Ухвала суду № 41867145, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/800/50663/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І., секретар судового засідання Кошелєв С.В.

за участю:

прокурора Бараненко І.І.

представника третьої особи ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Київської області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання протиправним та скасування розпорядження, що переглядається за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене розпорядження прийнято з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України та положень земельного і водного законодавства. Зокрема, на думку позивача, вказаним розпорядженням незаконно зменшено прибережну захисну смугу, оскільки залишення прибережної захисної смуги на відстані 5 метрів від урізу води надає можливість здійснювати в законодавчо встановленій 50 метровій прибережній захисній смузі господарську діяльність, обмеження щодо якої встановлені у статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року змінено постанову Київського окружного адміністративного суду, виключено з її мотивувальної частини посилання на те, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314 як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений.

В іншій частині вказана постанова залишена без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить постанови судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів попередніх інстанції та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 березня 2012 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження № 314 «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» на земельній ділянці, що межує із земельними ділянками громадян ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради.

Вказаним розпорядженням затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» на зазначеній земельній ділянці; встановлено прибережну захисну смугу водного об'єкта «Голубе озеро» загальною площею 0,0883 га, відповідно до розробленого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкта «Голубе озеро» та доручено землевпорядній організації виготовити технічну документацію щодо перенесення і встановлення меж земельних ділянок і зон обмежень в натурі (на місцевості).

Оскарженим розпорядженням було встановлено прибережну захисну смугу водного об'єкту «Голубе озеро» загальною площею 0,0883 га, ширина якою становить 5 метрів від урізу води.

Прокуратурою Київської області була проведена перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів в діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування Київської області щодо додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні землями.

В ході перевірки прокурор дійшов висновку, що розпорядження від 15 березня 2012 року № 314 прийнято Обухівською районною державною адміністрацією з порушенням вимог земельного та водного законодавства, оскільки зменшення розміру прибережної захисної смуги суперечить принципам регулювання земельних відносин, що призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин.

Заступник прокурора Київської області вважає, що зазначена ширина прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» не відповідає вимогам частини другої статті 88 Водного кодексу України.

Згідно вказаної норми права прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

На переконання заступника прокурора Київської області ширина прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» повинна становити не менше 50 метрів. Такий висновок обґрунтований тим, що площа вказаного водного об'єкту становить більше 3 гектарів.

Тому, важаючи спірне розпорядження протиправним, заступник прокурора Київської області звернувся до суду із даним адміністративним позовом та просив суд його скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження від 15 березня 2012 року № 314 було винесене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також суд першої інстанції послався на те, що вказане розпорядження, як індивідуальний нормативно-правовий акт, вичерпав свою дію фактом виконання, а тому не може бути скасований.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано частково погодився з таким висновком, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України, з огляду на таке.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Спірні правовідносини регулюються Водним кодексом України, зокрема, частиною першою та другою статті 88 вказаного кодексу передбачено виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм із зазначенням граничної ширини прибережної захисної смуги лише для річок, струмків і потічків, ставків, річок, водосховищ на них, озер. Для інших водойм граничні розміри прибережної захисної смуги законом не визначені.

Як було вірно враховано судом першої інстанції водойма «Голубе озеро» не входить до переліку водних об'єктів визначених у наведеній статті.

Відповідно до листа Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 09 лютого 2012 року № 86 «Голубе озеро» є водоймою, яка штучно створена внаслідок видобування піску для будівництва Ново-Обухівської траси.

У зв'язку з цим при визначені ширини прибережної захисної смуги для інших водойм відповідним суб'єктам слід керуватися загальними правила встановлення прибережних захисних смуг, що визначені статтею 88 Водного кодексу України.

У відповідності до частини сьомої статті 88 вказаного Кодексу прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно частиною восьмою статті 88 Водного кодексу України проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» відбулося із дотриманням вказаних вимог - за окремим проектом землеустрою.

Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» був погоджений Управлінням водних ресурсів у м. Києві та Київській області, отримав позитивний висновок комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою при Обухівській районній державній адміністрації Київської області, Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, а також державної експертизи землевпорядної документації.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заступника прокурора Київської області про те, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 15 березня 2012 року № 314 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту «Голубе озеро» не відповідає вимогам частини другої статті 88 Водного кодексу України.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вказане розпорядження є законним.

З урахування викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане розпорядження є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, вірним є висновок Київського апеляційного адміністративного суду про те, що судом першої інстанції було помилково застосовано до даних правовідносин висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 та постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21- 423а11.

У даних судових рішеннях зроблено висновок про те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Тобто, вказаний висновок стосується повноважень органу місцевого самоврядування приймати рішення про скасування власних ненормативних правових актів після їх виконання.

Натомість рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 та постанова Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-423а11 не містять у собі висновку про неможливість перегляду та скасування актів органу місцевого самоврядування в судового порядку навіть у разі їх фактичного виконання.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: