Ухвала суду № 41849701, 04.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р.Справа № 820/16021/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 820/16021/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго груп" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіго груп", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.09.2014 №6820302203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго груп" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 01.09.2014 року №6820302203.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіго груп" (далі - ТОВ "Індіго груп") зареєстроване як юридична особа 15.11.2007 року (т.1 а.с.9-11), перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість з 13.08.2009 року (т.1 а.с.13).

Основний вид діяльності ТОВ "Індіго груп", відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, визначено будівництво житлових і нежитлових будівель, позивач має відповідну ліцензію, видану Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаного із створенням об'єктів архітектури (т.2 а. с. 56,57).

На підставі наказу від 19.05.2014 року №998 та направлення на перевірку від 19.05.2014 року №1131, фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Індіго груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ОПТОКОМ 2012" за листопад 2013 року та січень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 30.05.2014 року №2113/20-30-22-03/35408021 (т.1 а.с.14-24), яким встановлено порушення ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2013 року та січні 2014 року на загальну суму 119757 грн., до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду) у сумі 6497 грн. у листопаді 2013 року та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету всього у сумі 113260 грн., у т.ч. за листопад 2013 року у сумі 95180 грн. та за січень 2014 року у сумі 18080 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: від 16.06.2014 року №4320302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ ТОВ "Індіго груп" на суму 179890 грн., в тому числі 111260 грн. за основним платежем та 56630 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 16.06.2014 року №4420302203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6497 грн. (т.1 а.с.25-28).

Зазначені вище податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.08.2014 року № 5490/10/20-40-10-04-17 скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.06.2014 року №4420302203, частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 16.06.2014 року №4320302203 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 142770 грн. (основний платіж - 95180 грн., штрафні (фінансові) санкції - 47590 грн.), в іншій частині податкове повідомлення- рішення залишено без змін, скаргу директора ТОВ "Індіго груп" Кондакова О.Ю. в цій частині без задоволення (т.1 а.с.29-33).

За результатами висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та рішення Головного управління в Харківській області, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 01.09.2014 року №6820302203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ ТОВ "Індіго груп" на суму 27120 грн., в тому числі 18080 грн. за основним платежем та 9040 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.34-35).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Індіго груп" та ТОВ "ОПТОКОМ 2012" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 30.05.2014 року №2113/20-30-22-03/35408021, підставами для висновку про завищення податкового кредиту став висновок податкового органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ "ОПТОКОМ 2012" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Підставою для вказаного висновку став акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОПТОКОМ 2012" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад, грудень 2013 року та січень, лютий 201р. від 28.03.2014 року №256/20-33-22-03-07/38279463.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ "Індіго груп" (покупець) та ТОВ "ОПТОКОМ 2012" (постачальник) укладено договір поставки від 01.11.2013 року № 01/11-13-21 (т.1 а.с.36-37). Згідно п.1.1 договору поставки - постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця товарно - матеріальні цінності (будівельні матеріали), в асортименті, кількості та на умовах, відповідно до виставлених рахунків - фактур, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його, також згідно п.3.1 договору поставки - умови поставки товару: доставка матеріалів покупцю здійснюється за рахунок постачальника або покупця.

На виконання умов договору ТОВ "Індіго груп" прийняло товар - будівельні матеріали (кран шаровий газовий профлист, стрічка поліетиленова з липким шаром тощо) що підтверджується рахунками - фактурами, видатковими накладними (т.1 а.с. 49-65), сплативши його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.66-68), оборотно - сальдовими відомостями по рахунку за січень 2014 року (т.1 а.с.77-90), а ТОВ "ОПТОКОМ 2012" виписало податкові накладні (т.1 а.с.38-48), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором ТМЦ.

На підтвердження реальності поставки ТМЦ позивачем надано товарно - транспортні накладні від 03.01.2014 року, від 06.01.2014 року, від 08.01.2014 року, від 09.01.2014 року (т.1 а.с.69-76), з яких вбачається, що товар був поставлений постачальником на адресу виробничого приміщення позивача - м. Харків, вул. Сільськогосподарська,1, яке згідно договору оренди від 01.03.2013 року №28 знаходиться у користуванні ТОВ "Індіго груп" (т.2 а.с.58).

Придбані зазначені вище ТМЦ використані позивачем для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом та газифікацією, а саме для Богодухівської районної державної адміністрації, ТОВ "ІНТЕРПЛЄКС", ТОВ "СОВРЕМЕНИЙ МОДЕРН", ПАТ "Харківгаз", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПАТ "Харківміськгаз", що підтверджується договорами на виконання робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, розрахунками загальновиробничих витрат до актів, відомостями ресурсів до актів приймання, розрахунками кошторисного прибутку (т.1 а.с.99-250, т.2 а.с.1-28).

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів ТОВ "Індіго груп" та ТОВ "ОПТОКОМ 2012" були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

ТОВ "Індіго груп" видано ліцензію на здійснення господарської діяльності, у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) (т.2 а. с. 56,57), що в свою чергу підтверджує наявність у позивача технічної можливості на створенням об'єктів архітектури та використання придбаного товару у здійсненні господарської діяльності.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з цим колегія судів зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагента позивача не є доказом факту нереальності виконання робіт (послуг).

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований також посиланням на проведенні заходи податкої інспекції на обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочину не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 820/16021/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.