Рішення № 41850608, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-13/9119-2012 03.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд»

про стягнення 4 765 753,27 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Бондарчук В.В.

Васильченко Т.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Балабан І.А. за довіреністю б/н від 20.05.2013 р.;

від відповідача: Мазур І.О. за довіреністю № 27 від 30.10.2012 р.;

Вяльченко Д.В. за довіреністю № 26 від 23.10.2012 р.;

від третьої особи-1: Юринець О.Р. за довіреністю № 659 від 11.09.2013 р.;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.07.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд» (далі - відповідач) про стягнення 4 765 753, 27 грн. боргу та штрафних санкцій за Договором про заміну боржника від 25.03.2009 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та відповідачем 25.03.2009 р. було укладено Договір про заміну боржника, за умовами якого відповідач зобов'язався в погашення боргу ТОВ «Трейдингова компанія «Ізобуд» перед позивачем за Договором № 7 від 02.01.2008 р., передати у власність позивача квартири у будинку № 6 по вулиці Бабкіна в місті Бориспіль, а саме: квартири №№ 9, 14, 19, 44, 53, 62, 71, 43, 52, 61. Оскільки відповідач відмовився передати вказані квартири позивачу, зокрема з урахуванням обставин відсутності у нього прав на укладення будь-яких угод відносно спірних квартир, позивач звернувся до нього 25.04.2012 р. з вимогою сплатити борг та штрафні санкції. Так як відповідач відповідні вимоги не задовольнив, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-13/9119-2012 та залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. розгляд справи відкладено та залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд».

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012 р. у справі № 5011-13/9119-2012 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на корить позивача 3 637 696,54 грн. боргу та 64 380,00 грн. судового збору; в решті позову - відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що відповідно до п. 4 укладеного між сторонами Договору від 25.03.2009 р. було передбачено, що у випадку неможливості виконання відповідачем умов Договору щодо передачі у власність квартир будинку № 6 по вул. Бабкіна, в м. Бориспіль Київської області, відповідач зобов'язується сплатити існуючу заборгованість в сумі 3 637 696,54 грн. протягом 30 днів після виставленої письмової вимоги. 25.04.2012 р. позивач направив відповідачу Вимогу про сплату заборгованості та штрафних санкцій, яка була отримана представниками відповідача 04.05.2012 р. На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає -3 637 696,54 грн. Заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності суд відхилив, вказавши на те, що враховуючи подання позивачем позову 29.12.2011 р. про заборону вчиняти дії щодо передачі майнових прав та передачі у власність квартир № 9, № 14, № 19, № 44, № 53, № 62, № 71, № 43, № 52, № 61 будинку № 6 по вул. Бабкіна в м. Бориспіль Київської області, будь-яким особам крім ТОВ «Мастерпласт Україна»; заборону укладати договори про участь у будівництві та (або) договори про уступку майнових прав щодо вказаних квартир; зобов'язати виключити з переліку незакріплених за іншими довірителями об'єктів інвестування вказані квартири, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості у розмірі 3 637 696,54 грн. було перервано та почато заново. З огляду на зазначене суд не застосував строків позовної давності. Також, розглядаючи вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 128 056,73 грн., відповідно до п. 5 Договору, суд відзначив, що обов'язок нового кредитора в майбутньому передати в рахунок погашення боргу за Договором № 7 від 02.01.2008 р. нерухоме майно свідчить про припинення за домовленістю сторін зобов'язання з оплати коштів і заміни даного зобов'язання новим зобов'язанням - передачі майна (новація), внаслідок чого ТОВ «Ізобуд», як боржник за Договором № 7 від 02.01.2008 р., в рахунок отриманого за Договором № 7 від 02.01.2008 р. майна зобов'язаний передати позивачу інше майно - нерухомість. Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір від 25.03.2009 р. в цій частині містить елементи міни. Оскільки в силу ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо це не суперечить суті зобов'язання, суд врахував вимоги до форми договору купівлі-продажу нерухомого майна та правила щодо укладення договорів міни нерухомого майна, відповідно до яких передбачено, що вони укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зважаючи на те, що наслідком недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 220 ЦК України), суд визнав, що умови п. 3 Договору від 25.03.2009 р., якими передбачено права позивача на нерухоме майно є недійсними (нікчемними). При цьому, оскільки положення пункту 5 є похідними від приписів п. 3, суд вказав на те, що підстав для покладення на відповідача штрафних санкцій не має, оскільки відповідальність зазначена у п. 5 не виникла, у зв'язку з нікчемністю пункту 3 Договору, що стосується умов передачі нерухомого майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 р. у справі № 5011-13/9119-2012 скасовано повністю, справу № 5011-13/9119-2012 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про переривання строку позовної давності пред'явленням позивачем позову до господарського суду міста Києва, оскільки предметом спору у справі № 6/607 були вимоги заборонити ТОВ «Ізобуд» вчиняти дії щодо передачі майнових прав та передачі у власність квартир в будинку № 6 по вул. Бабкіна в м. Бориспіль, заборонити ПАТ «Кредитпромбанк» укладати договори про участь у будівництві та договори про уступку майнових прав щодо вказаних квартир, а не про стягнення заборгованості за договором поставки, отже, невірно застосували при вирішенні спору приписи ч. 2 ст. 264 ЦК України. Крім того, Вищий господарський суд України вказав на те, що судами було залишено поза увагою положення ч. 5 ст. 261, ст. 262 ЦК України та в порушення ст. 43 ГПК України не встановлено початок перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за поставлений товар по договору від 02.01.2008р. (з урахуванням поставки за останньою накладною від 06.11.2008р. (а.с. 188 т. 2), останньої оплати, здійсненої первісним боржником у березні 2009 року).

Згідно з розпорядженням Керівника апарату суду № 04-1/216 від 16.04.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 5011-13/9119-2012 передано судді Привалову А.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2013 р. суддею Приваловим А.І. прийнято справу № 5011-13/9119-2012 до свого провадження, призначено до розгляду на 30.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2013 р. відкладено розгляд справи на 19.06.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третіх осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі № 5011-13/9119-2012 до вирішення по суті та набрання законної сили рішенням у справі № 922/2479/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Ейч Корпорейшн», яка розглядається господарським судом Харківської області.

17.02.2014 р. на адресу господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про поновлення провадження у справі, оскільки господарським судом Харківської області винесено рішення у справі № 922/2479/13 від 13.08.2013 р., залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р., а відтак обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, на даний час усунуті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. на підставі ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 5011-13/9119-2012 та призначено її до розгляду на 06.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. розгляд справи № 5011-13/9119-2012 відкладено на 27.03.2014 р.

У судовому засіданні 27.03.2014 р. суд дійшов висновку призначити колегіальний розгляд справи № 5011-13/9119-2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. справу № 5011-13/9119-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Привалов А.І., судді: Босий В.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. зазначеною колегією суддів справу № 5011-13/9119-2012 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи № 5011-13/9119-2012 відкладено на 23.04.2014 р.

23.04.2014 р. суддя Босий В.П. звернувся до Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо виведення його зі складу колегії суддів, що розглядають справу № 5011-13/9119-2012, у зв'язку з великою завантаженістю.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р., справу № 5011-13/9119-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Привалов А.І., судді: Бондарчук В.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. зазначеною колегією суддів справу № 5011-13/9119-2012 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.04.2014 р.

23.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник позивача подав письмові пояснення до позовної заяви та клопотання про заміну первісного відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінгова компанія «Ізобуд».

Присутній у судовому засіданні 23.04.2014 р. представник позивача підтримав означене клопотання.

Представник відповідача поклався при вирішенні означеного клопотання позивача на розсуд суду.

Суд, розглянувши клопотання позивача про заміну відповідача, відмовив у його задоволенні, оскільки подане клопотання не відповідає приписам ч. 3 ст. 24 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд може допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, тільки у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. Як вбачається з матеріалів справи, позивач правомірно звернувся до відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд» з даним позовом, тоді як інші підстави, з яких позивач просить замінити відповідача, змінились під час розгляду справи.

Водночас, судом було встановлено, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 27.03.2014 р. та не надав ухвалу Вищого господарського суду України про прийняття касаційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі № 922/2479/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи № 5011-13/9119-2012 відкладено на 13.05.2014 р.

У судовому засіданні 13.05.2014 р. представник позивача повідомив суду, що ухвалою Вищого господарського суду України від 12.05.2014 р. прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» на рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. у справі № 922/2479/13 та призначено розгляд скарги на 28.05.2014 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень.

У судовому засіданні 13.05.2014 р. представник позивача підтримав клопотання, подане через відділ діловодства господарського суду міста К.иєва 05.03.2014р. та попросив зупинити провадження у справі № 5011-13/9119-2012 до остаточного вирішення справи № 922/2479/13, яка безпосередньо пов'язана з розглядом даної справи.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судовому засіданні 13.05.2014 р. не заперечили щодо зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. зупинено провадження у справі № 5011-13/9119-2012 до вирішення Вищим господарським судом України справи № 922/2479/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Ейч Корпорейшн».

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2014 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт» задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 13.08.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду суду від 02.12.2013 р. у справі № 922/2479/13 скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2014 р. у справі № 922/2479/13 в задоволенні позову відмовлено.

07.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі № 5011-13/9119-2012, оскільки рішення від 18.08.2014 р. у справі господарського суду Харківської області № 922/2479/13 набрало законної сили 02.09.2014 р.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/839 від 09.10.2014 р., справу № 5011-13/9119-2012 призначено на повторний автоматичний розподіл та передано судді Ломаці В.С. для розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р., за заявою судді Ломаки В.С., у зв'язку з перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному, справу № 5011-13/9119-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Ломака В.С., судді: Бондарчук В.В., Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2014 р. вказаною колегією суддів було прийнято справу № 5011-13/9119-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 28.10.2014 р.

28.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить сягнути з відповідача 3 637 696, 54 грн. основного боргу, 584 233, 68 грн. інфляційних втрат та 262 220,35 грн. 3 % річних, а також 64 380, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

28.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття остаточного рішення у справі № 922/2479/13 та заява про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 28.10.2014 р. від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої він відмовляється від заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні суд розглянув та залишив без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 18.11.2014 р.

11.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відновлення строку позовної давності, відповідно до якої він просить визнати поважними причини пропуску позовної давності та відновити пропущений строк позовної давності.

Крім того, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та додаткові документи разом з письмовими поясненнями по суті спору.

18.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2014 р.

03.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ПАТ «Кредитпромбанк» надійшли письмові пояснення по суті спору та додаткові документи у справі.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 03.12.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 03.12.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання відповідно до якого він вказує на те, що відмовляється від раніше поданого ним клопотання про заміну відповідача.

У судовому засіданні 03.12.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2008 р. між третьою особою-2, як покупцем, та позивачем, як постачальником, було укладено Договір № 7, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар згідно з накладною постачальника (далі - Договір № 7 від 02.01.2008 р.).

Обсяг (кількість) постачання на період дії даного договору, регулюється кількістю «Замовлень на постачання товару», наданих покупцем за формою та в порядку, визначеними даним договором, але не більше ніж еквівалент 3 000 000,00 Євро по курсу Нацбанку України на день постави товару (п. 2.1. Договору № 7 від 02.01.2008 р.).

Пунктом 4.2. Договору № 7 від 01.02.2008 р. було визначено, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 55-ти календарних днів з моменту одержання товару.

Відповідно до п. 8.1. Договору № 7 від 02.01.2008р. строк дії даного Договору було встановлено до 31.12.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа-2 свої зобов'язання за Договором № 7 від 02.01.2008р. щодо оплати поставленого їй позивачем товару не виконала в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі - 3 637 696,54 грн.

25.03.2009 р. між третьою особою-2, як первісним боржником, позивачем, як кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізобуд», як новим боржником, (відповідач) було укладено Договір про зміну боржника, згідно з п. 1 якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов'язану сторону у Договорі поставки № 7 від 02.01.2008 р., укладеному між первісним боржником та кредитором (далі - Договір від 25.03.2009 р.).

Відповідно до п. 2 Договору від 25.03.2009 р. його сторони визначили, що загальна сума боргу нового боржника складає за цим Договором 3 637 696,54 грн.

Одночасно пунктом 3 Договору від 25.03.2009 р. сторонами було передбачено, що новий божник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов'язки: в рахунок погашення боргу, на користь кредитора передати у власність квартири загальною площею 696,09 кв.м. за ціною 5 200 грн. за один кв.м. житлової площі: № 9, № 14, № 19, № 44, № 53, № 62, № 71, № 43, № 52, № 61 в житловому будинку № 6 по вул. Бабкіна в м. Бориспіль Київської області, забудовником якого є новий боржник. Квартири передаються після здачі вказаного вище житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності на зазначені квартири за новим боржником з метою їх подальшої передачі кредитору.

При цьому, відповідно до п. 4 Договору від 25.03.2009 р. було визначено, що у випадку неможливості виконання новим боржником п. 3 цього Договору, новий боржник зобов'язується існуючу заборгованість в сумі 3 637 696, 54 грн. сплатити через 30 днів після виставленої письмової вимоги кредитора але не раніше строків, що обумовлюються та визначаються у відповідності до п. 3 даного Договору.

У випадку невиконання п. 3 цього Договору новий боржник окрім суми основного боргу зобов'язаний сплатити штраф. Сума штрафу сплачується в національній валюті України, що еквівалентна 141 139, 41 доларів США 41 центи за діючим курсом НБУ на момент здійснення платежу. На момент підписання цього договору сума штрафу складає 1 086 773, 47 грн., що еквівалентно 141 139, 41 доларів США 41 цент за діючим курсом НБУ на 25.03.2009 р. - 7, 7 грн. за 1 дол. США (п. 5 Договору від 25.03.2009 р.).

Відповідно до п. 6 Договору від 25.03.2009 р. його сторони визначили, що кредитор відмовляється від права вимагати від нового боржника будь-які інші штрафи, пені та збитки, будь-які інші грошові суми, окрім тих, що визначені у п. 4 та п. 5 цього Договору.

Згідно з п. 9 Договору від 25.03.2009 р. переведення боргу за цим Договором не тягне за собою жодних інших змін умов Договору поставки № 7 від 02.01.2008 р., укладеного між первісним боржником та кредитором, окрім тих, що пов'язані із заміною первісного боржника новим боржником.

21.09.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою передати йому всі необхідні документи для оформлення права власності на квартири, що повинні бути передані у власність позивача.

Листом за № 29642/56.2.2.2.3-329-01 від 13.10.2011р. відповідач повідомив позивача, що він відмовляється виконати вимоги позивача, бо на момент укладання Договору у відповідача було відсутнє право на укладання будь-яких угод стосовно квартир будинку № 6 по вул. Бабкіна, в м. Бориспіль Київської області.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2011 р. до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Трейдингова компанія «Ізобуд», ТОВ «Ізобуд» та ТОВ «Мастерпласт Україна» про визнання недійсним договору про заміну боржника від 25.03.2009 р. звернулась гр. Петришина Наталія Михайлівна.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.12.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. у справі № 21/154-11 в задоволенні позовних вимог було відмовлено з огляду на відсутність у вказаної особи як позивача прав на звернення до суду за захистом прав ТОВ «ТК «Ізобуд», учасником якого вона є.

29.12.2011 р. ТОВ «Мастерпласт Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ізобуд» про заборону вчиняти дії щодо передачі майнових прав та передачі у власність квартир № 9, № 14, № 19, № 44, № 53, № 62, № 71, № 43, № 52, № 61 будинку № 6 по вул. Бабкіна в м. Бориспіль Київської області, будь-яким особам крім ТОВ «Мастерпласт Україна»; заборону укладати договори про участь у будівництві та (або) договори про уступку майнових прав щодо вказаних квартир; зобов'язати виключити з переліку незакріплених за іншими довірителями об'єктів інвестування вказані квартири.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. по справі № 6/607 у задоволенні позову ТОВ «Мастерпласт Україна» відмолено повністю.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд міста Києва вказав на те, що Договір від 25.03.2009 р. в частині зобов'язання ТОВ «Ізобуд» передати нерухоме майно ТОВ «Мастерпласт України» містить елементи міни. Оскільки в силу ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо це не суперечить суті зобов'язання, суд врахував вимоги до форми договору купівлі-продажу нерухомого майна та правила щодо укладення договорів міни нерухомого майна, відповідно до яких передбачено, що вони укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зважаючи на те, що наслідком недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 220 ЦК України), суд визнав, що умови п. 3 Договору від 25.03.2009 р., якими передбачено права позивача на нерухоме майно є нікчемними.

Вказане рішення набрало законної сили.

Враховуючи встановлені обставини щодо неможливості відповідача передати позивачу спірне нерухоме майно в оплату боргу, який було переведено на відповідача за умовами Договору від 25.03.2009 р., позивач, керуючись приписами п. 4 вказаного Договору, 25.04.2012 р. направив відповідачу Вимогу про сплату заборгованості та штрафних санкцій.

Зазначена вимога була отримана представниками відповідача 04.05.2012 р.

Листом № 46 від 14.062012 р. відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про сплату суми боргу та штрафних санкцій.

З огляду на вказані обставини, позивач вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись з даним позовом до суду.

Так, предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача щодо примусового стягнення з останнього суми заборгованості в розмірі 3 637 696,54 грн. та штрафних санкцій за невиконання зобов'язання з передачі квартир у власність позивача.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач вказує на те, що позивач пропустив строк позовної давності, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідач стверджує, що фактично Договір про заміну боржника є нікчемним, оскільки встановлено нікчемність основного зобов'язання, встановленого в п. 3 Договору, проте як всі інші є похідними від нього.

Також, відповідач звертає увагу на те, що зобов'язання зі сплати коштів, викладене в п. 4 Договору фактично є умовою про сплату відступного за припинення зобов'язання з передачі нерухомого майна, яке є нікчемним, а не виконанням основного зобов'язання, так як за змістом п. 5 не звільняє відповідача від відповідальності у вигляді штрафу.

Під час розгляду даної справи судом поряд з наведеним встановлено, що ТОВ «Ізобуд» зверталось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд», ТОВ «Мастерпласт Україна», ТОВ «Сі Ейч Корпорейшн» з позовом (за уточненими позовними вимогами) про визнання недійсними (нікчемними) Договору про заміну боржника від 25.03.2009 р., укладеного між ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд», ТОВ «Мастерпласт Україна» та ТОВ «Ізобуд»; договору поруки №02/04-2013 від 02.04.2013 р., укладеного між ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» та ТОВ «Сі Ейч Корпорейшн»; про застосування наслідків нікчемного правочину - Договору про заміну боржника від 25.03.2009 р., а саме - повернення сторін договору у попередній стан, тобто повернення зобов'язання з оплати коштів у розмірі 3 637 696,54 грн., що виникли за договором поставки № 7 від 02.01.2008 р., укладеному між ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» та ТОВ «Мастерпласт Україна», та є предметом договору про заміну боржника від 25.03.2009 р., від ТОВ «Ізобуд» до ТОВ «Трейдінгова компанія «Ізобуд» з моменту вчинення нікчемного правочину, а саме - з 25 березня 2009 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2014 р. у справі № 922/2479/13 вказані позовні вимоги були залишені без задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між третьою особою-2, як покупцем, та позивачем, як постачальником, Договір № 7 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

При укладенні вказаного Договору поставки його сторони визначили, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 55-ти календарних днів з моменту одержання товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Третя особа-2 прийняла замовлені нею товари, однак в обумовлені строки не сплатила повністю їх вартості, у зв'язку з чим у неї виник борг перед позивачем в сумі 3 637 696, 54 грн.

Відповідно до ст. 520 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення Договору від 25.03.2009 р., боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст. 521 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Переведення боргу необхідно вважати багатостороннім правочином (договором), в силу якого первісний боржник по зобов'язанню за згодою кредитора переводить свій обов'язок на нового боржника (вибуваючи, таким чином, з цього зобов'язання).

Переведення боргу, як і заміна кредитора у зобов'язанні, опосередковує зміну суб'єктного складу зобов'язання, але залишає незмінним його зміст.

Отже, переведення боргу на нового боржника здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переведення боргу, і такі зобов'язання мають бути підтверджені належними документами.

Переведення боргу за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки воно залежить від основного юридичного факту, який його породжує.

В даному випадку, слід враховувати, що за своїм змістом Договір від 25.03.2009 р. є змішаним та містить в собі елементи не лише договору про заміну боржника у зобов'язанні, але й елементи договору міни.

Так, до відносин сторін за Договором у частині заміни боржника в зобов'язанні застосовуються положення цивільного законодавства про заміну боржника в зобов'язанні (ст.ст. 520-523 ЦК України).

У свою чергу, обов'язок нового кредитора в майбутньому передати в рахунок погашення боргу за Договором № 7 від 02.01.2008 р. нерухоме майно свідчить про припинення за домовленістю сторін зобов'язання з оплати коштів і заміни даного зобов'язання новим зобов'язанням - передачі майна (новація).

Внаслідок даної новації ТОВ «Ізобуд», як боржник за Договором № 7 від 02.01.2008 р., в рахунок отриманого за Договором № 7 від 02.01.2008 р. майна зобов'язався передати позивачу інше мано - нерухомість.

Таким чином, Договір від 25.03.2009 р. в цій частині містить елементи міни, оскільки встановлює обов'язок в рахунок отриманого за Договором № 7 від 02.01.2008 р. товару передати інший товар. У зв'язку з цим до цієї частини Договору від 25.03.2009 р. підлягають застосуванню приписи параграфа 6 глави 54 ЦК України.

Відповідні висновки також викладені в рішенні господарського суду міста Києва від 12.03.2012 р. по справі № 6/607.

В силу ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Вимоги до форми договору купівлі-продажу нерухомого майна, і, виходячи з правил ст. 716 ЦК України, договорів міни нерухомого майна, встановлені ст. 657 ЦК України, якою передбачено, що вони укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Наслідком недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Отже, оскільки Договір від 25.03.2009 р. укладено у письмовій формі і не посвідчено нотаріально, його умови, які передбачають передачу ТОВ «Ізобуд» позивачу нерухомого майна є нікчемними.

За змістом приписів ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо правочин є нікчемним, визнання його додатково недійсним судом не вимагається.

Таким чином, укладений між ним Договір від 25.03.2009 р. не може створювати для відповідача обв'язку з передачі спірних квартир у власність позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В даному випадку, суд враховує, що за змістом Договору від 25.03.2009 р. його предметом в першу чергу є переведення боргу третьої особи-2 на відповідача і лише після цього питання його погашення, в тому числі шляхом здійснення міни.

Оскільки умови п. 3. Договору від 25.03.2009 р., які передбачають передачу відповідачем позивачу нерухомого майна є нікчемними, то відповідно у відповідача, як боржника, залишається зобов'язання з погашення заборгованості в сумі 3 637 696,54 грн. шляхом перерахування грошових коштів, як це передбачено п. 4 Договору.

Твердження відповідача про те, що умови п. 4 Договору від 25.03.2009 р. визначають порядок сплати відступного за зобов'язанням, яке є недійсним, на переконання суду є помилковими та не спростовують висновків позивача щодо обов'язку відповідача погасити існуючу заборгованість в порядку та строки, які були передбачені сторонами у вказаному пункті Договору.

Так, як зазначалось вище, згідно з п. 4 Договору від 25.03.2009 р. сторони передбачили, що у випадку неможливості виконання новим боржником п. 3 цього Договору, новий боржник зобов'язується існуючу заборгованість в сумі 3 637 696, 54 грн. сплатити через 30 днів після виставленої письмової вимоги кредитора, але не раніше строків, що обумовлюються та визначаються у відповідності до п. 3 даного Договору.

З системного аналізу вказаного пункту Договору вбачається, що в ньому йде мова про порядок сплати заборгованості, яка вже існує на момент укладення Договору, тобто сторони не врегульовують питання припинення зобов'язання, визначеного в п. 3 Договору щодо передачі квартир у власність позивача шляхом передання боржником кредиторові відступного (грошей), а лише визначають міру поведінки відповідача, як боржника у грошовому зобов'язанні з оплати товару, що був поставлений позивачем за Договором № 7, якщо той не зможе виконати домовленостей сторін, передбачених п. 3 Договору від 25.03.2009 р.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача відносно того, що пункт 4 не може бути застосованим до спірних правовідносин через недійсність положень пункту 3 Договору від 25.03.2009 р.

При цьому, суд також звертає увагу на те за змістом п. 4 Договору від 25.03.2009 р. сторони визначили в тому числі й нові строки виконання грошових зобов'язань з погашення боргу, який було переведено на відповідача, що чинним законодавством не забороняється.

Зокрема, ними було встановлено, що заборгованість в сумі 3 637 696, 54 грн. відповідач має сплатити через 30 днів після виставленої письмової вимоги кредитора, але не раніше строків, що обумовлюються та визначаються у відповідності до п. 3 даного Договору.

Оскільки умови п. 3 Договору від 25.03.2009 р. є нікчемними, то відповідно вказаний борг мав бути сплачений відповідачем через 30 днів після виставленої письмової вимоги позивачем.

Як зазначалось вище, позивач, керуючись приписами п. 4 вказаного Договору, 25.04.2012 р. направив відповідачу Вимогу про сплату заборгованості і така вимога була отримана ним 04.05.2012 р.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав вимог позивача, відповідний борг, який існує станом на момент вирішення даного спору в суді, має бути стягнутий з нього в примусовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не доведено відсутності вказаного грошового зобов'язання або його припинення, в тому числі шляхом належного виконання.

При цьому, що стосується вимог про стягнення штрафних санкцій, то суд не знаходить для їх задоволення правових підстав.

Зокрема, необхідно враховувати, що оскільки п. 5 Договору від 25.03.2009 р., що передбачає міру відповідальності відповідача у формі штрафу, є похідним від п. 3 Договору, то він створює за собою жодних правових наслідків, оскільки встановлює відповідальність за невиконання нікчемного зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

У свою чергу, що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, то в її задоволенні слід відмовити.

Так, суд звертає увагу на те, що позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В даному випадку, на переконання суду, позивачем не було пропущено загальний трирічний строк позовної давності, оскільки прострочення зі сплати боргу, переведеного на відповідача за Договором від 25.03.2009 р., розпочалось зі спливом 30 днів після отримання відповідачем вимоги позивача щодо сплати відповідної заборгованості.

Оскільки така вимога була отримана відповідачем 04.05.2012 р., то відповідно до приписів п. 4 Договору від 25.03.2009 р. прострочення з виконання зобов'язання щодо погашення боргу почалось з 04.06.2012 р.

У свою чергу, з позовом у даній праві позивач звернувся до суду 05.07.2012 р.

З огляду на зазначене, суд також залишає без задоволення клопотання позивача про відновлення строку позовної давності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими, вони підлягають задоволенню частково.

При цьому, оскільки спір у даній справі фактично виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне покласти на нього у повному обсязі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не лише ухилився від взятих на себе зобов'язань зі сплати боргу, переведеного на нього за його ж згодою, але й, достеменно знаючи на момент укладення Договору від 25.03.2009 р., він не є власником вказаних у цьому договорі квартир та не зможе виконати зобов'язання з передачі таких квартир позивачу та нести відповідальність у формі сплати штрафних санкцій, як те передбачено п. 5 Договору, все ж підписав такий Договір та дав позивачу підстави вважати, що зобов'язання перед ним будуть виконані належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд» (61023, Харківська область, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 88, квартира 72, код ЄДРПОУ 30553223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Павловича, 5, код ЄДРПОУ 33438138) 3 637 696 (три мільйони шістсот тридцять сім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 54 коп. основного боргу та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Бондарчук В.В.

Васильченко Т.В.