Рішення № 41849435, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22848/14 03.12.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир», м.Київ, ЄДРПОУ 19209435

до відповідача: Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м.Київ, ЄДРПОУ 21130899

про стягнення 13 333,50 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Пономаренко С.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мир», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м.Київ про стягнення 13 333,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Стадник Галині Брониславівні страхового відшкодування на підставі договору страхування №08-02398 від 20.05.2013р., внаслідок чого до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач відзиву на позовону заяву не надав, своєї правової позиції по суті спору не висловив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, у судове засідання 03.12.2014р., як і в попереднє засідання суду не з'явився, представника не направив.

За висновками суду, Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04114, м.Київ, Оболонський район, вул.Автозаводська, буд.54/19, літА.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 24.10.2014р. та від 12.11.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Про отримання відповідачем наведених процесуальних документів свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103031691471 та №0103032078781.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем процесуальних документів, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника про дату, час і місце розгляду справи.

З приводу неявки предствника Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» у судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наразі, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом враховано, що ухвалами від 24.10.2014р. та від 12.11.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, за висновками суду, з 31.10.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання витребуваних судом документів.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи відсутність клопотань з боку сторін про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 20.05.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Мир» (страховик) та Стадник Галиною Броніславівною (страхувальник) було укладено договір №08-02398, відповідно до якого застраховано наступний транспортний засіб:

марка/модель: Lexus СТ200h,

реєстраційний номер: ВС 2888 СК,

рік випуску: 2011р.

За змістом договору №08-02398 від 20.05.2013р. страховим випадком вважається, зокрема, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

При цьому, договором №08-02398 від 20.05.2013р. встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання вказаного вище страхового випадку.

У договорі страхування договору №08-02398 від 20.05.2013р. вказано, що вигодонабувач визначається за законом.

Вказаним правочином визначено період страхування за договором №08-02398 від 20.05.2013р. з 20.05.2013р. по 24.05.2014р.

Виходячи зі змісту довідки №9378650 про дорожньо-транспортну пригоду, 24.04.2014р. о 16 год. 00 хвил. у м.Львові по вул.Артимовського, 7 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1.ВАЗ 21093, державний номер ВС 1760 СК, що належав Слончинській Лесі Михайлівні, яким керувала Слончинська Аліна Станіславівна та 2. Lexus СТ200h, державний номер ВС 2888 СК, що належав Стадник Галині Броніславівні, яка і здійснювала управління автомобілем під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як свідчать матеріали справи, 24.04.2014р. Стадник Галина Броніславівна звернулась до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир» з заявою-повідомленням про настання страхового випадку.

Відповідно до протоколу від 25.04.2014р. огляду транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.04.2014р., автомобілю Lexus СТ200h, державний номер ВС 2888 СК було завдано наступні пошкодження: крило переднє ліве - вм'ятина у центральній частині, бампер передній - пошкоджена ліва сторона, боковий розрив.

З рахунку-фактури №ДМ00003084 від 25.04.2014р., який було складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» на замовлення Стадник Галини Броніславівни, вбачається, що вартість ремонтних робіт, які є необхідними для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди 24.04.2014р. транспортного засобу, становить 13 333,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, 15.05.2014р. страховиком страхове відшкодування в сумі 13 333,50 грн. було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», що підтверджується представленим до матеріалів справи позивачем платіжним дорученням №315 від 15.05.2014р.

Розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24.04.2014р. підтверджується складеним 27.06.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15944/14 від 27.01.2014р.) звітом про визначення вартості матеріального збитку. За змістом ремонтної калькуляції №С14-297 від 27.06.2014р., доданої до вказаного звіту, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становила 13 395,36 грн.

Як вказувалось вище, договором №08-02398 від 20.05.2013р. передбачено, що вигодонабувач визначається за законом.

Ухвалою від 12.11.2014р. господарський судом було зобов'язано Стадник Галину Броніславівну надати пояснення стосовно наявності заперечень щодо перерахування страховиком страхового відшкодування в сумі 13 333,50 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант».

Наведений процесуальний документ було отримано страхувальником 25.11.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням №0103032143680.

Однак, станом на момент вирішення спору Стадник Галина Броніславівна вимоги ухвали не виконала, заперечень щодо виплати страхового відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант» не надала.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Мир» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №08-02398 від 20.05.2013р.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги починає спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Отже, фактично у такому випадку відбувається суброгація, тобто лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання.

Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.12.2013р. по справі №6-112цс13 та Вищий господарський суд України у постанові від 06.10.2014р. по справі №922/1265/13.

Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, тобто, страховик виступає замість страхувальника. Наведену правову позицію висловлено у постанові від 04.11.2014р. Верховного Суду України по справі № 3-162гс14.

Отже, враховуючи наведе вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, з огляду на здійснення позивачем страхового відшкодування за договором №08-02398 від 20.05.2013р., у правовідносинах, що виникли з підстав спричинення шкоди, відбулась заміна кредитора (суброгація).

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактично права та обов'язки страхувальника, Стадник Галини Броніславівни, в тому числі, право вимоги до особи, що визнана винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди, перейшли до страховика, тобто до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир».

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 26.05.2014р. Личаківського районного суду м.Львова по справі №3/463/494/14, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.04.2014р. у м.Львові за участю транспортних засобів 1.ВАЗ 21093, державний номер ВС 1760 СК та 2. Lexus СТ200h, державний номер ВС 2888 СК, визнано Слончинську Аліну Станиславівну.

Доказів оскарження вказаного судового рішення та його скасування у передбаченому чинним законодавством порядку матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до довідки №9378650 про дорожньо-транспортну пригоду цивільно-правову відповідальність власника транспортного за?собу ВАЗ 21093, державний номер ВС 1760 СК застраховано Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» за полісом №АС 9995519.

При зверненні до суду позивачем до матеріалів справи представлено копію полісу, відповідно до якого цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21093, державний номер ВС 1760 СК застраховано Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» на підставі полісу №АС 9995519. Вказана копія завірена у відповідності до вимог Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ-4163-2003».

Згідно зі ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Одночасно, з представлених Моторним страховим бюро України на запит господарського суду довідок №7/2-28/30145 від 03.11.2014р. та №7/2-5/32231 від 21.11.2014р. вбачається, що у центральній базі даних відсутні відомості щодо договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу з державним номером ВС 1760 СК, а бланк з номером АС9995519 є невикористаним.

Наразі, судом прийнято до уваги, що за роз'ясненнями Моторного страхового бюро України відомості про невикористання бланку полісу за відповідним номером фактично можуть свідчити або про невикористання такого страховиком, або ж про те, що відомості щодо укладеного за таким полісом страхового договору на момент здійснення відповідного запиту не внесені страховиком до центральної бази даних Моторного страхового бюро України.

Ухвалою від 12.11.2014р. відповідача було зобов'язано надати заперечення щодо страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу ВАЗ 21093, державний номер ВС 1760 СК Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» на підставі полісу №АС 9995519.

Однак, відповідачем заперечень з викладеного питання надано не було. При цьому, судом враховано, що з 21.11.2014р. (дата отримання ухвали від 12.11.2014р.) у вказаного учасника судового процесу було достатньо часу для надання витребуваних документів.

За таких обставин, представлена позивачем копія полісу №АС9995519 страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи документами є належним доказом страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу ВАЗ 21093, державний номер ВС 1760 СК саме Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія».

Наразі, наявними в матеріалах справи документами, а саме заявою №250 від 08.07.2014р. підтверджується, що Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Мир» зверталось до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» з вимогою про виплату страхового відшкодування. Направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується поштовим повідомленням №0411404316281.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, перерахування відповідачем страхового відшкодування не здійснено.

Ухвалами від 24.10.2014р. та від 12.11.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази виплати страхового відшкодування в сумі 13 333,50 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир».

Однак, відповідачем витребуваних судом доказів надано не було, факт невиконання грошових вимог позивача не спростовано.

При цьому, за висновками суду, з 31.10.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у вказаного учасника судового процесу було достатньо часу для виконання вимог суду.

Відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, з огляду на те, що виконання зобов'язання з оплати страхового відшкодування Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» виконано не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення 13 333,50 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир», м.Київ до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м.Київ про стягнення 13 333,50 грн.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Костянтинівська, буд.56, офіс 13, ЄДРПОУ 21130899) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мир» (04114, м.Київ, Оболонський раон, вул.Автозаводська, буд.54/19, літА, ЄДРПОУ 19209435) суму страхового відшкодування в розмірі 13 333,50 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко