Рішення № 41850590, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24582/14 26.11.14

за позовом: Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш», м.Київ, ЄДРПОУ 14312789

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 04713033

про стягнення 128 541,25 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Клокун Т.Г. - по дов., Теслюк В.Г. - по дов., Мова В.І. - кер.

від відповідача: Кацедан Л.В. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.11.2014р. оголошувалась перерва.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне науково-виробниче підприємство «Електронмаш», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 125 522 грн., пені в сумі 2695,76 грн. та 3% річних в розмірі 323,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №171 від 24.06.2014р. в частині здійснення оплати робіт в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 26.11.2014р. та у судовому засіданні 26.11.2014р. суму основної заборгованості підтвердив та повідомив про здійснення часткової оплати. Одночасно, відповідачем зазначено, що з огляду на те, що Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця» знаходиться у процедурі реорганізації, то відповідно до приписів ч.2 ст.8 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» кредиторська заборгованість не може бути стягнута в примусовому порядку з відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені позивачем та відповідачем докази, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2014р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (замовник) та Державним науково-виробничим підприємством «Електронмаш» (виконавець) було укладено договір №171, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався надати послуги з гарантійного ремонту, а замовник зобов'язався оплатити надані послуги.

Пунктом 4.5 договору №171 від 24.06.2014р. визначено, що загальна сума по договору згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного договору, складає 148 269 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору №171 від 24.06.2014р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №171 від 24.06.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.2 договору №171 від 24.06.2014р. передбачено, що виконавець здійснює: післягарантійний ремонт 8 блоків живлення асинхронного електродвигуна (БАЕД) на ПЕВК; гарантійний ремонт 5 блоків перетворювачів (ВИП) на ПЕВК; післягарантійний ремонт 30 блоків управління трьохфазним інвертором (БУТІ).

Післягарантійний ремонт проводиться працівниками виконавця його власними технічними засобами з установкою та перевіркою працездатності на території замовника (п.1.3 №171 від 24.06.2014р.).

За умовами п.3.6 укладеного між сторонами правочину днем прийняття робіт вважається день підписання сторонами або уповноваженими представниками акту прийому-здачі блоків після перевірки працездатності. Перевірка проводиться на території замовника.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №171 від 24.06.2014р. позивачем було виконано, а замовником прийнято роботи з післягарантійного ремонту блоків на загальну суму 148 269 грн., що підтверджується актами №12 від 29.07.2014р. за липень 2014р. на суму 13284 грн., №16 від 11.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 8028 грн., №17 від 11.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 8028 грн., №18 від 11.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 7986 грн., №18а від 18.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 7212 грн., №20 від 14.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 7338 грн., №21 від 18.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 6759 грн., №22 від 20.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 6759 грн., №23 від 20.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 7395 грн., №24 від 20.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 7299 грн., №25 від 01.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 6915 грн., №26 від 01.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 8025 грн., №27 від 05.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 8016 грн., №28 від 05.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 7710 грн., №29 від 19.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 7026 грн., №30 від 19.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 8025 грн., №31 від 05.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 6942 грн., №33 від 23.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 7983 грн. та №34 від 23.09.2014р. за вересень 2014р. на суму 7359 грн.

За результатами здійснення наведених вище господарських операцій позивачем також складено та представлено до матеріалів справи податкові накладні №248 від 29.07.2014р., №54 від 11.08.2014р., №55 від 11.08.2014р., №56 від 11.08.2014р., №92 від 14.08.2014р., №115 від 18.08.2014р., №116 від 18.08.2014р., №149 від 20.08.2014р., №150 від 20.08.2014р., №151 від 20.08.2014р., №3 від 01.09.2014р., №4 від 01.09.2014р., №38 від 05.09.2014р., №36 від 05.09.2014р., №37 від 05.09.2014р., №161 від 19.09.2014р., №162 від 19.09.2014р., №182 від 23.09.2014р., №183 від 23.09.2014р.

Наразі, господарським судом також прийнято до уваги пояснення позивача стосовно того, що посилання у всіх документах на договір №ПЗ/Л-141661/ню від 23.07.2014р. обґрунтовується тим, що таким чином спірний правочин обліковується у бухгалтерському та податковому обліку заявника. Одночасно, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази наявності інших договорів підряду між сторонами.

У судовому засіданні 26.11.2014р. сторонами було наголошено, що календарні дати, вказані в актах приймання-передачі робіт, відповідають фактичному часу складання наведених первинних бухгалтерських документів.

При цьому, господарським судом також прийнято до уваги, що зазначені дати повністю відповідають тим, що зазначені у податкових накладних.

Відповідачем ані у відзиві б/н від 26.11.2014р., ані під час розгляду спору у судовому засіданні 26.11.2014р. факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань з ремонту блоків на загальну суму 148 269 грн. спростовано не було.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи представлені позивачем докази, господарський суд дійшов висновку, що Державним науково-виробничим підприємством «Електронмаш» було належним чином виконано свої зобов'язання за договором №171 від 24.06.2014р.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось вище, п.4.5 договору №171 від 24.06.2014р. передбачено, що загальна сума договору складає 148 269 грн.

У п.4.3 договору №171 від 24.06.2014р. сторонами визначено вартість ремонту кожного окремого блоку.

Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату протягом 5 банківських днів з дня приймання робіт. Днем приймання робіт вважається день підписання сторонами або уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-здачі. На кожен акт складається рахунок-фактура для оплати (п.п.5.1, 5.2 договору №171 від 24.06.2014р.).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було складено та виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату робіт, що були прийняті замовником.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки щодо належного виконання позивачем своїх обов'язків зі здійснення ремонту блоків, що підтверджено відповідними актами приймання-здачі, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину щодо розміру та строків внесення плати, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати робіт за договором №171 від 24.06.2014р. на суму 148 269 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, не спростовані, Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» належним чином свої грошові зобов'язання виконано не було, роботи в повному обсязі не оплачено.

З представлених заявником до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що відповідачем було внесено плату на загальну суму 22 747 грн., а саме 11.08.2014р. сплачено 13 284 грн., 08.10.2014р. внесено 5000 грн. та 20.10.2014р. перераховано на рахунок замовника грошові кошти в розмірі 4463 грн., а отже, станом на день вирішення спору за Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» обліковується заборгованість в розмірі 125 522 грн.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, відповідачем після порушення провадження по справі було внесено другу частину оплати за спірним правочином, а саме 20.11.2014р. перераховано 21 000 грн. на рахунок Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш», що підтверджується платіжним дорученням №1341 від 20.11.2014р.

З приводу погашення спірної заборгованості після порушення провадження по справі, господарський суд зазначає, що ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що провадження у справі припиняється якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на момент виникнення спору заборгованість в розмірі 21 000 грн. Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» погашено не було, а внесено плату лише 20.11.2014р., суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 21 000 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, господарський суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» не застосовуються положення чинного законодавства стосовно права кредиторів вимагати сплати грошових коштів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 вказаного нормативно правового акту встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Постановою №200 від 25.06.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до вказаної Постанови до підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», також віднесено Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-західна залізниця».

Наразі, обґрунтовуючи свої твердження, відповідач посилається на приписи Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».

У преамбулі наведеного нормативно-правого акту визначено, що останній визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Частиною 8 ст.12 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що під час утворення товариства, формування його статутного капіталу та припинення Державної адміністрації залізничного транспорту України і підприємств залізничного транспорту, у тому числі, під час відступлення права вимоги, переведення боргу, проведення реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо: необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов'язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств залізничного транспорту; проведення екологічного аудиту підприємств залізничного транспорту.

У даному випадку відповідач посилається на неможливість застосування до останнього норм чинного законодавства стосовно права кредиторів вимагати у зв'язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов'язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків; неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Однак, суд зазначає, що положення наведеної норми не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки фактично вимоги позивача ґрунтуються на тому, що строк виконання Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» своїх зобов'язань за договором №171 від 24.06.2014р. настав. Саме наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним спором, тоді як вказаною відповідачем нормою визначено, що підставою виникнення кредиторських вимог, до яких не застосовуються приписи чинного законодавства, є саме реорганізація підприємства.

Одночасно, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що приписами Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» ніяким чином не нівелюється обов'язок замовника виконувати свої договірні зобов'язання в строки, передбачені умовами укладеного між контрагентами договору.

Наразі, за висновками суду, невиконання замовником своїх обов'язків з оплати робіт фактично призводить до порушення прав та інтересів виконавця, як особи, що належним чином виконала прийняті на себе за договором №171 від 24.06.2014р. обов'язки.

Господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

При цьому, судом також прийнято до уваги, що вже після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідачем вносилась плата за договором №171 від 24.06.2014р., що фактично свідчить про визнання вказаною особою наявності заборгованості та обов'язку оплатити виконані позивачем роботи.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково на суму 104 552 грн. з урахуванням часткової оплати, що була внесена відповідачем після порушення провадження по справі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 2695,76 грн. та 3% річних в розмірі 323,49 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно із ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі ст.3 вказаного нормативно-правового акту вбачається, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

У п.7.4 договору №171 від 24.06.2014р. зазначено, що за несвоєчасну оплату замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла на момент заборгованості.

За порушення замовником строків оплати прийнятих робіт виконавцем нараховано пеню за період з 10.10.2014р. по 10.11.2014р. на суму 2695,76 грн.

Здійснивши перевірку представленого заявником до матеріалів справи розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» пені в розмірі 2695,76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №171 від 24.06.2014р. позивачем за період 10.10.2014р. по 10.11.2014р. було нараховано 3% річних на суму 323,49 грн.

За висновками суду, розрахунок позивача є вірним, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних обґрунтованими.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, враховуючи наявність підстав для припинення провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 21 000 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» про стягнення основного боргу в розмірі 104 522 грн., пені в сумі 2695,76 грн. та 3% річних в розмірі 323,49 грн. підлягають задоволенню частково, а провадження в частині стягнення основної заборгованості в сумі 21 000 грн. - припиненню.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі за позовом Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш», м.Київ до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 21 000 грн.

Задовольнити позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш», м.Київ до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 104 522 грн., пені в сумі 2695,76 грн. та 3% річних в розмірі 323,49 грн.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (01034, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.6, ЄДРПОУ 04713033) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш» (03180, м.Київ, Святошинський район, вул.Кільцева Дорога, буд.4, ЄДРПОУ 14312789) основний борг в розмірі 104 522 грн., пеню в сумі 2695,76 грн., 3% річних в розмірі 323,49 грн. та судовий збір в сумі 2570,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 01.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко