Постанова № 41851079, 04.12.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 р. 17:11 Справа №818/2985/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенка В.О.,

представника позивача - Пешевець С.В.,

представника відповідача - Кисленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іонаойл" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іонаойл" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0001582205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 348 616, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 232 411, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 116 205, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою фінансово-господарської діяльності позивача було встановлено, що ТОВ «Іонаойл» порушило вимоги п.198.3, п.198.6. ст. 198 з урахуванням п.201.4, п.201.6. п.201.7. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 232 411,00 грн.

Підставою для вказаних висновків стали акти Світловодської ОДПІ Міндоходів у Кіровоградській області № 33/2200/37377179 від 14.07.2014 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Аріс» за лютий-квітень 2013 року та № 234/2200/37624342 від 18.08.2014 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Константа-Імпекс» щодо документального відображення господарських відносин із платником податків ПП «Аріс», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року. Зазначеними актами зустрічних звірок контрагентів позивача встановлено відсутність реального здійснення ними господарських операцій за ланцюгом постачання.

На переконання позивача, акти звірок, на які посилається Шосткинська ОДПІ, не є первинними документами чи іншими документами, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, а отже не можуть бути підставою для висновків про порушення ТОВ «Іонаойл» вимог податкового законодавства.

Крім того, висновки Шосткинської ОДПІ базуються на посиланнях в акті перевірки на аналіз взаємовідносин та господарської діяльності третіх осіб, які не є безпосередніми контрагентами ТОВ «Іонаойл».

Позивач звертає увагу на те, що згідно чинного законодавства платник податку несе відповідальність лише за правильність ведення податкового обліку на власному підприємстві і не має жодного відношення до контролю над іншими платниками податків, оскільки у останнього відсутні на це передбачені діючим законодавством повноваження.

Позивач стверджує, що первинні документи, якими було оформлено виконання договорів з ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» та ТОВ «Константа-Імпекс», мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, з яких можливо встановити, який саме товар придбавався, у яких обсягах, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ «Іонаойл», що підтверджується тим, що підприємство понесло реальні витрати на оплату отриманого товару, про що свідчать податкові накладні та платіжні документи.

Позивач вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час перевірки не встановлено жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання ТОВ «Іонаойл» товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, у письмовому запереченні, поданому до суду зазначив, що ТОВ "Іонаойл" безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів за квітень-липень 2013 року на суму ПДВ у розмірі 196 250, 78 грн. за рахунок контрагента-постачальника ТОВ "Нафто-сервіс Плюс" та по операціях з придбання товарів за лютий 2014 року на суму ПДВ у розмірі 36 159, 63 грн. за рахунок контрагента-постачальника ТОВ "Константа-Імпекс".

Відповідач також зазначив, що актами Світловодської ОДПІ Міндоходів у Кіровоградській області № 33/2200/37377179 від 14.07.2014 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Аріс» за лютий-квітень 2013 року та № 234/2200/37624342 від 18.08.2014 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Константа-Імпекс» щодо документального відображення господарських відносин із платником податків ПП «Аріс» встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій між контрагентами позивача та постачальником ПП "Аріс", відсутність у ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» та ТОВ «Константа-Імпекс» об'єктів оподаткування податком на додану вартість в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України, що, на думку відповідача, є підставою для визнання нереальними господарських операцій між ТОВ "Іона-Ойл" та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс», ТОВ «Константа-Імпекс».

Крім того, відповідач зазначив, що на підтвердження реальності виконання договорів із вказаними контрагентами, позивач надав товарно-транспортні накладні, які складені не належним чином, тому не можуть братися до уваги як підтвердження даних податкового обліку.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З 30.09.2014 по 06.10.2014 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Іонаойл" з питання перевірки фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» за квітень - липень 2013 року, ТОВ «Константа-Імпекс» за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 13.10.2014 № 951/18-17-22-0005/31077969 (а.с. 14-42, т. 1).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 232 411 грн., в т.ч.: за травень 2013 року - 80573 грн., за червень 2013 року - 47 795 грн., за липень 2013 року - 32 253 грн., за серпень 2013 року - 34 422 грн., за вересень 2013 року -1208 грн., за лютий 2014 року - 36 160 грн.

На підставі акту перевірки від 13.10.2014 № 951/18-17-22-0005/31077969 Шосткинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0001582205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 348 616, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 232 411, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 116 205, 00 грн. (а.с. 43, т. 1).

Суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

10.01.2013 між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс Плюс» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01-06Н (а.с. 44-47, т. 1).

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано податкові накладні від 26.04.2013 № 32, від 29.04.2013 № 41, від 27.05.2014 № 13, від 19.06.2013 № 16, від 30.07.2013 № 59 (а.с. 48, 52, 56, 60, 64, т. 1), видаткові накладні від 26.04.2013 № РН-0000118, від 29.04.2013 № РН-0000124, від 27.05.2013 № РН-0000141, від 19.06.2014 № РН-0000165, від 30.07.2013 № РН-0000227 (а.с. 49, 53, 57, 61, 65, т. 1).

ТОВ «Нафто-сервіс Плюс» на адресу ТОВ «Іона Ойл» було виписано рахунки-фактури № СФ-0000113 від 26 квітня 2013 року, № СФ-0000119 від 29 квітня 2013 року, № СФ-0000130 від 27 травня 2013 року, № СФ-0000154 від 18 червня 2013 року, № СФ-0000219 від 29 липня 2013 року (а.с. 50, 54, 58, 62, т. 1).

Транспортування паливно-мастильних матеріалів здійснювалось автомобільним транспортом відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти): від 26.04.2013 № 106, від 29.04.2013 № 111, від 27.05.2013 № 125, від 19.06.2013 року № 152, від 30.07.2013 № 203 (а.с. 51, 55, 59, 63, 66, т. 1).

Оплата за придбані паливно-мастильні матеріали у квітні 2013 року здійснювалась платіжними дорученнями: № 600 від 01.04.2013, № 611 від 03.04.2013, № 612 від 04.04.2013, № 812 від 05.04.2013 , № 818 від 10.04.2013, № 615 від 11.04.2013, № 622 від 15.04.2013, № 819 від 17.04.2013, № 820 від 17.04.2013, № 626 від 17.04.2013, № 628 від 22.04.2013, № 642 від 29.04.2013, № 645 від 30.04.2013; у травні 2013 року платіжними дорученнями: № 664 від 15.05.2013, №670, № 675 від 22.05.2013, № 708 від 29.05.2013; у червні 2013 року платіжними дорученнями: № 723 від 03.06.2013, № 730 від 05.06.2013, № 732 від 06.06.2013, № 737 від 10.06.2013, № 744 від 12.06.2013, № 745 від 13.06.2013, № 750 від 18.06.2013, № 757 від 19.06.2013, № 768 від 25.06.2013, № 771 від 26.06.2013, № 774 від 27.06.2013; у липні 2013 року платіжними дорученнями: № 825 від 01.07.2013, № 778 від 03.07.2013, № 780 від 04.07.2013, № 833 від 09.07.2013, № 834 від 10.07.2013, № 836 від 12.07.2013, № 838 від 16.07.2013, № 802 від 17.07.2013, № 840 від 18.07.2013, № 842 від 22.07.2013, № 810 від 26.07.2013, № 846 від 29.07.2013, № 817 від 31.07.2013, що підтверджується реєстром платіжних документів за період з 01.04.2013 по 31.07.2013 (а.с. 67-84, т. 1).

03.01.2014 між позивачем та ТОВ "Константа-Імпекс" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01-03К (а.с. 87-90, т. 1).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано податкову накладну від 27.02.2014 № 26 (а.с. 91, т. 1), видаткову накладну від 27.02.2014 № РН-0000046 (а.с. 92, т. 1).

ТОВ «Константа-Імпекс» на адресу ТОВ «Іона Ойл» було виписано рахунок-фактуру № СФ-0000066 від 27 лютого 2014 року (а.с. 93, т. 1).

Транспортування паливно-мастильних матеріалів здійснювалось автомобільним транспортом відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 27.02.2014 № 42 (а.с. 94, т. 1).

Оплата за придбані паливно-мастильні матеріали здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується реєстром платіжних документів за період з 01.02.2014 по 31.03.2014 (а.с. 95-103, т. 1).

Крім того, на підтвердження реальності отримання паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Нафто-сервіс Плюс» та ТОВ «Константа-Імпекс» позивачем надано сертифікати відповідності та паспорти якості на бензин автомобільний А-92 (а.с. 105, 106, 107, 108, т. 1) та змінні звіти АЗС (а.с. 219-224, т. 1).

В подальшому нафтопродукти, придбані позивачем у ТОВ «Нафто-сервіс Плюс» та ТОВ «Константа-Імпекс», були використані ним у власній господарській діяльності, а саме реалізовані контрагентам-покупцям, що підтверджується фіскальними звітами (а.с. 109-113, 215-216, т. 1), реєстрами видаткових накладних (а.с. 85-86, 104 т. 1), договорами на постачання ПММ, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами (а.с. 232-250, т. 1, а.с. 1-250, т. 2, а.с. 1-250, т. 3, а.с. 1-250, т. 4, а.с. 1-80, т. 5)

Суд зазначає, що укладені між позивачем та контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Щодо посилання відповідача на дефектність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції, як на доведення безтоварності укладених, договорів поставки між позивачем та вказаними вище контрагентами, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи первинним бухгалтерським документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що ТОВ «Нафто-сервіс Плюс» та ТОВ «Константа-Імпекс» на момент складення та видачі податкових накладних включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 225-228, т. 1).

Крім того, мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій є висновки актів перевірок контрагентів позивача про відсутність реального здійснення ними господарських операцій за ланцюгом постачання.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 23.10.2014 № 0001582205 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іонаойл" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 23.10.2014 № 0001582205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 348 616, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 232 411, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 116 205, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іонаойл" (41108, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, 57, ідентифікаційний код 31077969, розрахунковий рахунок № 26008150131000 в ПАТ АБ "Столичний", МФО 397133) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 09.12.2014.