Ухвала суду № 41859282, 11.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Cправа № 2/638/234/14

Провадження №22ц/790/5959 /14

Головуючий 1 інстанції: Наумова С.М.

Категорія: земельні Доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентарізації», Харківська міська рада, про відновлення меж земельної ділянки, зобов'язання знесення об'єктів самочинного будівництва, -

встановила:

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом. Після неодноразового уточнення позовних вимог просила:

- відновити межу, яка поділяє земельні ділянки будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідності з диними КП «Харківське міське бюро технічної інвентарізації»;

- зобов'язати відповідачів знести об'єкти самочинного будівництва, які розташовані на належній їй земельній ділянці;

- стягнути з відповідачів на її користь судові витрати: судовий збір, витрати на інформаційно технічне забезпечення - 81 гривня та витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 3000 гривень (т.1 а.с.77,78, т.2 а.с.14,15).

Посилалась на те, що з 1992 року є власником 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Цей житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 938 м.кв..У житловому будинку АДРЕСА_2 проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які самовільно, всупереч вимог чинного законодавства України змінили межу, що поділяє суміжні земельні ділянки, на один метр у глибину території позивача. Відповідачі, без будь-якого погодження з позивачем, на свій розсуд, під час поточних ремонтів неодноразово пересували паркан в глибину земельної ділянки позивача та побудували ряд об'єктів самочинного будівнитва, які частково розташовані на земельній ділянці, що належить позивачу. Ці обставини підтверджуються даними технічного паспорту № 27341 станом на 11 грудня 2003 року та висновком узгоджувальної комісії Харківської міської ради № 7664 від 26 грудня 2002 року.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені ( т.1 а.с.101,104).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 грудня 2009 року вищевказане рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд (т.1 а.с.143-145).

При новому розгляді справи, рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено ( т.2 а.с.74,75)

21 червня 2012 року Ухвалою Апеляційного суду Харківської області рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2012 року залишено без змін (т.2 а.с.131,132)

14 січня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд рішення у цивільній справі у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 червня 2013 року рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2012 року скасовано за нововиявленими обставинами і справу призначено до судового розгляду ( т.3 а.с.96-98)

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відновити розташування лінії межі у відповідності до квартальної зйомки від 01 червня 1955 року між земельними ділянками по вул.Бородиніській 58/26 та вул. Павлівській,24 у м.Харкові (т.3 а.с.227-231).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скагу підтримала. Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечував. Відповідач ОСОБА_3 за викликом суду не з'явився. Третя особа - ОСОБА_4 апеляційну скаргу вважала обгрунтованою. Треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_6, представники КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та Харківської міської ради, до суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Спір між землекористувачами суміжних земельних ділянок щодо спільних меж слід вирішувати виходячи з положень про добросусідство (глава 17 ЗК України), ураховуючи право сторін вимагати сприяння встановлення твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (ч.1 ст. 106 ЗК України).

Згідно ч.3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

За приписами ч.1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог; підстави та предмет позову визначає позивач.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 травня 1992 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-5170, ОСОБА_1 є власником 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель. Право власності за позивачкою було зареєстровано 28 січня 2004 року (т.3 а.с.7,8). За цією ж адресою ОСОБА_1 зареєстрована і проживає. Іншими співвласниками цього домоволодіння є треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 1988 року є власником 75/200 часток житлового будинку АДРЕСА_2, з відповідною часткою надвірних будівель (т.1 а.с.41,42). Співвласником цього будинку є третя особа ОСОБА_6 Відповідач ОСОБА_3 був зареєстрований за цією адресою до 30 серпня 2012 року.

Земельні ділянки, на яких розташовані будинок АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_2 є суміжними та знаходяться у власності Харківської міської ради.

При цьому земельна ділянка, на якій розташовано будинок АДРЕСА_1 знаходиться у спільному користуванні співвласників цього домоволодіння, як і земельна ділянка, на якій розташовано будинок АДРЕСА_2, також знаходиться у спільному користуванні співвласників зазначеного будинку.

Позивач стверджує, що внаслідок дій відповідачів була змінена лінія межі яка відповідала квартальній зйомці від 01 червня 1955 року - паркан між суміжними земельними ділянками був зміщений на один метр за рахунок земельної ділянки, співкористувачем якої є ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 заперечував як проти того, що лінія межі була зміщена так і проти того, що це могло статися внаслідок його дій.

ОСОБА_1 просе відновити межу між суміжними земельними ділянками та зобов'язати відповідачів знести об'єкти самочинного будівництва, які розташовані на належній їй земельній ділянці.

Для вирішення спору про відновлення межі необхідно мати правоустановлюючи документи на підтвердження того що така межа між землекористувачами встановлювалась компетентними органами.

Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Після набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на частини домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно, ніхто з них не приймав заходів щодо встановлення таких меж у передбаченому законом порядку.

Харківська міська рада, яка є власником спірних земельних ділянок, у письмових поясненнях на позов зазначила про неможливість вирішення спору про відновлення межі у судовому порядку з огляду на відсутність у сторін правоустановлюючих документів на спірні земельні ділянки, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства та землевпорядної документації (т.3 а.с.141-147).

Встановлення меж земельної ділянки не є компетенцією суду.

Доказів, які б підтверджували як сам по собі факт порушення прав позивача, шляхом перенесення паркана вглиб земельної ділянки користувачем якої є ОСОБА_8, так і факт того, що це сталося внаслідок дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надала належних доказів на підтвердження порушення її прав як землекористуча відповідачами у справі.

Такий висновок районного суду грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні письмових доказів у справі та показань свідка, яким надана правильна правова оцінка.

Посилання в апеляційній скарзі на інформацію, що міститься в листах КП «БТІ» від 29 жовтня 2013 року №392, від 07 листопада 2013 року №402, від 21 січня 2013 року №428, на правильність ухваленого судом рішення не впливає.

Не спростовує висновків суду і посилання ОСОБА_1 на лист Узгоджувальної комісії Харківської міської ради від 26 грудня 2002 року, яким було рекомендовано сторонам відновити межі земельних ділянок відповідно даних КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та в подальшому дотримуватися правил добросусідства (т.1 а.с.6).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, є безпідставним.

Слід зазначити, що з метою всебічного та повного з'ясування обставин справи, суд першої інстанції Ухвалою від 13 вересня 2013 року доручав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виконати переміри суміжних земельних ділянок та встановити фактичний лінійний розмір довжини земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_1, з боку вул.Павлівської та встановити чи має місце змінення межі, яка розділяє спірні земельні ділянки у відношенні до квартальної зйомки 01 червня 1955 року, проте сторони до вказаної установи не звернулись, замовлення не оформили (т.3 а.с. 113-115,134,154-155).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки досліджених і правильно оцінених судом доказів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді