Рішення № 41856943, 25.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7091/14 Справа № 201/3716/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Галічий В. М. Доповідач - Міхеєва В.Ю.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

при секретарі Бондаренко В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги ОСОБА_2, прокуратури Дніпропетровської області

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди і збитків, завданих працівником банку під час виконання своїх трудових обов'язків,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про відшкодування шкоди, посилаючись на ті обставини, що 18 лютого 2005 року він уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний договір № SAMDN00100001609728, на виконання якого надав банку через касу грошові кошти у сумі 430000 грн., на які нараховувались відсотки за вкладом та надходили на платіжну картку.

По закінченню терміну договору відповідач відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на факт заволодіння цими коштами колишнім співробітником ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3, тому ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 430000 грн., борг з урахуванням інфляції, 3% річних, збитки (упущену вигоду), пеню від суми простроченого платежу, а також компенсацію моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська скасовано та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 430000 грн. та на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23 січня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року скасовані, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.

У червні 2014 року ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, з урахуванням виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року, просив стягнути з відповідача борг з урахуванням інфляції в розмірі 1365009 грн., 3% річних в розмірі 41487 грн., упущену вигоду в розмірі 359551 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, кожен окремо, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті уточнених позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що згідно наказу голови правління Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») від 25 лютого 2004 року № 917 про внутрішнє переміщення в банку, ОСОБА_3 призначено на посаду заступника директора по індивідуальному бізнесу Правобережного відділення Дніпропетровського РУ, звільнено з посади начальника відділу - керівника Індивідуального бізнесу з обслуговування населення (а.с.163).

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_3 підписав договір про депозитний вклад «Стандарт» №SAMD00100001609728 від 18 лютого 2005 року (далі - Договір), укладений між ПриватБанк в особі директора Правобережного відділення Добронравової І.І. та ОСОБА_2 (а.с.4).

Останній на підставі зазначеного Договору за квитанціями від 18 лютого 2005 року, 24 лютого 2005 року, 16 березня 2005 року 28 березня 2005 року, 11 квітня 2005 року, 22 квітня 2005 року, 25 квітня 2005 року, 26 квітня 2005 року, 12 травня 2005 року та за меморіальним ордером від 16 травня 2005 року вніс до каси Банку кошти на загальну суму 430000 грн. з метою зарахування їх на депозитний рахунок.

УСБУ у Дніпропетровській області 24 травня 2005 року порушено кримінальну справу № 131 за фактом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах - грошовими коштами ЗАТ КБ «ПриватБанк», шляхом зловживання службовими особами Правобережного відділення ДРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» своїм службовим становищем, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У зазначеній кримінальній справі 27 вересня 2005 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_3 у якості обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2008 року у справі № 2/110/2008 за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, що набрало законної сили, з урахуванням ухвали Верховного Суду України від 07 жовтня 2009 року, депозитний договір №SAMD00100001609728 від 18 лютого 2005 року, на виконання якого позивач вносив грошові кошти до каси банку, визнано нікчемним (а.с. 8-11; 15,16).

Встановивши, що ОСОБА_3 дійсно знаходився з ПАТ КБ «ПриватБанк» в трудових відносинах, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування відповідачем шкоди, завданої його працівником, оскільки ОСОБА_3 не мав повноважень на укладення договору депозитного вкладу, шкоду було завдано поза виконанням роботи, зумовленої його посадовою інструкцією та покладеними на нього повноваженнями.

З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 25 лютого 2004 року № 917 про внутрішнє переміщення в банку, ОСОБА_3 з 01 квітня 2004 року призначено на посаду заступника директора по індивідуальному бізнесу Правобережного відділення Дніпропетровського РУ, звільнено з посади начальника відділу - керівника Індивідуального бізнесу з обслуговування населення (а.с.163).

З копії довідки Банку від 20 листопада 2006 року № 08.01.07.08.0.0.0/1854 вбачається, що посадова інструкція заступника директора по індивідуальному бізнесу Правобережного відділення Дніпропетровського РУ в Приватбанку відсутня, а посадові обов'язки ОСОБА_3 було доведено в усній формі до початку роботи на зазначеній посаді (а.с.165).

Обсяг та зміст посадових обов'язків, доведених ОСОБА_3 як заступнику директора по індивідуальному бізнесу Правобережного відділення Дніпропетровського РУ, відповідачем суду не надано.

Перебуваючи на посаді заступника директора по індивідуальному бізнесу Правобережного відділення Дніпропетровського РУ ОСОБА_3 підписав договір про депозитний вклад «Стандарт» №SAMD00100001609728 від 18 лютого 2005 року (далі - Договір), укладений між ПриватБанк в особі директора Правобережного відділення Добронравової І.І. та ОСОБА_2 (а.с.4).

Останній на підставі зазначеного Договору за квитанціями № 1 від 18 лютого 2005 року, № 1 від 24 лютого 2005 року, № 2 від 16 березня 2005 року, № 1 від 28 березня 2005 року, № 4 від 11 квітня 2005 року, № 6 від 22 квітня 2005 року, №2 від 25 квітня 2005 року, № 2 від 26 квітня 2005 року, № 6 від 12 травня 2005 року вніс до каси Банку кошти на загальну суму 400000 грн. з метою поповнення вкладу (а.с.5-7).

Ті обставини, що грошові суми ОСОБА_2 кожного разу вносилися до каси Банку, яка знаходилася у приміщенні Правобережного відділення, у зв'язку з чим позивачу касиром видавалася квитанція з підписами касира та ОСОБА_3, а також, що кошти у сумі 400000 грн. протягом 18 лютого - 12 травня 2005 року ОСОБА_3 були зараховані на транзитний рахунок Банку, у судовому засіданні не заперечувалися представниками відповідача, а також підтверджуються копіями квитанцій та інформацією, яка міститься у письмових відповідях на звернення позивача голови правління ПриватБанку від 23 грудня 2005 року № 20.13.2/6-1310 та директора Правобережного відділення ПриватБанку від 08 листопада 2007 року № 08.01.07.08.0.0.0/1626 (а.с.37,38).

Наказом голови правління банку від 23 травня 2005 року №1124 ОСОБА_3 звільнено з посади заступника директора по індивідуальному бізнесу Правобережного відділення Дніпропетровського РУ на підставі п.1 ст.41 КЗпП України (вчинення грубого порушення трудових обов'язків) (а.с.166).

Заперечення представників відповідача, щодо безпідставності позовних вимог про відшкодування Банком шкоди, заподіяної працівником, оскільки ОСОБА_3 не мав повноважень укладати Договір за відсутністю відповідної довіреності, а відтак діяв поза межами своїх повноважень, колегія суддів не може взяти до уваги, виходячи з наступного.

Як убачається з Положення про Правобережне відділення закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», затвердженого правлінням ПриватБанку, Протокол № 3 від 17 квітня 2003 року, Відділення є структурним підрозділом Банку, яке створене з метою наближення послуг Банку до клієнтури, яка віддалена від Банку та здійснює банківські операції та інші операції, передбачені розділом ІІ цього Положення.

Відповідно до розділу ІІІ Положення безпосереднє керівництво відділенням здійснюється керівником відділення, призначеним Банком, на підставі довіреності, який керує діяльністю відділення, забезпечує своєчасність та якість здійснення банківських операцій, достовірність та своєчасність складання передбаченої звітності Банку; несе відповідальність за збереження всіх цінностей, переданих у користування відділення, несе відповідальність за порушення діючого законодавства при здійсненні відділенням операцій.

Розділом VІ Положення передбачено проведення ревізій та перевірок діяльності відділення Банком (а.с.158-162).

Зазначеним Положенням не передбачено, а відповідачем не доведено, що позивач як клієнт ПАТ КБ «ПриватБанк», який на протязі 18 лютого - 12 травня 2005 року користувався послугами його структурного підрозділу, зобов'язаний був пересвідчитись у наявності заступника директора по індивідуальному бізнесу Правобережного відділення ОСОБА_3, повноважень щодо укладення Договору, зокрема - відповідної довіреності.

У той же час, укладений з ОСОБА_2 договір депозитного вкладу від імені Банку підписаний співробітником банку ОСОБА_3, який, як стверджує відповідач, не мав повноважень укладати такий договір за відсутністю відповідної довіреності.

У порушення вимог розділу V Положення Договір у встановленому порядку у Банку працівником банку ОСОБА_3 не реєструвався, інформація про нього у базу даних Банку не вносилася, грошові кошти ОСОБА_2 були зараховані не на рахунок депозитного вкладу, а на транзитний рахунок.

Зазначені обставини призвели до визнання Договору нікчемним, що підтверджується судовими рішеннями.

Оскільки внесені ОСОБА_2 протягом 18 лютого - 12 травня 2005 року за квитанціями до каси Банку кошти у сумі 400000 грн. відповідачем повернуті не були, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу через недобросовісні дії працівника відповідача ОСОБА_3 під час виконання ним своїх службових обов'язків дійсно завдано шкоди, яка підлягає відшкодуванню Банком як роботодавцем на підставі вимог ст. 1172 ЦК України.

Позовні вимоги в частині відшкодування суми 30000 грн., внесеної позивачем за меморіальним ордером № 01 від 16 травня 2005 року колегія суддів вважає недоведеними, оскільки доказів надходження до каси та на рахунки Банку зазначеної суми позивачем не надано.

При визначенні розміру морального відшкодування ОСОБА_2 колегія суддів враховує обставини спричинення останньому моральної шкоди, ступінь, обсяг та тривалість завданих моральних страждань, зокрема, що позивач, довіряючи працівнику відповідача, який перебував з останнім у трудових відносинах, офіційно, через касу Банку вніс свої грошові кошти, для повернення яких з травня 2005 року був вимушений неодноразово звертатися до відповідача, до Національного Банку України із відповідними заявами, а також за захистом своїх прав до суду (а.с.35-38).

Враховуючи, що відповідач не забезпечив належний контроль за виконанням своїх обов'язків працівником відділення, виходячи з положень ст.1167 ЦК України судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн., так як зазначений в позовній заяві розмір морального відшкодування в сумі 1000000 грн. є необґрунтовано завищений.

З рішенням суду в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення залишку боргу з урахуванням інфляції, 3% річних та упущеної вигоди колегія суддів погоджується, оскільки до деліктних правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку із завданням працівником Банку під час виконання службових обов'язків шкоди позивачу, норма ст. 625 ЦК України не застосовується.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції у повній мірі не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону, рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до вимог ч.ч.3,5 ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у дохід держави в сумі 3441 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, прокуратури Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди 400000 грн. (чотириста тисяч грн.), на відшкодування моральної шкоди 2000 грн. (дві тисячі грн.).

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 3441 грн. (три тисячі чотириста сорок одна грн.).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді