Постанова № 41849608, 09.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/8288/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Кокош Р.Г. - представник за довіреністю від 12.09.2014 року;

Іванів А.Р. - представник за довіреністю від 19.09.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року

у справі № 910/8288/14 (суддя Цюкало Ю.В)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування»

про стягнення 41 044, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування» про стягнення 41 044, 23 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг за договором № K.U.-5243 про надання послуг бізнес-мережі від 10.07.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року у справі № 910/8288/14 позовні вимоги задоволенні повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що що відповідач послуги від позивача на суму заборгованості не отримував про що повідомив останнього. Крім того, згідно із п. 17 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що оператори телекомунікацій зобов'язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформацій, що передається цими мережами. А тому, апелянт вважає, що саме позивач неналежним чином виконував обов'язки передбачені положеннями чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Авеста Страхування" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 25.11.2014 року.

У судове засідання 25.11.2014 року представник відповідача не з'явився, однак подав через відділ документального забезпечення суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2014 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року відкладено розгляд справи до 09.12.2014 року.

Представник позивача у судове засідання 09.12.2014 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2014 року підтримав доводи, викладенні в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.07.2013 року між Публічним акціонерним товариствам «Укртелеком» (надалі - позивач, оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування» (надалі - відповідач, бізнес-абонент) укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № K.U.-5243 (надалі - договір), за умовами підпунктів 1.1., 1.2. якого оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі, а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість. Під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування.

Згідно із п.п. 4.3-4.6 договору не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, позивач виставляє відповідачу рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, в межах якого надавалися послуги. У разі кредитної системи оплати відповідач повинен оплатити рахунок за послуги ні пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахуванні належної до сплати суми на розрахунковий рахунок позивача. У разі авансової системи оплати відповідач для одержання послуг проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий період.

10.07.2013 року сторони договору підписали додаткову угоду № 1 до договору, предметом якої є надання оператором бізнес-абоненту на території України послуги голосової телефонії (SIP Trunk) з отриманням бізнес-абонентом зазначених послуг та сплатою їх вартості відповідно до встановлених тарифів. Пунктом 3.1 додаткової угоди встановлено, що підключення до послуги SIP Trunk здійснюється за допомогою Ethernet-з'єднання.

Відповідно до п. 3.2 додаткової угоди № 1 передбачено, що передумовами надання є наявність у бізнес-абонента:

- постійне підключення до Інтернет через Ethernet-з'єднання з мережею оператора, що забезпечує можливість Ethernet-з'єднання між розташуванням IP-PBX бізнес-абонента та обладнанням VoIP - мережі оператора;

- постійне підключення до Інтернет через Ethernet-з'єднання з мережею іншого оператора/провайдера телекомунікацій з технічними параметрами, достатніми для надання замовленої бізнес-абонентом кількості голосових сесій та статичною IP-адресою.

IP-PBX та абонентське обладнання оператором не надається. Бізнес-абонент обирає та придбає обладання IP-PBX, що підтримує технологію SIP-телефонії по пакетним мережам на базі IP-протоколу та абонентське обладнання на свій власний розсуд (п. 3.8 додаткової угоди № 1).

Судом першої інстанції встановлено, що обов'язки по наданню телекомунікаційних послуг позивач виконав належним чином. Надання послуг здійснювалося у відповідності до показників належних ПАТ «Укртелеком» технічних засобів виміру, які пройшли державну метрологічну атестацію про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (система тривалості телефонних розмов), тобто сертифікованим високоякісним обладнанням. Повідомлень з боку відповідача про порушення зв'язку і заявок про їх усунення не надходило.

В той же час, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги, внаслідок чого за період з серпня 2013 по листопад 2013, станом на 01.02.2014, утворилась заборгованість за телекомунікаційні послуги в розмірі 40 863,72 грн.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з того, що п. 3.8. додаткової угоди № 1 передбачено, що абонентське обладнання позивачем не надається, а обирається та придбавається відповідачем на свій розсуд. Згідно з визначенням термінів, викладеним у п. 2 додаткової угоди № 1, абонентське обладнання - обладнання доступу (IP PBX, PBX, IP phone, термінал, комп'ютер, маршрутизатор тощо), яке використовується для безпосереднього отримання телекомунікаційних послуг від позивача; знаходиться у приміщенні відповідача та під його контролем та обслуговуванням.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що несанкціонований доступ до обладнання відповідача відбувся внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків з контролю за належним йому обладнанням і не може бути розцінений в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору.

Так, колегія суддів зазначає, що що правові основи діяльності у сфері телекомунікацій визначаються Законом України „Про телекомунікації", що визначає права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами. Відповідно до статті 5 Закону України „Про телекомунікації" дія цього Закону поширюється на відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України „Про телекомунікації", споживачем телекомунікаційних послуг є юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб; телекомунікаційна послуга є продуктом діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямованим на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Судом першої інстанції вірно встановлено, а відповідачем не спростовано, що на замовлення відповідача позивач організував послуги голосової телефонії з використанням мережі Інтернет за протоколом SIP по VoIP-мережі позивача, що підтверджується актом здачі-приймання послуги SIP-Trunk від 05.08.2013 року підписаним сторонами та скріплений печатками товариств.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 33 Закону України „Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до статті 68 Закону України „Про телекомунікації" розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем.

Також згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на те, що заборгованість за спожиті телекомунікаційні послуги виникла внаслідок несанкціонованого використання обладнання, захист якого, згідно із п. 17 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації», повинен був здійснювати позивач, є не обґрунтованими враховуючи наступне.

Так, як зазначалося вище, згідно із п. 3.8 додаткової угоди № 1 до договору передбачено, що IP-PBX та абонентське обладнання оператором не надається. Бізнес-абонент обирає та придбає обладання IP-PBX, що підтримує технологію SIP-телефонії по пакетним мережам на базі IP-протоколу та абонентське обладнання на свій власний розсуд.

Відповідно до п. 4.2.1 додаткової угоди № 1 до договору встановлено, маршрутизацію вхідних викликів між IP-PBX та підключеним до неї абонентським обладнанням бізнес-абонент реалізує самостійно на свій розсуд. Також, бізнес-абонент самостійно відповідає за реалізацію ДВО (наприклад пере адресація, або перехоплення дзвінка) для внутрішніх абонентів IP-PBX, оскільки ДВО реалізовується та програмуються на IP-PBX бізнес-абонента. Бізнес-абонент несе відповідальність за функціонування власного IP-PBX та абонентського обладнання, включаючи його технічне обслуговування (п. 4.2.2. додаткової угоди №1 до договору).

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що умовами договору не передбачений обов'язок позивача здійснювати контроль за обладнанням відповідача та забезпечувати персоніфікований доступ до телекомунікаційних послуг, які надаються на обладнання доступу останнього. Обов'язок захисту від несанкціонованого доступу до обладнання покладається саме на відповідача.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на те, що позивачем були надані послуги на суму 40 111, 58 грн., які не були оплачені відповідачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 336, 25 грн. та збитків від інфляції у сумі 446, 88 грн. за період з 21.09.2013 року по 31.12.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, колегія суддів приходить до висновку, що він є вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 336,25 грн. та інфляційних втрат у сумі 446,88 грн.

Також, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну оплату наданих послуг у сумі 727, 71 грн. за період з 21.09.2013 року по 31.12.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що у разі затримки оплати за надані послуги Відповідачу нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну дому затримки оплати.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 727, 71 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року у справі № 910/8288/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Авеста Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року у справі № 910/8288/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/8288/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко