Ухвала суду № 41866623, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 804/3105/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - Фадєєва Д.С. (за довіреністю 31.07.2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року

у справі № 804/3105/14

за позовом приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року приватне підприємство «Павлоградська зернова компанія» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2013 року № 0000302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 363816,00 грн. та № 0000292203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 376236,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управляння Міндоходів у Дніпропетровській області проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2013 року, за результатами якої складено акт від 18 листопада 2013 року № 73/223-31572760.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит в сумі 300989,00 грн.; підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 335258,00 грн.

На підставі акту перевірки від 18 листопада 2013 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управляння Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року № 0000302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 363816,00 грн., в тому числі 335258,00 грн. за основним платежем та 28558,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000292203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 376236,00 грн., в тому числі 300989,00 грн. за основним платежем та 75247,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивачем 16 грудня 2013 року подано скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області, під час розгляду якої, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія», за результатами якої складено акт від 22 січня 2014 року № 24/22-03-31572760. Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про результати розгляду скарги від 14 лютого 2014 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що правовідносини з придбання приватним підприємством «Павлоградська зернова компанія» товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» та факт передачі товарів (олив, фільтрів, патронів, каністр) підтверджується видатковою накладною, за якою отримано товар на загальну суму 4664,76 грн., податковою накладною. Перевезення товару здійснювалось шляхом самовивозу орендованим вантажним автомобілем, що підтверджується подорожнім листом, товарною-транспортною накладною, договором оренди, актом прийому-передачі в оренду майна, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, у приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» в наявності власні транспортні засоби та сільськогосподарська техніка, саме для обслуговування та ремонту яких придбані оливи та запасні частини, що підтверджується первинними документами, а також зафіксовано в акті перевірки.

Також, між приватним підприємством «Павлоградська зернова компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Остхем Україна» укладено договір від 12 серпня 2011 року № ДГ-002051 про постачання товару, за умовами якого позивачем придбано аміак рідкий технічний, що підтверджується специфікаціями, видатковими накладними.

У зв'язку з відсутністю у позивача власних залізничних під'їзних шляхів та технологічних можливостей для отримання та перевалки аміаку рідкого з залізничних в автомобільний транспорт на станції Богачево, між приватним підприємством «Павлоградська зернова компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфоазот» укладено договір від 17 жовтня 2011 року № 19 про надання послуг з проведення технічних операцій з прийому, подачі, повернення цистерн рідкого аміаку власнику, перевантаження аміаку в автомобільний транспорт замовника, за умовами якого контрагент виступив отримувачем рідкого аміаку в цистернах у залізниці, що відповідає умовам постачання FCA. Транспортування товару підтверджується залізничними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Подальше перевезення аміаку на поля сільгоспвиробників при наданні послуг з внесення його в ґрунт здійснювалось власним автомобільним транспортом приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія» та перевізниками, а саме з товариством з обмеженою відповідальністю «Біотех» відповідно до договору від 28 жовтня 2011 року № 28-10 про надання транспортних послуг, з ОСОБА_2 на підставі договору оренди (найму) транспортного засобу від 29 серпня 2011 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «Холдіс Агро» на підставі договору оренди від 01 жовтня 2011 року № 17, з відкритим акціонерним товариством «Чорнобайагрохім» на підставі договору від 10 березня 2011 року про надання послуг, що підтверджується актами прийому-передачі в оренду майна, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами.

Також, між приватним підприємством «Павлоградська зернова компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімпартнер» укладено договір від 12 вересня 2012 року № 78/12; за умовами якого, у відповідності до специфікації № 1 до договору, позивачем придбано аміак рідкий технічний, що підтверджується видатковими накладними. На підставі договору від 23 березня 2012 року № 23/03 про надання послуг, договору оренди (найму) транспортного засобу від 19 березня 2012 року, договору від 06 вересня 2012 року № 143, договору про надання послуг від 14 березня 2012 року укладених між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ОСОБА_2, Українським державним підприємством «Укрхімтрасаміак» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 здійснено перевезення товару, що підтверджується актом прийому-передачі в оренду майна, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від контрагентів товару, робіт (послуг) підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України, крім того встановлено, що в подальшому товар використаний у власній господарській діяльності позивача шляхом надання послуг з внесення аміаку на полях інших контрагентів.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що приватним підприємством «Павлоградська зернова компанія» надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з контрагентами, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договори, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управляння Міндоходів у Дніпропетровській області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Тобто, повинні існувати докази того, що, вчиняючи правочин, сторони діяли з метою, яка була спрямована на порушення публічного порядку (умисні дії, наявність яких може бути підтверджена дише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили або іншим рішенням, яке матиме преюдиціальний характер), факт порушення норм податкового законодавства, зазначеного в акті перевірки (можливе лише у разі, коли платник податків не оскаржив відповідне повідомлення рішення, або правильність нарахування штрафних санкцій, зазначених в акті перевірки підтверджена рішенням суду).

Договори, укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими правочинами.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки про обов'язковість застосування товарно-транспортних накладних то, відповідно до пункту 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з підпунктами 11.3, 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

При цьому слід зазначити, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим