Рішення № 41849492, 14.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2014 р. Справа № 911/3975/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Бориспільський експериментальний комбіркомовий завод»до Бориспільської міської радипро визнання права власності на рухоме майно

за участю представників сторін:

від позивача:Пономарьов А.О. (довіреність №071/КАМ/ю від 10.09.2014);від відповідача:не з'явився.секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

16.09.2014 Публічне акціонерне товариство «Бориспільський експериментальний комбіркомовий завод» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н, б/д (вх. №4117/14) до Бориспільської міської ради (далі-відповідач) про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 2008 року фактично заволодів чужими тракторними причепами, посилаючись на ст. 344 Цивільного кодексу України, просить суд набути право власності на зазначене майно за правилом набувальної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2014 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 23.10.2014.

17.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав супровідним листом б/н, б/д (вх. №19657/14) документи витребувані ухвалою господарського суду від 16.09.2014.

23.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, представник позивача подав клопотання б/н, б/д (вх. №22981/14) про доручення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2014, на підставі п.1, 2 ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 14.11.2014.

Присутній у судовому засіданні 14.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 14.11.2014 представник відповідача, який у відповідності до ч.1 ст.64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.11.2014 року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

19.01.2009 Публічним акціонерним товариством «Бориспільський експериментальний комбіркомовий завод» було отримано тимчасові реєстраційні талони на тракторні причепи з присвоєнням їм державних реєстраційних номерів, а саме причіп 1 марки 2-ПТС-4 з державним номером 31275КА та причіп 2 з державним номером 31276КА.

Тимчасові реєстраційні талони видані на підставі звіту по основним засобам (бухгалтерський звіт) за період з травня 2013 року, відповідно до якого причеп 1 та причеп 2 поставлено на баланс підприємства та встановлено балансову вартість кожного з них.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з листом вих. № 1-15/35 від 27.08.2010 до Інспекції Держтехнагляду КОДА, в якому просить надати постійні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на причепи 2ПТС-4 в кількості 2 штук.

У відповідь на лист позивача, головний державний інспектор ІДТН Київської ОДА повідомив, що вказані причепи були зареєстровані на підставі Наказу Мінагрополітики №221 від 11.06.2004 строком на один рік, у зв'язку з відсутністю первинних документів та відповідно термін дії талонів закінчився 19.01.2010.

Крім того, головний державний інспектор ІДТН Київської ОДА у листі від 06.09.2010 зазначає, що постановою КМУ №694 від 08.07.2009 для проведення реєстрації причепів необхідно документи, що підтверджують право власності на відповідне майно.

Пунктом 3 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» №694 від 08.07.2009 зазначено, що причіпне, навісне обладнання (крім тракторних причепів і прирівняних до них машин) та інвентар, яким присвоєно

ідентифікаційні номера, реєструються за бажанням власників.

Відповідно до п. 4 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» №694 від 08.07.2009 машина реєструється протягом семи днів на підставі заяви власника або уповноваженої ним особи, яка подається державному інспектору у відповідному районі, у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.

До заяви додаються: 1) документи, що підтверджують право власності або правомірність використання машини; 2) документи, що підтверджують сплату передбачених законодавством податків, а також зборів за послуги, що надаються інспекцією; 4) копії паспорта та картки фізичної особи - платника податків про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платників (для фізичної особи); 5) документ, що посвідчує особу представника власника та його повноваження (у разі потреби); 6) свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про її зняття з обліку попереднім власником (якщо машина перебувала в експлуатації та була зареєстрована в інспекції чи іншому державному органі); 7) митна декларація на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 - для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше; 8) акт про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі реєстрації машини, якій ідентифікаційний номер присвоєно відповідно до пункту 14 цього Порядку); 8-1) висновок спеціаліста; 8-2) сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності, видане або визнане Держспоживінспекцією або іншим акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на провадження такої діяльності в законодавчо регульованій сфері (для машин, що вперше реєструються в Україні і підлягають сертифікації); 9) інші документи у випадках, визначених цим Порядком.

Пунктом 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» №694 від 08.07.2009 на кожну зареєстровану машину видається свідоцтво про реєстрацію машини або талон тимчасового обліку машини (далі - реєстраційний документ), зразки яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1992 р. № 47 та номерний знак, що виготовляється згідно з державними стандартами.

На причіпне, навісне обладнання (крім тракторних причепів і прирівняних до них машин) та інвентар номерні знаки не видаються.

В позовній заяві позивач зазначає, що дані причепи були знайдені біля території позивача та вчинено дії для того, щоб знайти власника даного майна, проте власника знайдено не було.

Позивач в позовній заяві посилаючись на ст. 344 Цивільного кодексу України, просить суд набути право власності на зазначене майно за правилом набувальної давності.

Підстави та порядок набуття права власності визначаються за правилами Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Тракторні причепи, в розумінні положень Цивільного кодексу України є рухомим майном.

Згідно частини 3 статті 335 ЦК України безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном (автомобіль є рухомим майном) протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на транспортні засоби набувається за рішенням суду.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину).

В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Правила набуття права власності за набувальною давністю у разі заволодіння майном на підставі договору викладені в частині третій ст. 344 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на рухоме майно через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Пунтокм 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 зазначено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи частину 3 ст. 344 Цивільного кодексу України, суд вважає, що строк позовної давності повинен рахуватися з дати отримання тимчасових реєстраційних талонів, тобто з 19.01.2009.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено факт добросовісного, відкритого та безперервного протягом 5 років з 19.01.2009 по 20.01.2014 володіння тракторними причепами.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на викладене та враховуючи, що спір виник з вини позивача, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається повністю на Публічне акціонерне товариство «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод» в розмірі 1827,00грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за Публічним акціонерним товариством «Бориспільський експериментальний комбікормовий завод» (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Привокзальна, будинок 46, ідентифікаційний код: 00954538) право власності на тракторні причепи марки 2-ПТС-4 у кількості двох штук за набувальною давністю.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 19.11.2014 року