Постанова № 41862427, 26.11.2014, Франківський районний суд м. Львова

465/4009/14-к

1/465/51/14

Окрема постанова

26 листопада 2014 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарях судових засідань: Янковської С.Ю., Гевка А.Б.

за участю прокурора Яворського С. М.

адвоката ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

представника потерпілих ОСОБА_5

в ході повторного розгляду у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові кримінальної справи відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Бориня, Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого головою правління ПрАТ « Страхова компанія «Енергополіс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, згідно з вимогами ст. 89 КК України, раніше не судимого про обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених

ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Кримінальна справа порушена 21 жовтня 2008 року слідчим СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Стрекозенком А.В. за заявою громадянина Республіки Італія - ОСОБА_9 по факту наявності ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

19 лютого 2009 року за даним фактом кримінальну справу порушено відносно ОСОБА_6 та його притягнуто в якості обвинуваченого за ч.4 ст. 190 КК України.

16 липня 2010 року складено та затверджено обвинувальний висновок та кримінальну справу скеровано до Личаківського районного суду м. Львова.

29 липня 2010 року призначено попередній розгляд кримінальної справи де було прийнято рішення про направлення справи за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова. Більш повно підстави такого рішення викладені у постанові суду.

Кримінальна справа в провадженні Франківського районного суду м. Львова, перебувала з 16 серпня 2010 року та її розгляд здійснювався за правилами Кримінально - процесуального Кодексу України в редакції 1960 року.

В ході розгляду справи виявлено ряд порушень вимог процесуального законодавства, які мали місце під час досудового слідства як збоку слідчого органу, так і збоку прокурорського нагляду, що призвело до довго тривалості розгляду справи, та неналежного забезпеченням прав особі, що піддавалася кримінальному переслідуванню, які гарантовано процесуальним законодавством та конституцією України, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до обвинувального висновку, затвердженого постановою прокурора Личаківського району м. Львова від 16 липня 2010 року, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що перебуваючи в приміщенні Філії ЗАТ "ОТП Банк", по вул. Івана Франка, 20 у м. Львові, в період часу з 13 квітня 2007 року по 17 червня 2008 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом обману та зловживання довірою, розпоряджаючись довіреностями, виданими на його ім'я від 29.03.2007 року, та посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_11 від імені потерпілих - громадян Республіки Італії, а саме, - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, яких він, ОСОБА_6, ввів в оману щодо дійсного статусу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР.І.П.", співзасновниками якого останні являлись згідно посвідченого нотаріусом статуту товариства, оскільки дане підприємство взагалі не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на території України, про, що ОСОБА_12 та ОСОБА_9 не знали, вважаючи, що вищезгадане підприємство є дійсно зареєстрованим та діючим на території України, та що ОСОБА_6 штучно створив умови для такого сприйняття, скориставшись тим, що вони, потерпілі, не володіли українською мовою та не були ознайомлені з законодавством України, видаючи їм приватне підприємство "АР.І.П.", засновником якого він був, за Товариство з обмеженою відповідальністю "АР.І.П."

Використовуючи дану обставину, ОСОБА_6 зняв з рахунків ОСОБА_12, відкритих в ОТП Банку № НОМЕР_1 USD грошові кошти в сумі 33450,00 доларів США, № НОМЕР_1 EUR грошові кошти в сумі 6300,00 євро, № НОМЕР_2 USD грошові кошти в сумі 1730,00 доларів США, № НОМЕР_2 EUR грошові кошти у сумі 209209,00 євро, а всього зняв з даних рахунків грошові кошти на суму 35180, 00 доларів США та 215509,00 євро, що у перерахунку ( згідно довідки № 13-13/2/2334 від 30 жовтня 2008 року наданої Управлінням НБУ у Львівській області) на національну валюту становить разом 2 128112, 40 гривень, а з поточних рахунків ОСОБА_9, відкритих у вищевказаному ОТП Банку, № НОМЕР_3 USD грошові кошти в сумі 25885,00 доларів США, № НОМЕР_3 EUR грошові кошти в сумі 24645,00 євро, що в перерахунку ( згідно довідки № 13 -13 /2/2334 від 30 жовтня 2008 року наданої Управлінням НБУ у Львівській області ) на національну валюту, становить разом 307576, 03 гривень.

В подальшому ОСОБА_6 шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами ОСОБА_12 та ОСОБА_9, що разом становить 2435688, 40 гривень, які призначалися для функціонування та діяльності ТзОВ «АР.І.П.» ( т. 8 ас. 333 - 361).

Відповідно до обвинувального висновку від 27 липня 2010 року, затвердженого виконуючим обов'язки прокурора Франківського району м. Львова 04 серпня 2010 року, ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачувався ще й у тому, що будучи притягнутим 19 лютого 2009 року до кримінальної відповідальності Личаківським РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області за скоєння в період з 13 .04.2007 року по 17.06.2008 року шахрайських дій, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, на шлях виправлення не став та знову, скоїв злочин. Так, за даними обвинувального висновку він, ОСОБА_6, 28 липня 2008 року, приблизно об 19 год. 00 хв., знаходячись в офісі ТОВ "Кронос - Україна", що по вул. Сахарова, 18/1 у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи довірчі стосунки, які склалися між ним та гр.. ОСОБА_13, повідомивши потерпілій неправдиву інформацію, під приводом необхідності коштів для відкриття Шенгенської візи, викликавши у потерпілої впевненість про обов'язковість передачі йому грошей, прийняв замовлення від гр.. ОСОБА_13 на відкриття Шенгенської візи за ціною 4000 гривень. В підтвердження цього, ОСОБА_6 отримав від гр.. ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 4000 грн., і у свою чергу, зобов'язався до двох тижнів надати потерпілій Шенгенську візу, завідомо не маючи наміру виконувати дане замовлення. При цьому, ОСОБА_6, використавши довіру з боку потерпілої , ввівши її в оману про можливість відкриття Шенгенської візи , якої не існує в об'єктивній реальності, не виконав свого зобов'язання та не повернув коштів, які отримав, тим самим спричинив ОСОБА_13, матеріальну шкоду на загальну суму 4000 гривень ( т. 9 ас. 90 - 94).

В казані вище дії підсудного , органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України.

В ході судового розгляду, згідно постанови Франківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2010 року, кримінальна справа за № 1- 425/10 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України та кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України, об'єднані в одне провадження та справі присвоєно № 1- 425/10 (т. 9 ас. 115).

Відповідно до постанови прокурора від 25 серпня 2011 року, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції за двома обвинувальними висновками, тобто як за ч. 2 ст. 190, так і за ч. 4 ст. 190 КК України, обвинувачення, що було предявлене органами досудового слідства раніше, змінив та виклав його в новій редакції.

Згідно постанови про зміну обвинувачення в суді, ОСОБА_6, обвинувачувався у тому, що своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою ( шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, тобто у злочині,

передбаченому ч. 4 ст. 190 КК України. Обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України у постанові прокурором не викладено ( т.10 ас. 230 - 234).

Відповідно до ч. 3 ст. 277 КПК України, прийшовши до переконання , що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам. Постанова долучається до справи. Суд роз'яснює підсудному, що той буде захищатись в судовому засіданні від нового обвинувачення. Таким чином, процесуальним документом який формує обвинувачення, з даного часу є постанова прокурора винесена в порядку ст. 277 КПК України, а не обвинувальний висновок, що був складений раніше, хоч він і залишається та міститься в матеріалах справи ( т.10 ас. 230 - 234).

Разом з тим, в ході судового розгляду справи, трьома прокурорами, що діяли незалежно один від одного та в ріхних процесах, пред'являлося нове обвинувачення, у порядку, передбаченому статтею 277 КПК України, і жодним з них , у постанові не сформульовано обвинувачення ще й за ч. 2 ст. 190 КК України, хоч у своїх виступах та виступах у дебатах державні обвинувачі просили визнати підсудного винним і за цією нормою кримінального закону, пропонуючи суду прийняття неправомірного рішення про закриття провадження у цій частині з підста, передбачених ст. 49 КК України.

Недоліки досудового слідства та відсутність чітко сформульованого обвинувачення, не тільки заплутали державних обвинувачів, але й призвели до того, що справа двічі була предметом розгляду апеляційного суду та втретє розглядалася судом першої інстанції, де за результатами двох останніх судових розглядів, постановлено виправ дальні вироки.

Вказана обставина, призвела також до довго тривалості розгляду справи і це в першу чергу зумовлено недоліками досудового слідства, які полягають у недостатньо - належному виконанні вимог ст.. 22 КПК України, згідно якої прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з тим, вимоги вказаної норми закону органоми досудового слідства виконані не у повній мірі, а саме, слідчим при проведенні досудового слідства та прокурором при затвердженні обвинувального висновку, а відтак при зміні обвинувачення в суді, не належно дана оцінка доказам, які є очевидними в тому, що у своїй сукупності з рештою матеріалів справи, не доводять вини підсудного ОСОБА_6, а навпаки спростовують таку.

В подальшому за результатами судового слідства, суди двічі приходили до беззаперечного висновку про відсутність вини ОСОБА_6 в інкримінованих злочинах, у зв'язку з чим, 09 вересня 2013 року та 26 листопада 2014 року постановлено виправдувальний вироки. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2013 року хоч і скасований, проте, з процесуальних підстав.

Є очевидним та підтвердженим в ході судового слідства, що під час досудового розслідування кримінальної справи слідчим не дотримано вимог, передбачених ст. ст.. 94, 97 КПК України.

Так, слідчий не прийняв всіх процесуальних рішень відносно осіб, в діях яких формально вбачається склад злочину, що підтверджується відповідними висновками експертиз та проведених перевірок.

Зокрема не прийнято процесуальні рішення за фактами ймовірного порушення законодавства: працівниками органів митної служби України; прикордонної служби України; працівниками банківської системи України; нотаріусами; перекладачами; та іншими особами, оскільки виходячи із змісту обвинувачення, всі вони підписували, затверджували, перевіряли, видавали, як посадові особи, документи, які органи досудового слідства вважають такими, що використані обвинуваченим ОСОБА_6 для створення видимості та вчинення з ними шахрайських дій у відношенні до потерпілих і в цих документах міститься інформація, яка не відповідає волевиявленню потерпілих на час їх складання та видачі. Отже, очевидним та доречним є питання, яка роль ОСОБА_6 у складанні та видачі таких документів, а якщо його роль відсутня то хто склав, підписав та видав їх.

Порушення цих вимог також призвело до порушення загальних засад Кримінального Кодексу України та завдання Кримінально - процесуального Кодексу України, згідно яких, завданням є швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Крім суду, цілий ряд порушень кримінально - процесуального законодавства при розслідуванні даної справи виявлено самим обвинуваченим та стороною захисту, які викладені у заявах адресованих суду з клопотання про вжиття заходів ( вхід. № 19373 від 15.09.2014 року на 151 ( сто п'ятдесят один) арк.; № 22208 від 16. 10. 2014 року на 10 (десять) арк.; виступ в дебатах захисника на 34 (тридцять чотири) арк.)..

Суд у повній мірі погоджується з тими порушеннями, які викладені у заявах, оскільки більша частина з них знайшла своє підтвердження в ході судового слідства.

Виявлене в ході судового слідства вказує не тільки на факт проушення вимог національного законодавства, щодо гарантованих прав людини, але й є тією обставиною, що вказує на порушення норм ст. ст. 5, 6 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо права людини на свободу, і особисту недоторканість та на справедливий і публічний розгляд її справи у продовж розумного строку.

Така ситуація призводить до негативних наслідків для держави Україна в цілому, і як результат, 65% скарг, що розглядаються Європейським Судом, єскарги проти держави Україна.

З урахуванням викладеного та відповідно до вимог ст. 289 КПК України ( в редакції Закону України 1960 року), суд змушений реагувати на порушення вказаних вище норм процесуального права, допущених в ході досудового слідства.

Крім цього, враховуючи актуальність кримінальної справи та сторін кримінального процесу, вказані порушення, на думку суду, підривають авторитет державних органів не тільки в межах України, але й на міжнародному рівні, і в першу чергу прокуратури, як державного органу, на який відповідно до вимог ст. 227 КПК України в редакції Закону 1960 року покладався обов'язок здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.

У зв'язку з цим, суд вважає за доцільне інформувати про виявлені порушення та негативні наслідки, що мали місце в ході розслідування та підтримання державного обвинувачення у кримінальній справі Міністра Внутрішніх справ України та Генерального прокурора Українни.

У підтвердження підстав для реагування суду Міністру Внутрішніх справ України та Генеральному прокурору України, додатком до даної постанови є заяви та клопотання ОСОБА_6 та його захисників, за результатами розгляду яких, належить прийняти рішення у порядку, передбаченому ст. 214 КПК України в редакції Закону 2012 року та повідомити суд і заявників.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23-2, 273, 289, 340 КПК України в редакції Закону 1960 рокку, ст. ст. 60 та 214 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Звернути увагу Міністра Внутрішніх справ України на недостатність виконання вимог процесуального права , слідчими та начальниками слідчих відділів Личакііівського та Франківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, що розслідували кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів , передбачених ч. 2 та ч. 4 ст. 190 КК України.

Судом пропонується організувати обговорення окремої постанови на нараді слідчих управлінь ГУ МВСУ у областей України із залученням слідчих районних рівнів та з прийняттям рішень про недопущення подібних порушень у майбутньому.

Суд інформує Генерального прокурора України про підрив авторитету державних органів України на міжнародному рівні, і це пов'язано з низьким рівнем професійної підготовки окремих працівників прокуратури.

Копію письмових зауважень на порушення вимог кримінально - процесуального законодавства при розслідуванні даної кримінальної справи , що подані суду стороною захисту та засудженим, скерувати Генеральному прокурору України та Міністру Внутрішніх справ України для вирішення питання про прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України в редакції Закону 2012 року.

Про результати розгляду окремої постанови повідомити Франківський районний суд м. Львова у встановлені законом строки та заявників в частині, що їх стосується.

Окрема постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку , шляхом і строки, передбачені кримінально - процесуальним кодексом України ( в редакції Закону 1960 року).

Суддя В. Кузь