Рішення № 41849458, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24965/14 03.12.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», м.Київ, ЄДРПОУ 32638319

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», м.Київ, ЄДРПОУ 33637321

про стягнення 12 131 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Бухонкін І.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», м.Київ про стягнення 12 131 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Медведенко Людмилі Геннадіївні страхового відшкодування на підставі договору страхування №376-а/13/зп від 21.11.2013р. внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач відзиву на позовону заяву не надав, своєї правової позиції по суті спору не висловив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, у судове засідання 03.12.2014р. не з'явився, представника не направив.

За висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Здорово» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Казимира Малевича, буд.86-Н.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 13.11.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Про отримання відповідачем наведеного процесуального документу свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103032078510.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем судової кореспонденції, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.

З приводу неявки предствника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» у судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом враховано, що ухвалою від 13.11.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, за висновками суду, з 17.11.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання витребуваних судом документів.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи відсутність клопотань з боку сторін про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 21.11.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» (страховик) та Медведенко Людмилою Геннадіївною (страхувальник) було укладено договір №376-а/13/зп добровільного страхування наземного транспорту програма «VIP-плюс», предметом якого відповідно до п.1.1 є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та встановленим на транспортному засобі додатковим обладнанням, яке не входить до комплектації заводської моделі автомобіля, з наступними характеристиками:

марка/модель: Citroen B9 Berlingo VP,

реєстраційний номер: AI 4696 СО,

рік випуску: 2012р.

За змістом п.1.5.1 договору №376-а/13/зп від 21.11.2013р. страховим випадком вважається, зокрема, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, договором №376-а/13/зп від 21.11.2013р. встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання вказаного вище страхового випадку.

У договорі страхування №376-а/13/зп від 21.11.2013р. вказано, що вигодонабувачем є Медведенко Людмила Геннадіївна.

Зазначеним правочином визначено період страхування з 01.12.2013р. до 30.11.2014р.

Виходячи зі змісту наявних в матеріалах справи документів, а саме протоколу №772558 від 05.05.2014р. про адміністративне правопорушення, а також довідки №9383161 про дорожньо-транспортну пригоду, 05.05.2014р. о 15 год. 20 хвил. у м.Києві по вул.Гонгадзе, 9 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Citroen B9 Berlingo, державний номер AI 4696 СО, що належав Медведенко Людмилі Геннадіївні, яким керував Медведенко Олександр Петрович та 2. Volkswagen T4, державний номер АА 8271 НА, що належав Горовому Миколі Олексійовичу, який і здійснював управління автомобілем під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами договору №376-а/13/зп від 21.11.2013р. виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі заяви про виплату та страхового акту.

Страховик здійснює страхову виплату протягом десяти робочих днів з дня складання страхового акту шляхом перерахування грошових коштів (п.6.3 договору №376-а/13/зп від 21.11.2013р.)

Згідно з п.6.7 договору №376-а/13/зп від 21.11.2013р. при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру матеріальних збитків за вирахуванням франшизи та сум, отриманих страхувальником від осіб, винних у заподіянні збитку, але не більше страхової суми. Якщо інше не погоджено сторонами, розмір матеріальних збитків визначається з урахуванням: цін авторизованої станції технічного обслуговування - умова, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту розраховується по цінам на запасні частини, деталі, обладнання та ремонтні роботи авторизованої станції технічного обслуговування; по цінам станції технічного обслуговування, яка рекомендована страховиком - вартість відновлювального ремонту розраховується на розсуд страховика по цінам на запасні частини, деталі та роботи станції технічного обслуговування, яка обирається страховиком, тощо.

Як свідчать матеріали справи, 05.05.2014р. Медведенко Людмила Геннадіївна звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку.

05.05.2014р. було проведено огляд колісного транспортного засобу, за результатами якого складено акт. З наведеного акту вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.05.2014р., автомобілю Citroen B9 Berlingo, державний номер AI 4696 СО було завдано наступні пошкодження: бампер задній в правій частині, посилювач заднього бамперу в центральній частині - деформація, задні двері в центральній нижній частині - деформація каркасу, датчик паркувальний заднього бамперу, обойма паркувального датчика заднього бамперу, панель задня у центральній внутрішній частині - деформація.

Відповідно до рахунку №769 від 03.06.2014р., який складено Фізичною особою-підприємцем Микитюк Віталієм Борисовичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen B9 Berlingo, державний номер AI 4696 СО становила 12 131 грн.

23.06.2014р. страхувальником подано страховику заяву на виплату страхового відшкодування, в якій Медведенко Людмила Геннадіївна просила здійснити виплату на рахунок Фізичної особи-підприємця Микитюк Віталія Борисовича.

На підставі представлених страхувальником документів, 23.06.2014р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» було складено страховий акт, за яким прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Медведенко Людмилі Геннадіївні в розмірі 12 131 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування (одержувач Фізична особа-підприємець Микитюк Віталій Борисович).

25.06.2014р. страховиком було виплачено страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №1628 від 25.06.2014р., платіж за яким було проведено банківською установо та скріплено печаткою банку.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Юнівес» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №376-а/13/зп від 21.11.2013р.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.12.2013р. по справі №6-112цс13 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2014р. по справі №922/1265/13.

Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника. Наведену правову позицію висловлено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі № 3-162гс14.

Отже, враховуючи наведе вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, з огляду на здійснення позивачем страхового відшкодування за договором №376-а/13/зп від 21.11.2013р., у правовідносинах, що виникли з підстав спричинення шкоди, відбулась заміна кредитора (суброгація).

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично права та обов'язки страхувальника, Медведенко Людмили Геннадіївні, в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до страховика, тобто до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес».

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 11.06.2014р. Подільського районного суду м.Києва по справі №758/5517/14-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.05.2014р. у м.Києві по вул.Гонгадзе, 9 за участю транспортних засобів 1. Citroen B9 Berlingo, державний номер AI 4696 СО, та 2. Volkswagen T4, державний номер АА 8271 НА, визнано Горового Миколу Олексійовича.

Постановою від 17.06.2014р. Апеляційного суду м.Києва апеляційну скаргу Горового Миколи Олексійовича залишено без задоволення, а постанову від 11.06.2014р. Подільського районного суду м.Києва по справі №758/5517/14-п залишено без змін.

Доказів оскарження та скасування наведених судових актів у касаційному порядку матеріали справи не містять.

У ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Користувачами бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є страховики, Дирекція Моторного транспортного страхового бюро України, органи державної влади, підприємства, установи, організації, громадяни.

Основними функціями єдиної централізованої бази даних є, в тому числі, надання відкритої інформації для вільного і загальнодоступного користування.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/24965/14. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

З долученого до матеріалів справи витягу з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України вбачається, що цивільно-правову відповідальність Горового Миколи Олексійовича як власника транспортного засобу Volkswagen T4, державний номер АА 8271 НА на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» за полісом АС0949300.

Крім того, за приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

У довідці №9383161 про дорожньо-транспортну пригоду також зазначено, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність Горового Миколи Олексійовича було застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» за полісом АС0949300.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами в їх сукупності є підтверджується страхування цивільно-правової відповідальності Горового Миколи Олексійовича саме відповідачем.

Наразі, як встановлено судом, претензією №14/07/22-04 від 22.07.2014р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» зверталось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» з вимогою про виплату страхового відшкодування. Направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується поштовим повідомленням №6903517443796.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, перерахування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» страхового відшкодування здійснено не було.

Ухвалою від 13.11.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази виплати страхового відшкодування в сумі 12 131 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на підставі претензії №14/07/22-04 від 22.07.2014р.

Однак, відповідачем витребуваних судом доказів надано не було, факт невиконання грошових вимог позивача не спростовано.

При цьому, за висновками суду, з 17.11.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у вказаного учасника судового процесу було достатньо часу для виконання вимог суду.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що виконання зобов'язання з оплати страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Здорово» виконано не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про стягнення 12 131 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», м.Київ про стягнення 12 131 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Казимира Малевича, буд.86-Н, ЄДРПОУ 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03680, м.Київ, Голосіївський район, вул.Червоноармійська, буд.72, ЄДРПОУ 32638319) страхове відшкодування в сумі 12 131 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко