Рішення № 41849411, 28.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20066/14 28.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП"доПублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"простягнення 722 213,21 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Соломяна Н.О. - представник за довіреністю;від відповідача:Суворова Л.В. - представник за довіреністю;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" (надалі - ТОВ ПП "ЗІП") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (надалі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ") про стягнення 722 213,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №1303000580 від 19.03.2013 р. та Договору №1301000310 від 10.01.2013 р. позивач поставив відповідачу товар, а останній натомість свого грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість за Договором №1303000580 від 19.03.2013 р. у розмірі 235 077,16 грн. та за Договором №1301000310 від 10.01.2013 р. у розмірі 361 945,73 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 678,76 грн., 3% річних у розмірі 12 811,72 грн. та індексу інфляції у розмірі 29 467,13 грн. за Договором №1303000580 від 19.03.2013 р. та пені у розмірі 15 187,26 грн., 3% річних у розмірі 567,73 грн. та індексу інфляції у розмірі 55 477,72 грн. за Договором №1301000310 від 10.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.

14.10.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні посилаючись на відсутність погодженого фінансового плану на 2013 - 2014 роки, а як наслідок відсутність відповідного фінансування видатків та вини відповідача у порушенні грошового зобов'язання, оскільки таке фінансування погоджується та затверджується засновником, а саме НАК "Нафтогаз України".

15.10.2014 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2014 р. через загальний відділ суду було подано документи для долучення їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.10.2014 р. було оголошено перерву до 12.11.2014 р.

29.10.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано заперечення на відзив на позовну заяву згідно змісту якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 12.11.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2014 р. з'явився, проти позовних вимог заперечив, на виконання вимог ухвали суду надав додаткові документи по справі. Крім того, представником відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 28.11.2014 р.

20.11.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення, зокрема відповідач вказує на те, що позивачем неправомірно нараховано пеню за порушення строків оплати вартості товару поставленого згідно з Договором №1303000580 від 19.03.2013 р., оскільки його умовами не передбачено відповідальності у вигляді пені.

24.11.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення в яких з посиланням на ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України ст.ст. 231, 236 та 343 Господарського кодексу України стверджує, що нарахування пені за Договором №1303000580 від 19.03.2013 р. є правомірним та обґрунтованим. Крім того, представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

24.11.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.11.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 28.11.2014 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.2014 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, проти позовних заперечує та просить залишити їх без задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях поданих 20.11.2014 р.

Судовому засіданні 28.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2013 р. між ТОВ ПП "ЗІП" (продавець) та ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" (покупець) було укладено Договір №1301000310 (надалі - "Договір 1").

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю фарби та лаки (фарба МЛ-12К, фарба ПФ-115, емаль алкідна ПФ-266, фарба водно-дисперсійна фасадна), у подальшому іменовані як "товар", найменування, кількість і ціна якого вказані в специфікаціях №№1, 2, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1, 2), а покупець зобов'язується на умовах цього договору прийняти товар та сплатити його вартість.

Ціна договору згідно специфікацій №1, 2 (додаток №1, 2) складає 522 645,67 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 87 107,61 грн., з якої:

- ціна товару - емаль МЛ-12 за специфікацією №1 (додаток №1) становить 404 655,60 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 67 442,60 грн.;

- ціна товару - емаль ПФ-115, емаль алкідна ПФ-266, фарба водно-дисперсійна фасадна за специфікацією №2 (додаток №2) становить 117 990,07 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 19 665,01 грн. (п. 3.1 Договору 1).

Згідно п. 4.1 Договору 1 сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по факту поставки окремих партій товару не пізніше 90 календарних днів з дати поставки партії товару.

Пунктом 5.1 Договору 1 визначено, що товар за цим договором продавець зобов'язується поставити та передати покупцю окремими партіями за письмовими заявками покупця протягом 45 календарних днів з дати направлення письмової заявки покупцем.

Відповідно до п. 5.3 Договору 1 продавець в момент передачі товару зобов'язаний надати покупцю:

- оформлену на Боярське ЛВУМГ (структурний підрозділ УМГ "КИЇВТРАНСГАЗ") видаткову накладну на товар;

- податкову накладну, порядок оформлення якої вказано в пунктах 4.3-4.5 розділу 4 договору та у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України;

- товарно-транспортну накладну;

- на кожну одиницю товару паспорт готової продукції.

Пунктом 7.3 Договору 1 встановлено, що продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

В свою чергу покупець у відповідності до п. 7.1 Договору 1 зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Специфікаціями №1, 2 до Договору 1 сторони погодили найменування, кількість та вартість товару.

На виконання умов Договору 1 позивач 22.02.2013 р. поставив, а відповідач в особі Кирик Л.І., яка діяла на підставі довіреності №51 від 22.02.2013 р. отримав товар на загальну суму 521 945,73 грн., що підтверджується видатковими накладними №ГП-0000058 та №ГП-0000059 від 22.02.2013 р.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Відповідачем за період з 15.03.2013 р. по 23.05.2014 р. було здійснено часткову оплату вартості поставленого згідно Договору 1 товару на суму 160 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Як вказує позивач, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого згідно Договору 1 та видаткових накладних товару становить 361 945,73 грн.

В подальшому 19.03.2013 р. між ТОВ ПП "ЗІП" (постачальник) та ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" (покупець) було укладено Договір купівлі продажу №1303000580 (надалі - "Договір 2").

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 постачальник, який є власником товару, зобов'язується поставити і передати його у власність (повне господарське відання) покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Найменування (номенклатура, сортамент, асортимент), кількість і ціни товару, що є предметом цього договору, обумовлюються в специфікації (оформлюється як додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору 2).

Згідно із п. 5.1 Договору 2 товар повинен бути повністю поставленим покупцю протягом 40 днів після підписання договору на умовах СРТ центрального складу "Філії УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" с. Угерсько Стрийського р-н., Львівської обл., згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС".

Датою поставки вважається дата підписання сторонами накладних (п. 5.2 Договору 2).

Пунктом 6.1 Договору 2 визначено, що ціна за одиницю товару передбачена специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору 2 загальна ціна цього договору - 369 165,00 грн. Ціни по цьому договору вказані з врахуванням ПДВ, що складає 61 527,50 грн., включають в себе вартість товару та інші витрати, зобов'язання по яких, згідно цього договору та додатків до нього, покладені на постачальника (п. 6.3 Договору 2).

Згідно із п. 7.1 Договору 2 покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах проплати на протязі 30 днів після отримання продукції.

Специфікацією (Додаток №1 до Договору) сторони погодили найменування, технічні та якісні характеристики, кількість та вартість товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору 2 за період з 27.03.2013 р. по 01.04.2013 р. поставив, а відповідач в особі Дозорского М.Р., який діяв на підставі довіреностей №79 від 26.03.2013 р. та №90 від 01.04.2013 р. отримав товар на загальну суму 365 077,16 грн., що підтверджується видатковими накладними №ГП-0000136 від 27.03.2013 р. та №ГП-0000149 від 01.04.2013 р.

Видатковими накладними визначені ціна, кількість та номенклатура переданого товару.

Відповідачем за період з 24.04.2013 р. по 22.05.2014 р. було здійснено часткову оплату вартості поставленого згідно Договору 2 товару на суму 130 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Як вказує позивач, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого згідно Договору 1 та видаткових накладних товару становить 235 077,16 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті переданого згідно Договору 1 та Договору 2 товару за вказаними накладними та специфікаціями.

Договір №1301000310 від 10.01.2013 р. є договором купівлі-продажу, Договір №1303000580 від 19.03.2013 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними) підтверджується здійснення позивачем поставки товару за Договором 1 загальною вартістю 521 945,73 грн. та за Договором 2 загальною вартістю 365 077,16 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у п. 4.1 Договору 1 було погоджено, що сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по факту поставки окремих партій товару не пізніше 90 календарних днів з дати поставки партії товару.

Згідно із п. 7.1 Договору 2 сторони погодили, що покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах проплати на протязі 30 днів після отримання продукції.

Відповідачем, на виконання вказаних умов Договорів було перераховано на рахунок позивача за поставлений товар за період з 15.03.2013 р. по 23.05.2014 р. кошти у розмірі 160 000,00 грн. (за Договором 1) та за період з 24.04.2013 р. по 22.05.2014 р. кошти у розмірі 130 000,00 грн. (за Договором 2), що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.1 Договору 1 та п. 7.1 Договору 2 відповідач повинен був виконати свої зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №ГП-0000058 та №ГП-0000059 від 22.02.2013 р. до 23.05.2013 р., за видатковою накладною №ГП-0000136 від 27.03.2013 р. до 26.04.2013 р. та за видатковою накладною №ГП-0000149 від 01.04.2013 р. до 07.05.2013 р. (з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2013 році" №1043-р від 19.12.2012 р., яким передбачено, що в період з 01.05.2013 р. по 06.05.2013 р. - вихідні дні).

Відтак, відповідач взятих на себе зобов'язань за Договорами не виконав, вартість поставленого йому товару у визначений Договорами строк не сплатив, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за Договором 1 у розмірі 361 945,73 грн. та за Договором 2 у розмірі 235 077,16 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 361 945,73 грн. за Договором 1 та 235 077,16 грн. за Договором 2. Відповідачем вказані заборгованості не спростовано, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Посилання відповідача на неоплату ним отриманого товару в зв'язку з недостатністю фінансування та відсутність вини ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у порушенні зобов'язання з огляду на відсутність фінансування судом не приймається, оскільки згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Укладені між сторонами Договори не містять умов щодо відстрочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку із відсутністю фінансування.

До того ж суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

При цьому, за чинним законодавством відсутність вини може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків, проте у даній справі вимоги щодо стягнення з відповідача збитків не пред'явлені.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар за Договором 1 у розмірі 361 945,73 грн. та за Договором 2 у розмірі 235 077,16 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 187,26 грн., 3% річних у розмірі 567,73 грн. та індексу інфляції у розмірі 55 477,72 грн. за Договором 1 та пені у розмірі 11 678,76 грн., 3% річних у розмірі 12 811,72 грн. та індексу інфляції у розмірі 29 467,13 грн. за Договором 2.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 8.4 Договору 1 сторони передбачили, що за порушення строку розрахунку більш ніж на 30 робочих днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару, але не більше 3% від суми неоплаченого товару.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару за Договором 1 визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі 15 187,26 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені за Договором 2 у розмірі 11 678,76 грн. не задовольняється судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

В частині 4 вказаної статті Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, вказана норма Господарського кодексу України передбачає лише, що встановлення розміру санкції (пені) залежить від облікової ставки НБУ і розмір пені має та повинен встановлюватись за погодженням сторін згідно умов укладеного між ними договору.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня сплачується на користь одержувача коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону).

Суб'єктами, на яких розповсюджуються положення цього Закону є підприємства, установи та організації незалежно від їх форм власності та господарювання, що є свідченням того, що положення вказаного Закону розповсюджуються, в тому числі, на взаємовідносини позивача та відповідача за Договором 2.

Таким чином, зміст положень законодавства України дає підстави стверджувати про те, що суб'єкти господарювання можуть застосувати санкцію у вигляді стягнення пені за невиконання чи несвоєчасне виконання грошового зобов'язання лише за умови, що стягнення такої пені та її розмір визначений та встановлений умовами договору між цими суб'єктами.

Умовами Договору 2 не передбачено застосування позивачем по відношенню до відповідача санкції у вигляді стягнення пені за невиконання чи несвоєчасне виконання ним своїх грошових зобов'язань за цим договором, що є свідченням того, що у позивача відсутні жодні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені за цим Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть погодити інший розмір процентів, за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 8.5 Договору 1 у разі прострочення покупцем строку оплати товару, останній сплачує продавцю 0,1% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Тобто, сторонами погоджено розмір процентів, які сплачує відповідач у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару.

Суд здійснює перерахунок 0,1% річних та індексу інфляції за Договором 1 на предмет правильності їх нарахування.

За перерахунком суду розмір 0,1% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 564,14 грн., а індексу інфляції - 55 433,14 грн. В іншій частині - 3,59 грн. 0,1% річних та 44,58 грн. індексу інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Суд здійснює перерахунок 3% річних та індексу інфляції за Договором 2 на предмет правильності їх нарахування.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 9 868,64 грн., в іншій частині - 2 943,08 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунком індексу інфляції за Договором 2, а тому вимога позивача про стягнення індексу інфляції у розмірі 29 467,13 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" на користь ТОВ ПП "ЗІП" за Договором 1 - основної заборгованості у розмірі 361 945,73 грн., пені у розмірі 15 187,26 грн., 0,1% річних у розмірі 564,14 грн., індексу інфляції у розмірі 55 433,14 грн. та за Договором 2 - основної заборгованості у розмірі 235 077,16 грн., 3% річних у розмірі 9 868,64 грн. та індекс інфляції у розмірі 29 467,13 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення 0,1% річних у розмірі 3,59 грн. та індексу інфляції у розмірі 44,58 грн. (за Договором 1) та пені у розмірі 11 678,76 грн. та 3% річних у розмірі 2 943,08 грн. (за Договором 2) необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство "ЗІП" (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А; ідентифікаційний код 21875464):

- за Договором 1 - основної заборгованості у розмірі 361 945 (триста шістдесят одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять) грн. 73 коп., пеню у розмірі 15 187 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 26 коп., 0,1% річних у розмірі 564 (п'ятсот шістдесят чотири) грн. 14 коп., індекс інфляції у розмірі 55 433 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 14 коп.;

- за Договором 2 - основної заборгованості у розмірі 235 077 (двісті тридцять п'ять тисяч сімдесят сім) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 9 868 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 64 коп., індекс інфляції у розмірі 29 467 (двадцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 14 150 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 86 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.12.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко