Рішення № 41850620, 27.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р. Справа № 911/4382/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк»

про стягнення 13 877,75 грн.

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. - представник за довіреністю б/н від 25.03.2013р.;

від відповідача-1: - не з'явився;

від відповідача-2: - не з'явився;

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

13.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №23-1/09 від 23.09.2014 (вх. №4550/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» (далі - відповідач-2) про стягнення 13 877,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що за угодами №К-18-ТА від 26.01.2011 та №28/07-12 від 02.07.2012 про заміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» щодо сплати заборгованості, пені, штрафу, 30% річних, інфляційних втрат, що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009 та угоди №К-18-ТА від 26.01.2011. При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» було укладено договір поруки №11-03-2013-63 від 11.03.2013, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2.

У зв'язку з вказаним, позивач просить суд, солідарно стягнути із відповідача-1 та відповідача-2 штраф у розмірі 1 000,00 грн., а також стягнути із відповідача-2 пеню у сумі 744,05 грн., 30% річних у сумі 1 102,80 грн., штраф у сумі 10 720,56 грн. та 310,34 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2014 порушено провадження у справі № 911/4382/14 та призначено розгляд справи на 27.11.2014.

27.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача з супровідним листом №27-09/10 від 27.10.2014 (вх. №23249/14) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2014.

У судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 27.11.2014 представники відповідачів 1 та 2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.11.2014 господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

20.03.2009 між Первомайською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маяк» (покупець за договором) було укладено договір №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, відповідно до п.1.1. якого зазначено, що цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (далі-товар) на умовах відстрочення платежу.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ «Маяк» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009, 28.12.2099 ТОВ «Тридента Агро» звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з СТОВ «Маяк» суми заборгованості штрафних санкцій за період з 16.10.2009 по 28.12.2009.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.03.2010 у справі №07/219-09, позов ТОВ «Тридента Агро» задоволено повністю.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ «Маяк» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009, ТОВ «Тридента Агро» звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із СТОВ «Маяк» суми штрафних санкцій за період з 29.12.2009 по 14.04.2010.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2012 позов задоволено.

Рішенням господарського суду Київської області по справі №13/138-12 від 14.01.2013 позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено та видано наказ.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до банківської виписки від 25.02.2013, на поточний рахунок ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» надійшли грошові кошти на виконання заборгованості згідно наказу господарського суду Київської області по справі №13/138-12 від 28.01.2013.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ «Маяк» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із СТОВ «Маяк» суми штрафних санкцій за період з 24.09.2009 по 24.02.2013.

Рішення господарського суду Київської області по справі №911/1791/14 від 25.06.2014 позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено повінстю.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 5.3. договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009 передбачено, що оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору, 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15.10.2009.

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області по справі №26/9-10-19 від 17.03.2010, сторони у додатку № 1 від 30.03.2009 до даного договору, визначили вартість товару у загальному розмірі 298 646,21 грн., проте фактично було поставлено 262 068,84 грн.

Таким чином, виходячи із даної умови договору, відповідач-2 зобов'язаний був здійснити платіж у розмірі 52 413,76 грн. в строк до 02.04.2009.

Рішенням господарського суду Одеської області по справі №26/9-10-19 від 17.03.2010 та рішенням господарського суду Київської області по справі №911/1791/14 від 25.06.2014 встановлено, що заборгованість (із врахуванням курсової різниці) у розмірі 268 257,92 грн. згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.04.2009 була погашена.

Таким чином, зобов'язання СТОВ «Маяк» щодо оплати 20% вартості товару згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.04.2009 було виконано неналежним чином.

Відповідно до п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Виходячи з викладеного, у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги щодо нарахування, зокрема, заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 30% річних та інфляційних втрат згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009.

Господарським судом встановлено, що 26.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (первісний кредитор за договором) та Фізичною особою-підприємцем Грищенко Олександром Миколайовичем (новий кредитор за договором) було укладено Угоду №К-18ТА про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Пунктом 1.1 даної угоди, визначено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання СТОВ «Маяк», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009.

За цією угодою, згідно п. 1.2, позивач одержав право замість ТОВ «Тридента Агро» вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

Ця угода, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ «Тридента Агро» передало ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання СГТОВ «Маяк» обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. вказаної угоди, ТОВ «Тридента Агро» повідомленням від 27.01.2011 про зміну кредитора у зобов'язані, 17.02.2014 повідомило СТОВ «Маяк» про зазначені вище обставини. Докази направлення (опис та фіскальний чек від 17.02.2014) наявні в матеріалах справи.

28.01.2011 між ТОВ «Тридента Агро» (первісний кредитор за договором) та Фізичною особою-підприємцем Грищенко Олександром Миколайовичем (новий кредитор за договором) було укладено додаткову угоду №1 до угоди №К-18ТА про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011, якою п.1.2. , п. 2.1., п. 2.4. викладено в новій редакції.

Крім того, 02.07.2012 між Фізичною особо-підприємцем Грищенко О.М. (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор за договором) було укладено Угоду №28/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Пунктом 1.1 даної угоди, визначено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання СТОВ «Маяк», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №328-04-2008 від 01.09.2008.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 вказаної угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 6 189,08 грн. первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 20.03.2009, є загальною сумою (розміром) курсової різниці, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. передав ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання СТОВ «Маяк» обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. вказаної угоди, ФОП Грищенко О.М. повідомленням від 02.07.2012 про зміну кредитора у зобов'язані, 17.02.2014 повідомило СТОВ «Маяк» про зазначені вище обставини. Докази направлення (опис та фіскальний чек від 17.02.2014) наявні в матеріалах справи.

17.12.2012 між ФОП Грищенко О.М. (первісний кредитор за договором) ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор за договором) було укладено додаткову угоду №1 до угоди №28/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011, якою п.1.2. , п. 2.1., п. 2.4. викладено в новій редакції.

28.01.2011 між Тридента Агро» (первісний кредитор за договором) та Фізичною особою-підприємцем Грищенко Олександром Миколайовичем (новий кредитор за договором) було укладено додаткову угоду №1 до угоди №К-18ТА про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011, якою п.1.2. , п. 2.1., п. 2.4. викладено в новій редакції.

Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, однак, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо оплати існуючої суми заборгованості згідно вищезазначених договорів так і не виконав.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, (стаття 515 Цивільного кодексу України).

Жодних доказів на підтвердження оплати суми основного боргу та штрафних санкцій відповідачем-2 в порядку вимог ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Враховуючи те, що заборгованість станом на час звернення з позовом до суду не була погашена, а позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» про солідарне стягнення штрафу та стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» пені, 30% річних, штрафу, інфляційних втрат.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 своїх грошових зобов'язань, позивачем нарахована до стягнення пеня у сумі 744,05 грн. за період з 03.04.2009 по 13.07.2009 та 20% штрафу у сумі 11 720,56 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань перед позивачем доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені на існуючий розмір заборгованості за період з 03.04.2009 по 13.07.2009 (що не був врахований у вищевказаних рішеннях судів).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 744,05 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 744,05 грн. підлягає задоволенню повністю.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 11 720,56 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 11 720,56 грн. підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1 102,80 грн. 30% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 52 413, 76 грн. за період з 03.04.2009 по 07.04.2009 та на суму боргу у розмірі 12 413,76 грн. за період з 08.04.2009 по 13.07.2009, а також 310,34 грн. інфляційних витрат, що нараховані на загальну суму боргу за період квітня 2009 року по червень 2009 року.

Так, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, відповідачем-2 прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним, та становить 1 102,80 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню повністю у сумі 1 102,80 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично вірним, та становить 310, 34 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю у сумі 310, 34 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань, 11.03.2013 між ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (Кредитор) було укладено Договір поруки №11-03-2013-63, за умовами якого (п. 1.1. ) поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку СТОВ «Маяк» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»).

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №28/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) 02.07.2012, укладену згідно договору №003ВЕ купівлі-продажу.

У розділах 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки. Так, згідно п. 3.1. відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. №15-63/03 від 15.03.2013, котра була одержана відповідачем-1 18.03.2014, проте дана вимога залишена без виконання.

У відповідь на вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» направило лист вих. № 63 від 18.03.2013, в якому повідомляє позивача про неможливість виконання зобов'язання за договором поруки №11-03-2013-63 від 11.03.2013, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, та разом з тим гарантує виконання зобов'язання в строк до 31.10.2013.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 1 000,00 грн. штрафу солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 13 877,75 грн., з яких 744,05 грн. пені, 1 102,80 грн. 30% річних, 11 720,56 грн. штрафу та 310,34 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 300,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Так, відповідно до договору №25-63/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, адвокат Грищенко Олександр Миколайович надавав правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та СТОВ «Маяк».

Надання вказаних послуг підтверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013, згідно якого (п. 3) загальна вартість послуг склала 1 300,00 грн.

На виконання умов договору, платіжним дорученням платіжним дорученням від 29.03.2013 року №272, оригінал якого наявний в матеріалах справи, позивач перерахував на рахунок адвоката Грищенко О.М. кошти у сумі 1 300,00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору №25-63/03 від 25.03.2013.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 та довіреність б/н від 25.03.2013 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на представництво його інтересів Грищенком Олександром Миколайовичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Грищенко Олександр Миколайович брав участь у судових засіданнях в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/4382/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1 300,00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІС» та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк», судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються солідарно на відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Марлахівка, вул. Комсомольська, 22, ідентифікаційний код: 38267861) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» (66034, Одеська область, Кодимський район, село Шершенці, ідентифікаційний код: 03769600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код: 38039872) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. штрафу, 1 300 (одну тисячу триста) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» (66034, Одеська область, Кодимський район, село Шершенці, ідентифікаційний код: 03769600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, ідентифікаційний код: 38039872) 744 (сімсот сорок чотири) грн. 05 коп. пені, 1 102 (одну тисячу сто дві) грн. 80 коп. 30% річних, 10 720 (десять тисяч сімсот двадцять) грн. 56 коп. штрафу та 310 (триста десять) грн. 34 коп. інфляційних втрат.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 09.12.2014 року