Постанова № 41850013, 10.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2231/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003152204 від 26.11.2013 року, № 0003302204 від 17.12.2013 року та № 0000282204 від 14.02.2014 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 25 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року ТОВ «Білгород Інвест».

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 465/22-04 від 04.11.2013 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємства ТОВ «Білгород Інвест», код за ЄРПОУ 37074853, за вересень 2013 року» (далі за текстом - Акт перевірки від 04.11.2013 року).

Відповідно до висновків Акту перевірки, ТОВ «Білгород Інвест» не було надано декларацію з ПДВ за серпень 2013 року, чим порушено підпункт 49.18.1, 49.18.2, 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, глави 2 розділу II Податкового кодексу України, що призвело до порушення підпункту 200.1 200.4 статті 200 розділу 5 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.6 пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 (зі змінами) «Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)», що призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму ПДВ 10 583 067 (грн.) унаслідок арифметичної (методологічної) помилки (порушення).

У висновках Акту № 465/22-04 від 04.11.2013 року зазначено:

На порушення п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.102.5, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135. п.198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2275 - (зі змінами і доповненнями) TOB «Білгород Інвест» завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2013 року на суму 10 583 067 грн.

На підставі Акту перевірки від 04.11.2013 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 року № 0003152204 про порушення позивачем п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 583 067, 00 гривень.

Позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 року № 0003152204, у відповідь на яку відповідачем прийнято рішення про результати розгляду скарги № 429/10/10-36-10-01-04/1083 від 21.02.2014 року. Даним рішенням скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відповідач, отримавши скаргу на податкове повідомлення рішення від 26.11.2013 року № 0003152204, провів ще три камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість TOB «Білгород Інвест». В результаті чого відповідачем були складені акти та прийняті податкові повідомлення-рішення.

Так, на підставі акту № 616/22-04 від 02.12.2013 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємства TOB «Білгород Інвест», код за ЄРПОУ 37074853, за жовтень 2013 року» було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 0003302204 про порушення позивачем п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 583 067,00 гривень.

Позивачем, в установлені строки було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 0003302204, у відповідь на яку відповідачем прийнято рішення, яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

У відповідності до акту № 28/22-04 від 27.01.2014 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємства TOB «Білгород Інвест», код за ЄРПОУ 37074853, за грудень 2013 року». відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 року № 0000282204 про порушення позивачем п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 583 067, 00 гривень.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскільки декларація ТОВ «Білгород Інвест» за серпень 2013 року вважається неподаною та позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог податкового законодавства України, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та з приводу даних спірних правовідносин вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Порядок прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами податкового органу передбачено положеннями пп. 49.8 - 49.14 статті 49 ПК України.

Відповідно до п. 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Пунктами 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пп. 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, а саме, в разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

З аналізу норм закону слідує, що податковий орган зобов'язаний прийняти від платника податків податкову декларацію, якщо вона за формальними ознаками містить усі обов'язкові реквізити, зазначені у пп. 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, але перевірка показників декларації у зв'язку з прийняттям звітності не допускається.

Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011 (далі - Інструкція № 233) передбачено порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді, загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Відповідно до п. 7.5 Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних Державної податкової служби є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції.

Згідно п. 7.6 Інструкції № 233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем після направлення до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року засобами електронного зв'язку отримано квитанцію про доставку № 2.

Будь-які повідомлення, які б містили зауваження чи застереження до податкової декларації відсутні.

Таким чином, отримання позивачем квитанції, свідчить про здійснення відповідачем перевірки податкової декларації на відповідність її вимогам законодавства щодо заповнення, подання та прийняття податковим органом, а також про відсутність помилок при заповнення усіх реквізитів податкової декларації.

Також, колегія суддів комплексно дослідивши податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року вважає, що податковий орган дійшов хибного висновку щодо її невідповідності вимогам законодавства, оскільки позивачем заповнено всі необхідні відомості та реквізити, передбачені положеннями ст. 46 та 48 ПК України.

Стосовно висновку податкового органу щодо надання податковій декларації позивача статусу «неподаткової звітності», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З метою забезпечення практичного застосування ст. 46 - 51 ПК України та удосконалення процедури подання податкової звітності платниками податків до податкових органів розроблено Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платниками податків в органах ДПС України, які затверджено наказом ДПС України від 14.06.2012 року № 516.

Зазначеними Методичними рекомендаціями затверджено Довідник причин з яких податкова звітність не вважається податковою декларацією (додаток 6), в якому наведено додаткові підстави невизнання податкової звітності, які випливають з інших статей Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було направлено позивачу лист № 2686/10/15-2 від 23.09.2013 року, яким податковій декларації присвоєно статус «неподаткової звітності» з підстав невідповідності вимогам Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2012 року № 1492 зі змінами та доповненнями.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками, оскільки вищевказаний перелік не містить у описі таку причину для відмови в прийнятті податкової декларації, як декларації зі статусом «неподаткової звітності».

Окрім цього, вказаний лист не містить конкретних причин з яких податкову декларацію позивача не визнано як податкову звітність та позбавляє можливості усунути виявлені податковим органом порушення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем було неправомірно визнано як податкову звітність декларацію позивача з податку на додану вартість з додатками за серпень 2013 року.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що відповідач в своєму листі № 2686/10/15-2 від 23.09.2013 року послався на неіснуючий наказ Міністерства фінансів України від 25 листопада 2012 року № 1492, в той час, коли дійсним на момент виникнення спірних правовідносин був Наказ Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492.

Колегія суддів звертає увагу, також, на те, що відповідач, складаючи акти про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Білгород Інвест» за вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року жодним чином не досліджував підстави формування від'ємного значення та договірні відносини з контрагентами позивача, а тільки послався на арифметичні, методологічні помилки в податковій декларації з податку на додану вартість.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, допущено такі порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому, у відповідності до ст. 202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород Інвест» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року - скасувати та прийняти нову, адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0003152204 від 26.11.2013 року, № 0003302204 від 17.12.2013 року та № 0000282204 від 14.02.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 11.12.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.