Ухвала суду № 41866308, 10.12.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3829/2014 Головуючий в І інстанції: Булах Є.М.

Категорія:51 Доповідач: Капітан І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року грудня місяця 10 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Радченка С.В. Колісниченка А.Г.При секретарі:Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2014 року в справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно списаних коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» (далі - ОСББ «Скіф-53») звернулося до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за результатами перевірки, проведеної Херсонською об'єднаною фінансовою інспекцією, встановлено безпідставне списання колишнім головою ОСББ «Скіф-53» ОСОБА_5 з особового рахунку об'єднання грошових коштів у розмірі 9 966,59 грн. Посилаючись на те, що зазначеними діями відповідача об'єднанню завдано матеріальної шкоди, ОСББ «Скіф-53» просило суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь безпідставно списані з каси ОСББ «Скіф-53» грошові кошти в сумі 9 966,59 грн., а також судові витрати.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2014 року у задоволенні позову ОСББ «Скіф-53» відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСББ «Скіф-53», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог та недоведення вини ОСОБА_5 у заподіянні шкоди об'єднанню з посиланням на ст. ст. 130, 134 КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Херсон, вул.Покришева,53, корпус 1 і 2, від 29 листопада 2008 року створено ОСББ «Скіф-53». Головою правління було обрано ОСОБА_5 (а.с.8-14).

Позачерговими зборами ОСББ «Скіф-53» від 10 листопада 2012 року ОСОБА_5 висловлено недовіру, на підставі чого ОСББ «Скіф-53» 04 грудня 2012 року видано наказ №6 про відсторонення ОСОБА_5 з посади голови правління об'єднання з 04 грудня 2012 року та обрано нового голову правління - ОСОБА_6 (а.с.4-7,20).

За заявою ОСОБА_5 наказом ОСББ «Скіф-53» №8 від 26 грудня 2012 року ОСОБА_5 звільнено з посади голови правління ОСББ «Скіф-53» за власним бажанням з 04 грудня 2012 року (а.с.21,22).

У зв'язку з підозрою ОСОБА_5, як колишнього голови правління, у неправомірних діях щодо безпідставного списання з рахунку об'єднання певної суми грошових коштів, ОСББ «Скіф-53» звернулося до правоохоронних органів з відповідною заявою за якою було відкрито кримінальне провадження (а.с.15,16,18).

В ході проведення кримінального провадження Херсонською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було здійснено позапланову перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ОСББ «Скіф-53» під керівництвом голови об'єднання ОСОБА_5 за період з 20 серпня 2008 року по 01 квітня 2013 року, за результатами проведення якої складено акт №42-27/07 від 17 квітня 2013 року (а.с.19, 23-28).

Даним актом встановлено деякі порушення у здійсненні фінансово-господарської діяльності ОСББ «Скіф-53», а також, з урахуванням висновку на зауваження до акта ревізії від 27 травня 2013 року, певні факти безпідставного списання колишнім головою ОСОБА_5 грошових коштів з каси об'єднання в загальній сумі 9 966,59 грн. (а.с.33-41).

Статтею 130 КЗпП України передбачена матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків є протиправними діями.

Трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Підставою для матеріальної відповідальності може бути вина у формі або прямого умислу або необережності (халатність, недбалість); дії працівника повинні призвести до негативних наслідків, тобто має бути пряма дійсна шкода, що підлягає відшкодування; між діями та наслідками дій працівника наявний причинний зв'язок

Статтею 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно п.2 ч.1 ст.133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. За шкоду, заподіяну діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі.

До позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями, які мають ознаки кримінально-караних діянь, додаються докази, які підтверджують вчинення працівником таких діянь у порядку кримінального судочинства.

Тобто, даною статтею передбачено вичерпний перелік випадків, у разі яких відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу (стаття 138 КЗпП України).

Підставою повної матеріальної відповідальності ОСОБА_5 позивач вказував наявність у її діях ознак діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, а також повна матеріальна відповідальність за забезпечення зберігання ввірених їй об'єднанням матеріальних цінностей, як колишнього голови ОСББ «Скіф-53».

Відомості про укладання з ОСОБА_5 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність або будь-які інші передбачені законом договори з нормами, що встановлюють повну матеріальну відповідальність відповідача, матеріали справи не містять.

Про відсутність будь-яких договорів про повну матеріальну відповідальність в ОСББ «Скіф-53» зазначено також в акті перевірки №42-27/07 від 17 квітня 2013 року.

Встановивши відсутність укладених з ОСОБА_5 договорів про повну матеріальну відповідальність, а також відсутність у її діях ознак діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку, з'ясувавши обставини, від яких згідно зі ст. ст. 130, 132, 134 КЗпП України залежить вирішення питання покладення матеріальної відповідальності на працівника, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП України для покладення на ОСОБА_5 матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на неї трудових обов'язків.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, оскільки висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості і не змінюють норми трудового законодавства, згідно з якими працівник несе повну матеріальну відповідальність лише у випадках, визначених ст. 134 КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скіф-53» відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді