Рішення № 41849437, 28.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21434/14 28.11.14

За позовомЗаступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 76 060 883,04 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від прокуратури:Колбушкова К.В. - посвідчення №026776;від позивача 1:не з'явився;від позивача 2:Чеботарьова І.Г. - заступник начальника відділу;від відповідача:Матвеєва В.П. -юрисконсульт;

Обставини справи:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - ПАТ "Київенерго") про стягнення 288 710 687,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з листопада по грудень 2013 р. позивач 2 на виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу №13/3409-БО-41 від 28.12.2012 р. поставив відповідачу природний газ в обсязі 51 248,706 тис.куб.м., а відповідач натомість свого грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 235 156 532,40 грн. Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 243 112,39 грн., 3% річних у розмірі 4 998 770,90 грн. та інфляційних витрат у розмірі 30 312 271,97 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.11.2014 р.

05.11.2014 р. представником позивача 2 через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. у зв'язку із неявкою представника позивача 1 та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 07.10.2014 р., розгляд справи відкладено на 19.11.2014 р.

18.11.2014 р. представником прокуратури через загальний відділ суду було подано заяву про уточнення позовних вимог згідно змісту якої просить стягнути з відповідача 76 060 883,04 грн. з яких: основна заборгованість у розмірі 4 424 937,52 грн., пеня у розмірі 18 243 112,39 грн., 3% річних у розмірі 6 012 352,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 47 380 480,82 грн.

19.11.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого останній проти позовних вимог заперечує та просить в їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що:

по-перше, станом на 28.10.2014р. ПАТ "Київенерго" повністю погашено суму боргу по спірному Договору перед позивачем 2;

по-друге, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. №1082, з метою удосконалення схем розрахунків за використану теплову енергію та природний газ, ПАТ "Київенерго" відкрито в Державному Ощадному банку України поточний рахунок із спеціальним режимом використання, на які надходять кошти від споживачів теплової енергії і які за встановленим алгоритмом обов'язково автоматично відраховуються на рахунок позивача, як оплата вартості спожитого відповідачем природного газу. Отже, відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України розрахунки з позивачем за природний газ відбуваються у встановленому законодавством порядку, а позивач не доводить факт порушення відповідачем цього порядку;

по-третє, відповідач не погоджується з нарахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат, враховуючи відсутність вини відповідача у простроченні платежів за газ, що згідно ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції.

Крім того, представником відповідача було подано клопотання про зменшення штрафних та фінансових санкцій, відповідно до якого вказуючи на відсутність своєї вини у простроченні виконання зобов'язання стратегічне значення товариства для держави, як єдиної компанії в Україні, яка генерує електричну та теплову енергію, зупинення роботи якої призведе до екологічної, техногенної та соціальної катастроф в Україні, в порядку ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи погашення основного боргу, просить суттєво зменшити розмір нарахованих до стягнення штрафних та фінансових санкцій до рівня завданих позивачу 2 збитків. Окрім того, відповідач у вказаному клопотанні заперечує проти нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вважає, що факт користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачу коштів відсутній, а тому не правомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник прокуратури в судове засідання 19.11.2014 р. з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2014 р. подав письмові пояснення по справі та документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представник позивача 1, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.11.2014 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача 2 в судове засідання 19.11.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2014 р. з'явився, проти позовних вимог заперечив та просив залишити їх без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. у зв'язку із неявкою представника позивача 1, розгляд справи відкладено на 28.11.2014 р.

27.11.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків за спірним Договором виконаний за період з 01.12.2012 р. по 31.10.2014 р.

28.11.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 28.11.2014 р. представник прокуратури з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача 1, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 28.11.2014 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача 2 в судове засідання 28.11.2014 р. з'явився, позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.2014 р. не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Належне повідомлення позивача 1 про час та місце розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103032437455 (0160116979257) згідно якого ухвала суду від 19.11.2014 р. отримана позивачем 1 - 26.11.2014 р.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач 1 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні, огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні документи для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на тривалий розгляд справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 28.11.2014 р. також було розглянуто заяву прокурора про уточнення позовних вимог стосовно якої, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи викладене, суд розцінює заяву прокурора №4221 вих - 14 від 17.11.2014 р., подану 18.11.2014 р., як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене прокурором у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 76 060 883,04 грн.

В судовому засіданні 28.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Київенерго" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/3409-Б0-41 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році, природний газ ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 Договору).

В пункті 2.1 Договору сторонами визначено, що продавець передає покупцеві для теплових мереж КИЇВЕНЕРГО з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 229 863,0 тис. куб. м.

Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до п. 3.1 Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання -передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно із п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як встановлено п. 4.1 Договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", зареєстрованого в Мін'юсті 11.08.2010 р. №671/17966.

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно із п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 гривень.

Реалізація газу покупцю за зазначеною у п. 5.2 ціною здійснюється при умові наявності відповідної ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії (у випадках передбачених чинним законодавством України) та затверджених тарифів на відпуск теплової енергії (п. 5.4 Договору).

Пунктом 5.5 Договору визначено, що загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 892 967 185,14 грн., крім того ПДВ - 178 594 356,48 грн., разом з ПДВ - 1 071 561 541,52 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 6.3 Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

В пункті 7.1 Договору сторонами визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов цього договору покупець зобов'язується у безспірному порядку сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Пунктом 9.3 Договору позовна давність по вимогах щодо стягнення неустойки, пені та штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат встановлена тривалістю у п`ять років.

Згідно із п. 11.1 Договору, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представника сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

18.05.2013 р. сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору згідно з п. 1 якої погодили п. 2.1 Договору викласти в наступній редакції: "2.1. Продавець передає покупцеві для теплових мереж КИЇВЕНЕРГО з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року газ обсягом до 93 820,0 тис.куб.м.

Продавець передає покупцеві для СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 152 575,0 тис.куб.м.".

Згідно п. 2 Додаткової угоди сторони погодили п. 5.5 Договору викласти в наступній редакції: "5.5. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 957 190 368,10 грн., крім того ПДВ - 191 439 059,20 грн., разом з ПДВ - 1 148 629 427,30 грн.".

18.07.2013 р. сторонами було підписано Додаткову угоду №2 до Договору, в якій погодили з 01.07.2013 р., що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588,54 грн.

11.12.2013 р. сторонами було підписано Додаткову угоду №4 згідно п. 1 якої сторони погодили п. 2.1 викласти в наступній редакції: "2.1. Продавець передає покупцеві для теплових мереж КИЇВЕНЕРГО з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року газ обсягом до 93 820,0 тис.куб.м.

Продавець передає покупцеві для СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 78 505,0 тис.куб.м.".

На виконання умов Договору позивач - 2 протягом листопада - грудня 2013 р. поставив, а відповідач прийняв газ обсягом 51 248,706 тис.куб.м. на загальну суму 235 156 532,40 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за листопад - грудень 2013 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача - 2 та прокурора, відповідач своє грошове зобов'язання за Договором за спожитий в період листопад - грудень 2013 р. природний газ належним чином не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем - 2 за Договором станом на 11.11.2014 р. становить 4 424 937,52 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків в частині оплати за поставлений позивачем природний газ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами (відповідачем та позивачем - 2) Договір купівлі - продажу природного газу №13/3409-БО-41 від 28.12.2012 р. є підставою для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, а отже підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач - 2 протягом листопада - грудня 2013 р. поставив, а відповідач прийняв газ обсягом 51 248,706 тис. куб. м. на загальну суму 235 156 532,40 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за листопад - грудень 2013 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Із розрахунку позовних вимог та матеріалів справи вбачається, що оплату за природний газ відповідач проводив не вчасно, з порушенням строків оплати встановлених Договором. Поставлений позивачем - 2 відповідачу газ оплачений лише частково на суму 230 731 594,88 грн. з порушенням строків оплати.

Станом на день винесення рішення по справі заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем - 2 за Договором складає 4 424 937,52 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 4 424 937,52 грн. відповідачем суду не надано.

При цьому, 27.11.2014 р. представником відповідача було надано суду оригінал акту звірки взаємних розрахунків підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін за період з 01.12.2012 р. по 31.10.2014 р., яким підтверджується факт наявності заборгованості у розмірі 4 424 937,52 грн.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем - 2 за Договором в сумі 4 424 937,52 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати за Договором у відповідності до п. 6.1 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за Договором у розмірі 4 424 937,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 умов цього договору покупець зобов'язується у безспірному порядку сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На викладених підставах, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 243 112,39 грн. та 3 % річних у розмірі 6 012 352,31 грн. за загальний період прострочення з 15.05.2014 р. по 11.11.2014 р., а також 47 380 480,82 грн. інфляційні втрати з травня 2014 р. по вересень 2014 р.

Відповідач проти нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової заперечує з наступних підстав:

- порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою;

- своєчасність проведення розрахунків за договором, напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ;

- відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина ПАТ "Київенерго" у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;

- за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач не довів наявність такого користування або утримання;

- якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Факти, викладені у відзиві, спростовуються тим, що статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначений вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України.

Правовідносини між сторонами склалися на підставі спірного договору, який є двостороннім правочином, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити природній газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності. При цьому, відповідачем не доведено тієї обставини, що частину чи повністю всю суму заборгованості становить різниця ціни та тарифів на природний газ, яка повинна бути погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Між сторонами підписано договір, у якому зазначено, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати оплату поставленого позивачем товару і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання по договору щодо оплати поставленого позивачем товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки, стягнення якої передбачено п. 7.2 Договору.

Враховуючи встановлення судом факт прострочення оплати товару відповідачем, вимога про стягнення пені у розмірі 18 243 112,39 грн. підлягає задоволенню судом у повному обсязі, оскільки поданий позивачем розрахунок відповідає граничному розміру пені, встановленому законодавством та термінам нарахування, а також здійснений вірно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2011 р. у справі №35/170, а також постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2014 р. у справі №910/341/13.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 6 012 352,31 грн. за загальний період прострочення з 15.05.2014 р. по 11.11.2014 р., а також 47 380 480,82 грн. інфляційні втрати з травня 2014 р. по вересень 2014 р. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена пунктом 7.2 Договору, а обов'язковість сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виплат за договором, а відтак є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, нарахування інфляції та 3% річних не ставиться в залежність ні від вини особи, яка порушила виконання грошового зобов'язання, ні від факту користування відповідачем коштами, а ставиться в заниженість тільки від факту прострочки сплати грошової суми.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2011 р. у справі №37/64, а також Верховний Суд України у постанові №3-142гс11 від 23.01.2012 р.

Здійснений позивачем 2 розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, після його перевірки судом, визнаний обґрунтованим, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 012 352,31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 47 380 480,82 грн. задовольняються судом у повному обсязі.

Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем пені, інфляційних втрат та річних судом не задовольняється, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач, передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому у п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем належними засобами доказування в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено підстав та винятковості випадку для реалізації судом права на зменшення розміру пені, факту неспіврозмірності пені у розмірі 18 243 112,39 грн., умови щодо нарахування якої обумовлено сторонами у п. 7.2 Договору.

Інфляційні втрати та 3% річних, право на нарахування яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями, тому застосування до відповідних нарахувань положень ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району м. Києва обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) заборгованість у розмірі 4 424 937 (чотири мільйони чотириста двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 52 коп., пеню у розмірі 18 243 112 (вісімнадцять мільйонів двісті сорок три тисячі сто дванадцять) грн. 39 коп., 3% річних у розмірі 6 012 352 (шість мільйонів дванадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 47 380 480 (сорок сім мільйонів триста вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн. 82 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.12.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко