Рішення № 41859318, 07.10.2014, Барський районний суд Вінницької області

125/3682/13-ц

2/125/185/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2014 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Грабчак І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Барської міської ради Вінницької області, Відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області, Реєстраційної служби Барського районного управління юстиції у Вінницькій області про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на гараж, скасування рішення сесії міської ради, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання скасувати державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

У позові до суду ОСОБА_1 свої вимоги мотивувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який розірвано 26.10.2007 року. З того часу з відповідачем не підтримує шлюбних стосунків та не веде спільного господарства, проживає окремо. За час шлюбу з відповідачем за спільні кошти вони придбали гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Просила поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, визнавши за нею право власності на вказаний гараж та земельну ділянку, площею 0,0029 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги вважаючи незаконною приватизацію відповідачем ОСОБА_2 в односторонньому порядку без її згоди після розірвання шлюбу 09.10.2012 року земельної ділянки. Просила суд поділити спільне майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності, визнавши за нею право власності на гараж та земельну ділянку, площею 0,0029 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; скасувати рішення 21 сесії 6 скликання Барської міської ради Вінницької області від 28.04.2012 року; скасувати рішення 24 сесії 6 скликання Барської міської ради Вінницької області від 27.06.2012 року; визнати недійсним ОСОБА_3 акт на право приватної власності на землю серії ЯМ № 073012 від 09.10.2012 року; зобов'язати Відділ Держземагентства у Барському районі Вінницької області скасувати державну реєстрацію Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯМ № 073012 від 09.10.2012 року, стягнути витрати по справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав повністю, пояснивши суду, що гараж придбав та добудував за власні кошти. Земельну ділянку приватизував після розірвання шлюбу.

Представник Барської міської ради Вінницької області Орищук С.Ю. у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що оскаржувані рішення сесії ради прийняті з дотриманням чинного законодавства.

Представник Відділу Держземагентства у Барському районі Вінницької області Юр'єв С.А. у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що оскаржуваний ОСОБА_3 акт на право приватної власності на землю виданий з дотриманням чинного законодавства.

Представник Реєстраційної служби Барського районного управління юстиції у Вінницькій області Присяжний М.М. у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що скасування державної реєстрації Державного акта на право приватної власності на землю проводить Відділ Держземагентства у Барському районі Вінницької області.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_1 користувалася гаражем до листопада 2013 року. Потім відповідач заборонив її залишати автомобіль. Будівництво гаража проводилося за спільні кошти подружжя під час шлюбу.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_1 користувалася гаражем до листопада 2013 року. Потім відповідач заборонив її залишати автомобіль.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона продала побудований нею самочинно гараж, який розташований в дворі будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_10, яка принесла гроші в сумі 1000 грн. Правовстановлюючі документи на гараж не виготовлялися, договір купівлі продажу не укладався, юридичної адреси гараж не мав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він допомагав добудовувати гараж. За роботу розраховувався ОСОБА_2. Позивача не було. Чиї це були гроші свідку невідомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він допомагав добудовувати гараж. За роботу розраховувалася мати відповідача ОСОБА_10.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він допомагав добудовувати гараж. Гроші за роботу не брав. Позивач ОСОБА_1 була присутня.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є матір'ю відповідача. За власні кошти купила самочинно побудований гараж для сина та невістки ОСОБА_10. Договір купівлі продажу не укладався. Під час його реконструкції варила їсти, надавала власні кошти.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, представників відповідачів та свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити частково. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Так, в період зареєстрованого шлюбу сторонами набуто нерухоме майно, а саме гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КП "Барське районне бюро технічної інвентаризації" № 68 від 21.11.2013 року.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини і навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктами 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно п. 24 вищезазначеної Постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Суд, вирішуючи спір, дійшов висновку, що спірний об'єкт є спільним майном подружжя, в якому має бути визнано за кожною зі сторін право власності на зазначене майно в рівних частках - по 1/2 його частині без їх поділу в натурі.

При цьому суд виходив з роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Виходячи з того, що сторони не досягли згоди про спосіб поділу спільного майна, тому суд вважає необхідним поділити спільне майно без поділу його в натурі, лише визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя і частки якого за сторонами визнаються рівними, та змінити режим спільної сумісної власності подружжя на ці об'єкти на режим спільної часткової власності.

За таких обставин суд повинен обмежитись лише визначенням ідеальних часток подружжя у праві спільної власності на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням 21 сесії 6 скликання Барської міської ради Вінницької області від 28.04.2012 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням 24 сесії 6 скликання Барської міської ради Вінницької області від 27.06.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0029 га для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Передано ОСОБА_2 в приватну власність земельну ділянку площею 0,0029 га для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Прийнято рішення видати ОСОБА_2 ОСОБА_3 акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку. 11.10.2012 року ОСОБА_2 видано ОСОБА_3 акт на право приватної власності на землю серії ЯМ № 073012 від 09.10.2012 року.

Вказані рішення прийняті сесією ради на підставі заяви ОСОБА_2 про передачу йому в приватну власність земельної ділянки, яка перебувала у його користуванні та у користуванні позивача ОСОБА_1, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 120 та ст.. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Тобто відповідач набув у приватну власність земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, яке перебуває у спільній сумісній власності не тільки ОСОБА_2 а й ОСОБА_1, яка також мала право на приватизацію земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Крім того, земельну ділянку передано у приватну власність відповідача для здійснення індивідуального гаражного будівництва. Однак, на час прийняття оскаржуваних рішень та здійснення державної реєстрації землі, гараж вже був побудований, що порушило цільове призначення землі.

За таких обставин рішення 21 сесії 6 скликання Барської міської ради Вінницької області від 28.04.2012 року та рішення 24 сесії 6 скликання Барської міської ради Вінницької області від 27.06.2012 року підлягають скасуванню в частині, що стосується земельної ділянки ОСОБА_14, державний акт на право приватної власності на землю серії ЯМ № 073012 від 09.10.2012 року підлягає визнанню недійсним, державна реєстрація Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯМ № 073012 від 09.10.2012 року підлягає скасуванню.

Вимога позивача про визнання за нею права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0029 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягає, оскільки безоплатна приватизація земельних ділянок громадянами, визначена ст.. 118 ЗК України, проводиться органом місцевого самоврядування за відповідною заявою громадянина.

Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Судом встановлено та не оспорюється сторонами те, що позивач ОСОБА_1 користувалася спірним гаражем до листопада 2013 року. Тобто, ОСОБА_2 жодним чином не обмежував позивача у володінні, користуванні або розпорядженні спільним майном. Після заборони відповідачем користуватися спільним гаражем у позивача виникла необхідність поділу майна для захисту своїх прав та законних інтересів.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Судові витрати складаються із судового збору в сумі 344,10 грн., витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн., витрат на залучення експерта в розмірі 2300 грн., а загалом 3644,10 грн.

До пропорційного стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 2186,46 грн. (3644,10 : 6 х 4 = 2429,40 грн.).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 293 ЦПК України; ст.ст. 60, 61, 70,71 СК України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Поділити майно що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку нежитлового приміщення гаража, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку нежитлового приміщення гаража, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 14281 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) гривень, які були внесені нею на депозитний рахунок суду у виді грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на гараж, які знаходяться на депозитному рахунку суду (рахунок №37310009000080, код отримувача 26286152, отримувач ТУ ДСА України у Вінницькій області, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку отримувача: 802015, призначення платежу: внесення коштів на депозитний рахунок суду) відповідно до квитанції ПАТ КБ «Надра» № k8/v/43 від 31.07.2014 р.

Скасувати рішення 21 сесії 6 скликання Барської міської ради Вінницької області від 28.04.2012 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Скасувати рішення 24 сесії 6 скликання Барської міської ради Вінницької області від 27.06.2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0029 га для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; передачі ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки, площею 0,0029 га для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; видачі ОСОБА_2 ОСОБА_3 акта на право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Визнати недійсним ОСОБА_3 акт на право приватної власності на землю серії ЯМ № 073012 від 09.10.2012 року.

Зобов'язати Відділ Держземагентства у Барському районі Вінницької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0029 га для індивідуального гаражного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (ОСОБА_3 акт на право приватної власності на землю серії ЯМ № 073012 від 09.10.2012 року).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2429,40 грн. понесених судових витрат.

У задоволенні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,0029 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: