Вирок № 41853586, 11.12.2014, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2793/14-к

№ провадження 1-кп/541/170/2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Олешко Н.А.,

з участю: прокурора Корсун В.С.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, раніше судимого 05.11.2013 року Деснянським районним судом м. Києва по ст. 190 ч. 1 КК України до штрафу в сумі 850 гривень;

по ст. ст. 296 ч. 1, 185 ч. 2 КК України ,-

в с т а н о в и в :

16 вересня 2014 року, приблизно, в 13 годин 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_3, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення корисливого злочину, прогулюючись на вул. Береговій в м. Миргороді Полтавської області, після сварки з потерпілим ОСОБА_2, який згодом залишив місце сварки, діючи повторно, переслідуючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, з легкового автомобіля „ГАЗ 31029", державний номерний знак НОМЕР_1, що на підставі відповідної довіреності перебуває у володінні та користуванні згаданого потерпілого, таємно викрав належний тому мобільний телефон марки „Нокіа - 105", вартістю 205 гривень 50 копійок, з сім - карткою оператора мобільного зв'язку „Київстар", вартістю 15 гривень, на рахунку якої знаходилося 10 гривень і в такий спосіб протиправно заволодів майном потерпілого на загальну суму 230 гривень 50 копійок, яким розпорядився на свій розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 майнової шкоди на вказану суму.

Свою вину в описаному діянні за обставинами, встановленими судом, обвинувачений ОСОБА_3 визнав і показав, що 16.09.2014 року, в післяобідній час, разом зі своїм приятелем ОСОБА_4 йшов по вул. Береговій в м. Миргороді, де побачили автомобіль „Волга" з піднятим капотом двигуна, біля якого знаходився потерпілий. З показань обвинуваченого слідує, що після звернення ОСОБА_4 до ОСОБА_2, той вдарив приятеля рукою в обличчя, в результаті чого він впав на землю та втратив свідомість. Це розлютило обвинуваченого і з метою помсти за вчинене потерпілим він пошкодив його автомобіль, після чого викрав мобільний телефон потерпілого, який знайшов поблизу цього транспортного засобу.

Окрім власного визнання обвинуваченим своєї винуватості, за обставинами, встановленими судом, його винуватість у вчиненому діянні підтверджується такими розкритими стороні захисту доказами, перевіреними і проаналізованими в ході судового слідства за пропозицією прокурора:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, з яких слідує, що у його володінні, на підставі відповідної довіреності перебуває автомобіль „ГАЗ 31029", яким він 16.09.2014 року виїхав з місця проживання та рухався по вул. Береговій в м. Миргороді. Згодом двигун автомобіля перестав працювати і він вирішив усунути несправність. В цей час по вулиці повз нього проходили обвинувачений разом з іншим невідомим йому молодим чоловіком, який почав давати образливі поради. Потерпілий відштовхнув цього чоловіка в груди, бо і так мав негарний настрій, і той впав поряд. Після цього він пішов додому, а в салоні автомобіля залишив свій мобільний телефон. В цей час обвинувачений пошкодив транспортний засіб та викрав його мобільний телефон;

- допитаний, як свідок ОСОБА_4, суду повідомив, що 16.09.2014 року разом з обвинуваченим ОСОБА_3 проходив по вул. Береговій в м. Миргороді повз автомобіль біля якого знаходився раніше не знайомий йому потерпілий. Він пожартував з приводу ремонту цього автомобіля потерпілим, а той вдарив його рукою в обличчя, від чого він впав на землю і втратив свідомість. Що відбувалося потім не пам'ятає;

- протоколом огляду місця пригоди та фототаблицями - додатками до цього протоколу, в яких зафіксовано загальну обстановку на місці вчиненої крадіжки, зафіксовано місце розташування транспортного засобу, яким на підставі довіреності користувався і володів потерпілий ОСОБА_2 / а.п. 31 - 40 /;

- протоколом огляду викраденого мобільного телефону потерпілого, що був виданий обвинуваченим органам міліції 17.09.2014 року, за змістом якого описано індивідуальні ознаки цього засобу зв'язку, зокрема його індивідуальний ІМЕІ / а.п. 43 /;

- висновком товарознавчої експертизи № 441, згідно якого залишкова вартість викраденого мобільного телефону потерпілого може складати 205 гривень 50 копійок / а.п. 48 - 52 /;

- довідкою приватного підприємця, за якою вартість сім - картки оператора мобільного зв'язку „Київстар" станом на 16.09.2014 року становить 15 гривень / а.п. 53 /;

- розпискою потерпілого ОСОБА_2 про повернення йому органами міліції викраденого у нього мобільного телефону / а.п. 54/.

Надану прокурором на підтвердження обвинувачення фотокопія технічного паспорта мобільного телефону марки „Нокіа - 105" / а.п. 41 /, суд не визнає належними доказами відповідно до положень ст. 89 КПК України, оскільки таке долучення проведено без належного оформлення та без складення відповідних процесуальних документів у порядку встановленому КПК України, які б відповідали вимогам ст. 99 КПК України. Надана „калькуляция стоимости услуг и материалов № 009" не є належним і допустимим доказом та не заміняє собою висновку експертизи, яка в супереч імперативним вимогам п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України мала б бути проведена за зверненням слідчого або прокурора до експерта.

Таким чином, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши докази сторони обвинувачення та, проаналізувавши і оцінивши їх в сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що неправочинні дії ОСОБА_3, які проявилися у таємному викраденні чужого майна потерпілого ОСОБА_2, слід кваліфікувати, як крадіжка, вчинена повторно, що є кваліфікуючою ознакою, тобто, по ст. 185 ч. 2 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується ще й у хуліганстві, тобто, грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю через пошкодження чужого майна.

Між тим, при розгляді цього кримінального провадження, прокурором, як стороною обвинувачення, суду не надано жодного належного і допустимого доказу того, що мотивом неправочинних дій ОСОБА_3 була явна, усвідомлена неповага до суспільства, як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони хуліганства. З показань обвинуваченого вбачається, що свої дії по відношенню до чужого майна він вчинив з метою помсти потерпілому за нанесенням ним удару приятелю, а не безпричинно, з хуліганських мотивів. Ці обставини підтверджуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_4.

З огляду на викладене за обвинуваченням по ст. 296 ч. 1 КК України ОСОБА_3 слід виправдати по суду у зв'язку з недоведеністю складу цього кримінального правопорушення в діянні обвинуваченого.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували його покарання, суд не знаходить, а та, яка наведена в обвинувальному акті, не доведена належними, допустимими і об'єктивними доказами.

При призначенні міри покарання ОСОБА_3 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, характер завданої потерпілому шкоди, вартість викраденого майна, та обставина, що це майно повернуте потерпілому, а також особа обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, проте, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за корисливий злочин, знову вчинив такий злочини, що вказує на стійкість антисоціальних проявів його поведінки.

За таких обставин суд приходить до переконання про доцільність призначення цьому обвинуваченому мінімальної міри покарання за санкцією статті, по якій він засуджується, у виді короткочасного тримання в умовах ізоляції з її реальним відбуванням, не вбачаючи ніяких законних підстав для застосування положень ст. 69 чи ст. 75 КК України, що сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та запобігання вчинення ним нових злочинів у майбутньому.

За результатами розгляду справи, суд приходить про доцільність та необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому судом приймається до уваги те, що цей обвинувачений має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, а отже, маються ризики того, що він і надалі може вчинювати інші кримінальні правопорушення.

Процесуальні витрати на залучення експерта, які документально підтверджені / а.п. 47 /, в сумі 196 гривень 56 копійок, підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь держави на основі ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ст. 185 ч. 2 КК України і призначити покарання у виді 3 ( трьох ) місяців арешту.

ОСОБА_3 в пред'явленому та підтриманому обвинуваченні по ст. 296 ч. 1 КК України визнати невинуватим і виправдати по суду у зв'язку з недоведеністю складу цього кримінального правопорушення в діянні обвинуваченого.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, негайно взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання засудженим рахувати з моменту фактичного взяття під арешт, тобто з 11 грудня 2014 року.

В рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (рахунок № 31118115700012 в УДКСУ у Миргородському районі, код за ЄДРПОУ 37845125) 196 (сто дев'яносто шість) гривень 56 копійок.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки „Нокіа - 105" та автомобіль „ГАЗ 31029", державний номерний знак НОМЕР_1, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_2 / а.п. 54, 67 /, після набрання вироком законної сили, той може використовувати на свій розсуд, як власник та користувач, на підставі довіреності юридичного власника майна / а.с. 64 /.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в цей же термін, з моменту вручення йому копії цього вироку, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.