Постанова № 41850155, 02.12.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Львів № 813/2775/14

14 год. 04 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Зачек Г.М.;

відповідача: представник Дубас В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (далі - УПФУ в Личаківському районі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс», яке ухвалою суду від 29.04.2014 року замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» (далі - ТОВ «Діпроспецавтотранс») про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не відшкодовано витрати УПФУ в Личаківському районі на виплату пенсії працівникам ВАТ «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс», що становить різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період січень - грудень 2013 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 року, позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по відшкодуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період січень - серпень 2013 року залишено без розгляду.

Згідно поданого розрахунку заборгованості за 2013 рік (т.1, а.с. 175), позивач просить стягнути з ТОВ «Діпроспецавтотранс» заборгованість, що становить різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період вересень - грудень 2013 року в розмірі 43855,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Відповідач не є правонаступником державного підприємства чи організації, адже, відповідно до пункту 1.1 Статуту, відповідач як юридична особа заснований відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області від 17.01.1996 року №35 на підставі установчого договору про створення шляхом перетворення орендного підприємства «Діпроспецавтотранс» у ВАТ. Згідно із пунктом 3.3 цього ж Статуту, відповідач є правонаступником орендного (а не державного) підприємства.

У свою чергу, орендне підприємство «Діпроспецавтотранс» було створено лише 01.04.1993 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію господарського формування від 01.04.1993 року №05192, видане Львівської міською радою народних депутатів. Статутом цього ж самого орендного підприємства не було встановлено жодного його правонаступництва прав та обов'язків будь-якого державного підприємства, а лише визначено, що майно підприємства, яке є державною власністю, знаходиться у повному господарському віданні, а тому це майно можна викупити згідно чинного законодавства України. Саме такий викуп і відбувся у 1996 році. Отже, відповідач ніколи не мав та не має частки державної власності у статутному фонді.

За таких обставин, представник відповідача вказав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці між сумою пенсій є безпідставними, оскільки позивач не довів факт правонаступництва відповідачем державного підприємства чи організації, а законами України не визначено обов'язку підприємств недержавної форми власності, до якої відноситься відповідач, відшкодовувати до Пенсійного Фонду України різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів». Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Економічні, соціальні та правові гарантії наукової та науково-технічної діяльності визначено Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» №1977-XII вiд 13.12.1991 року (далі - Закон №1977).

Згідно ст. 1 Закону №1977, науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Відповідно до вимог ст. 24 цього нормативного акта, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 р. затверджено «Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи» (далі - Порядок).

Згідно з п. 2, 4 цього Порядку, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення (п. 5 Порядку).

Відтак, законодавцем визначено обов'язок відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів лише правонаступниками ліквідованих підприємств, установ, організацій.

Щодо доводів представника відповідача про те, що ТОВ «Діпроспецавтотранс» не є правонаступником державного підприємства чи організації, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 04-27.02.2003 р. у справі за позовом УПФУ в Личаківському районі м. Львова до ВАТ «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс» про стягнення боргу встановлені обставини, які не підлягають доказуванню, а саме зазначено, що ВАТ «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс» не є правонаступником держаного підприємства чи організації, адже, відповідно до пункту 1.1 свого Статуту, відповідач як юридична особа заснований відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області від 17.01.1996 року за № 35 на підставі установчого договору про створення шляхом перетворення орендного підприємства «Діпроспецавтотранс» у ВАТ. Згідно пунктом 3.3 цього ж Статуту, відповідач є правонаступником орендного (а не державного) підприємства.

У свою чергу, орендне підприємство «Діпроспецавтотранс» було створене лише 01.04.1993 року, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію господарського формування від 01.04.1993 року №05192, видане Львівською міською радою народних депутатів. Статутом цього ж самого орендного підприємства не було встановлено жодного його правонаступництва прав та обов'язків будь-якого державного підприємства, а лише визначено, що майно підприємства, яке є державною власністю, знаходиться в повному господарському віданні, а тому це майно можна викупити згідно чинного законодавства України.

Представник відповідача також долучив наступні докази, що підтверджують що ТОВ «Діпроспецавтотранс» не є правонаступником держаного підприємства чи організації: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с. 123-126); Статут ВАТ «Проектний інститут «Діпроспецавтотранс» (у новій редакції) (т.2, а.с. 35- 46); Договір про передачу майна Державного інституту по проектуванню заводів спеціалізованого автомобільного транспорту в оренду від 22.02.1990 року з додатковими угодами (т. 2, а.с. 4-11, 13-21); Відомості про передачу майна в оренду (т. 2, а.с.12); Свідоцтво про державну реєстрацію господарського формування Орендного підприємства «Діпроспецавтотранс» (т. 2, а.с.22); Статут Орендного підприємства «Діпроспецавтотранс» (т. 2, а.с.23-33); Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ «Діпроспецавтотранс».

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки ТОВ «Діпроспецавтотранс» не є правонаступником державного підприємства, то у нього відсутній обов'язок відшкодовувати витрати УПФУ в Личаківському районі на виплату пенсії його працівникам, що становить різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період вересень - грудень 2013 року.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи пояснення позивача та заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтовані і не підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст.94 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 70-72, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судовий збір зі сторін стягувати не слід.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2014 року.

Суддя Клименко О.М.