Постанова № 41851146, 08.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

08 грудня 2014 року № 826/15155/14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України»до Державної прикордонної служби України в особі Окремого контрольно- пропускного пункту «Київ» проскасування постанови,

Суддя: Кротюк О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної прикордонної служби України в особі Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», в якому просить: визнати протиправною та скасувати Постанову «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень» за №147 від 12.08.2014 року Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» про накладення штрафу 8500 гривень на ПрАТ «Авіакомпанію «Міжнародні Авіалінії України» (далі - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено постанову №147 від 12.08.2014 про «Про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень».

Відповідач проти позову заперечував з підстав правомірності оскаржуваних дій.

В порядку частини 4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Постановою Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України №147 від 12.08.2014 у справі про правопорушення, пов'язане з відповідальністю перевізника під час здійснення міжнародних пасажирський перевезень, встановлено порушення, що призвело до перевезення через державний кордон України 06 серпня 2014 року, о 19 год. 00 хв., рейсом №402 за маршрутом «Франкфурт-Київ», у пункт пропуску «Бориспіль» м. Бориспіль, відкритий для міжнародного повітряного сполучення, без необхідних документів для в'їзду до держави прямування - України особи без громадянства Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_1 (ОСОБА_1),ІНФОРМАЦІЯ_1, яка пред'явила на паспортний контроль документ для подорожей особи без громадянства Федеративної Республіки Німеччини НОМЕР_1, в якому була відсутня віза, що надає право на в'їзд в Україну, що є порушенням ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" та, в зв'язку з чим, на позивача накладено штраф у розмірі 8500,00грн.

Судом встановлено, що підставою для винесення постанови №147 від 12.08.2014 був Протокол про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень від 06.08.2014 №921660, в якому зазначено, що ОСОБА_1 (ОСОБА_1),ІНФОРМАЦІЯ_1, пред'явила на паспортний контроль документ для подорожей Федеративної Республіки Німеччини НОМЕР_1, виданий 11.06.2014 р., в якому відсутня в'їзна віза України, що не дає права на в'їзд на територію України.

Як вбачається з постанови №147 від 12.08.2014 у справі про правопорушення, пов'язане з відповідальністю перевізника під час здійснення міжнародних пасажирський перевезень, відповідач посилається на порушення позивачем ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Однак, вважаючи зазначену постанову відповідача №147 від 12.08.2014 протиправною, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р. з наступними змінами і доповненнями, на Державну прикордонну службу України, відповідно до визначених законом завдань, покладаються: здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» від 10.01.2002 року з наступними змінами і доповненнями, підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, пасажир рейсу №402 за маршрутом «Франкфурт-Київ», громадянка України - ОСОБА_1 (ОСОБА_1),ІНФОРМАЦІЯ_1, перетнула державний кордон України на підставі проїзного документу документованого паспортним документом особи без громадянства особи Федеративної Республіки Німеччини НОМЕР_1, без візи України.

Так, зі змісту статті 1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57 документом громадянина України, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну є: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно до ст. 8 Правил перетинання державного кордону громадянами України в'їзд/вхід на територію пункту пропуску громадян, які перетинають державний кордон, перебування у пункті пропуску та виїзд/вихід громадян з нього здійснюється за паспортними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. з наступними змінами і доповненнями, іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно ч. 2. ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

В даному випадку, як підтверджується матеріалами справи, громадянка України- ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, в'їжджала на територію України за документом для подорожей Федеративної Республіки Німеччини НОМЕР_1 (замість національного паспорту).

Окрім зазначеного, в матеріалах справи, наявний лист за підписом заступника Директора Департаменту консульської служби-начальника Управління, О.Гаман, з якого вбачається, що дипломатичними представництвами та консульськими установами України у Федеративній Республіці Німеччина не оформлювалась віза громадянці ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в країну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка. Положення про зазначені документи затверджуються у встановленому порядку. Ці документи є власністю України і за умови їх належного оформлення є дійсними для виїзду в усі держави світу. У разі втрати громадянином України документів, зазначених у частині першій цієї статті, документом, що дає право на в'їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається закордонними дипломатичними установами. Положення про таке посвідчення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які надають право в'їзду в Україну ОСОБА_1 (ОСОБА_1),ІНФОРМАЦІЯ_1 як громадянці України, оскільки документи, передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" нею не подавались. Таким чином, перевізник Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» перед початком міжнародного пасажирського перевезення повинен був перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (документу громадянина країни прямування, або візи на документі особи, який не підтверджує приналежність до громадянства України), транзиту, що призвело до перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.

Посилання представника позивача на відсутність уповноваженого представника перевізника під час складання протоколу та допущення неточності при його складанні, а також не вчасного отримання оскаржуваної постанови, - жодним чином не спростовує самого факту вчинення позивачем правопорушення, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, а також норми наведеного законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем в межах компетенції та згідно вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак - не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятої ним постанови № 147 від 12.08.2014 р.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Зважаючи на викладене, враховуючи наявні у справі докази та норми наведеного законодавства, суд дійшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на вимоги ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивачем при поданні позову сплачено 182,70 грн.

Згідно з вказаною нормою, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, решта суми судового збору (мінімальної ставки, встановленої на момент подання позову) підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути решту суми судового збору з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на користь Державного бюджету України в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп., зарахувавши їх за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва для сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 КАС України та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк