Ухвала суду № 41849726, 04.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р.Справа № 818/2047/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 818/2047/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Охтирський хлібокомбінат" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

31.07.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Охтирський хлібокомбінат" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Охтирський хлібокомбінат") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Охтирська ОДПІ), в якій з урахуванням змінених позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Охтирської ОДПІ від 28.01.2014 року №0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 1340489,00 грн. в т.ч. за основним платежем - 1181609 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 158880 грн., №0000122201 про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1326692,00 грн., в т.ч. за основним платежем-1084146 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 242546 грн., №0000132201 про застосування до ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 175080 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Охтирський хлібокомбінат" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Охтирської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Сумській області від 28.01.2014 року №0000112201, від 28.01.2014 року № 0000122201; від 28.01.2014 року № 0000132201.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Охтирський хлібокомбінат" витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 25.11.2013 по 10.01.2014 посадовими особами Охтирської ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Охтирський хлібокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки №13/2200/00374568 від 16.01.2014 (том 1 а.с.17-136).

28.01.2014 Охтирською ОДПІ на підставі вищезазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме:

- №0000112201 про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 1340489,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 1181609 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 158880 грн. (том 1 а.с. 14);

- №0000122201 про збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1326692,00 грн., в т.ч. за основним платежем-1084146 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 242546 грн. (том 1 а.с. 15);

- №0000132201 про застосування до ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 175080 грн. (том 1 а.с. 16).

В ході проведення перевірки посадовими особами податкового органу сформовано висновки про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 1181609,00 грн. через заниження доходів від реалізації хлібобулочних виробів власного виробництва в розмірі 9276815,00 грн. Також сформовано висновки про завищення доходів від надання послуг переробки давальницької сировини на готову продукцію в розмірі 3866166,00 грн.

Окрім того, податковий орган встановив, що позивачем також занижено податок на додану вартість в сумі 1084146,00 грн. внаслідок заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що не були нараховані на обсяг реалізованих хлібобулочних виробів власного виробництва на суму 1855363 грн., та завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість що були нараховані на обсяг наданих послуг з переробки давальницької сировини на готову продукцію з використанням допоміжної сировини на суму 773234,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Охтирської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Сумській області від 28.01.2014 року №0000112201, від 28.01.2014 року № 0000122201; від 28.01.2014 року № 0000132201 є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки №13/2200/00374568 від 16.01.2014 р., до висновку про заниження податку на прибуток, заниження податку на додану вартість посадові особи Охтирської ОДПІ дійшли, поставивши під сумнів реальний характер господарський операцій з надання послуг позивачем з переробки давальницької сировини, послуг по доставці продукції власним транспортом, та сумнівність фактичної участі у цих операціях фізичних осіб-підприємців. На переконання посадових осіб податкового органу, підприємство самостійно здійснювало виробництво та реалізацію хлібобулочних виробів власного виробництва.

Також підставою для донарахування позивачеві зобов'язань з ПДВ послугували висновки посадових осіб податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Автоторгсервіс» та ПП «Укрремторг- 2000».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в період часу з 01.04.2011 по 31.12.2012 між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були укладені договори на переробку давальницької сировини.

Відповідно до договорів замовник доручає, а виконавець (ПАТ "Охтирський хлібокомбінат") зобов'язується виконати роботу з переробки давальницької сировини, якою є борошно, у готову продукцію - хлібобулочні вироби.

Асортимент готової продукції визначений додатком до кожного договору. Виконання умов договору відображалось актами приймання давальницької сировини, в яких зазначались кількість та якість борошна, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), в яких відображена кількість виготовленої продукції та вартість наданих послуг. Також в товарно-транспортних накладних зазначались кількість та вартість переданих фізичним особам-підприємцям хлібобулочних виробів та їх вартість. Замовнику також надавався звіт про виконану роботу по переробці давальницької сировини (т. 1 а.с. 222-237, т. 2 а.с. 1-99).

Внутрішнє переміщення на підприємстві борошна, передача його у виробництво та переміщення готової продукції відображені в зведених відомостях по номенклатурі в розрізі кожного контрагента (т. 1 а.с. 222-237, т. 2 а.с. 1-99), оборотно-сальдових відомостях по рахунку 022 ( т. 2 а.с. 224-250; т. 3 а.с. 1-96).

Вартість послуги з переробки давальницької сировини визначалась щомісяця та затверджувалась головою правління ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» (т. 3 а.с. 172).

Окрім того, між позивачем та зазначеними фізичними особами-підприємцями укладались договори про надання послуг, предметом якого були послуги з відпуску третім особам (покупцям) хлібобулочних виробів, виготовлених з давальницької сировини, отриманої відповідно до раніше укладених договорів на переробку давальницької сировини. Виконання цих договорів підтверджене актами здачі-приймання робіт (т. 1 а.с. 222-237, т. 2 а.с. 1-99).

Оплата послуг позивача як з переробки давальницької сировини, так і з послуг по реалізації готових хлібобулочних виробів підтверджується прибутковими касовими ордерами та даними, викладеними в акті перевірки.

Відповідно до основного виду діяльності позивача, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, господарські операції з надання послуг по переробці давальницької сировини, в ході яких позивачем понесені витрати здійснені позивачем в рамках власної господарської діяльності.

Також позивачем у ТОВ «Автоторгсервіс» було придбане газобалонне обладнання вартістю 7900 грн. з ПДВ. Дана обставина підтверджується видатковою накладною № РН - 0037 від 15 грудня 2011 року (т. 2 а.с. 135).

Грошові кошти за придбаний товар сплачені в безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку позивача в АБ «Укргазбанк» (т. 2 а.с. 136).

ТОВ «Автоторгсервіс» на адресу позивача видана податкова накладна № 42 від 15.12.2011 року (т. 2 а.с. 137).

Використання придбаного газобалонного обладнання підтверджується Актом приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів № НА - 000007 від 31 грудня 2011 року (т. 3 а.с. 150), згідно якого дане обладнання встановлено на автомобіль ГАЗ 3302, номер НОМЕР_1.

Також позивачем було придбано у ПП «Укрремторг - 2000» редуктор Ч-160-12,5-51 загальною вартістю 4200 грн. з ПДВ. Дана обставина підтверджується видатковою накладною № 6 від 24 квітня 2012 року (т. 2 а.с. 138).

Транспортування придбаного товару здійснювалось перевізником ПП «Нічний Експрес», що підтверджується актом наданих послуг (т. 2 а.с. 139).

Оплата проведена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку позивача в АБ «Укргазбанк» (т. 2 а.с. 140).

ПП «Укрремторг- 2000» на адресу позивача видано податкову накладну від 19.04.2012 року № 6 (т. 2 а.с. 141).

Використання придбаного обладнання у господарській діяльності позивача підтверджується Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів № НА - 000007 від 31 травня 2012 року (т. 3 а.с. 151), згідно якого придбаний редуктор був встановлений на тунельну піч в ході її планового ремонту.

Позивач оплатив вартість придбаного обладнання в повному обсязі та використав його у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

Відповідно до вимог п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до п. 138.1. ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 135.1. ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2. ст.132 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 135.3. ст. 135 ПК України встановлено, що суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

В свою чергу п. 135.4. ст. 135 ПК України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема 135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено термін «витрати», як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, в розумінні наведених норм, існує декілька підстав для формування платником податку валового доходу та валових витрат з метою визначення бази оподаткування. Необхідною умовою е здійснення платником витрат або отримання доходу в ході здійснення господарської операції, що носила реальний характер та оформлена належними первинними документами, що відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Положеннями п. 200.1. ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, п. 200.2. ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень- рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту та нарахування податку на прибуток приватних підприємств.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 175 080 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (далі - Положення), колегія судів зазначає.

Як вбачається з акту перевірки №13/2200/00374568 від 16.01.2014, 23.11.2012, в день надходження готівкових коштів в сумі 35016,00 грн., що підтверджено фіскальним звітним чеком реєстратора розрахункових операцій, позивачем не було здійснено їх відображення в книзі обліку розрахункових операцій, що і стало причиною для застосування штрафних санкцій до позивача. Однак з такими висновками посадових осіб податкового органу колегія судів погодитись не може.

Так абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно з абзацом третім пункту 2.6 Положення, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Тобто, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що 23.11.2012 касиром ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» було належним чином здійснені усі касові операції за допомогою реєстратора розрахункових операцій: при відпуску хлібобулочних виробів пробивалися фіскальні чеки (з номера 9886 по 9997), були складені прибуткові касові ордери (з № 157447 по 157565), також ці операції занесені до Касової книги підприємства. Уся готівка отримана цього дня була внесена до банківської установи, що підтверджує Видатковий касовий ордер № 912411 та квитанція № 698614, з відміткою банку про отримання готівки (т. 3 а.с. 176-184). Касиром внесено необхідні показники до книги обліку розрахункових операцій № 1811001534/6 (а.с. 178-180). Натомість графу було заповнено частково, що й стало підставою для прийняття вищезазначеного Податкового повідомлення-рішення.

Так касиром було зазначено дату запису і номер Z-звіту (т. 3 а.с. 180), який також досліджено в ході судового розгляду справи. Дана обставина виключає можливість отримання готівкових коштів поза обліком.

Також, необхідно зазначити, що сума виручки за 23.11.2012 була включена ПАТ «Охтирський хлібокомбінат» до Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за листопад 2012р. (т. 3 а.с. 183), який подавався разом із Періодичним звітом до Охтирської ОДПІ від 01.12.2012.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для формування висновку про наявність у діях позивача складу порушення п. 2.6. Положення відсутні, оскільки останнім фактично було здійснено облік готівкових коштів у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Відтак, штрафні санкції застосовані до позивача за порушення п. 2.6 Положення за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією.

В свою чергу, відповідно до ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Розмір і порядок стягнення штрафних санкцій, застосованих до позивача передбачений Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95.

Даний Указ був прийнятий на підставі положень п. 74 ч. 1 ст. 1145 Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року, де зазначено, що Президент України, серед іншого, ухвалює укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів.

Схожа норма міститься в п. 4 перехідних положень Конституції України від 28 червня 1996 року, де зазначено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Тобто можна дійти висновку, що Президент України був наділений повноваженнями приймати укази з економічних питань, не врегульованих законами. При цьому в наведених нормах відсутні положення, які б прирівнювали такі укази Президента України до законів за своєю юридичною силою.

Окремо варто зауважити, що у правовідносинах, пов'язаних із притягненням особи до відповідальності застосовується імперативний метод правового регулювання, який виключає розширене тлумачення правових норм.

Відтак, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення ч. 2 ст. 250 ГК України, оскільки відповідальність за порушення п. 2.6. Положення передбачена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95. Отже, в даному випадку, штрафна санкція могла бути застосована протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як випливає з матеріалів справи, порушення (на думку посадових осіб податкового органу) допущене позивачем 23.12.2012. Рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за таке порушення прийнято 28.01.2014, тобто пізніше як через один рік, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 250 ГК України, відтак строк притягнення позивача до відповідальності сплинув.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 818/2047/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.