Постанова № 41849274, 25.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року 15:43Справа № 808/2568/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.Ю. та представників

позивача: Дерибаса Г.В., Іоффе В.Л., Нежальської О.В.,

відповідача: Сонгулії В.В., Голди Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «МИГ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газета «МИГ» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.12.2013 №00029008262201 та №00029108262201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення - рішення, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства, на послуги з друкування періодичних видань (газет) не поширюється пільга по податку на додану вартість, а тому позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми коштів по операціях з ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст». Крім того, зазначає, що висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 є необґрунтованим, оскільки позивачем відповідно до приписів п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, правомірно здійснено перерахунок валових доходів/валових витрат (балансової вартості основних фондів), за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р., на суму коштів за повернення передоплати та товару (газети та журнали), що знайшло своє відображення у рядках 02.1 «зміна суми компенсацій вартості товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток приватних підприємств. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України на послуги з друкування періодичних видань (газет) поширюється пільга по податку на додану вартість, а тому відповідач не мав права включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів по операціях з виробництва поліграфічної продукції, по податкових накладних виписаних ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст». Крім того, зазначає, що позивач не мав права здійснювати перерахунок валових доходів, за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р., на суму коштів за повернення передоплати та товару (газети та журнали), оскільки вказана продукція не є власністю позивача, а нереалізований тираж газет фактично є збитками покупців, а тому позивач не мав права на зменшення валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 18.10.2013 р. по 28.11.2013 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Газета «МИГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №52/08-26-22-01/14298776 від 05.12.2013 р.

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.38 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.6 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення», пп.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 186998,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість на суму 8563,00 грн.;

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 251538,00 грн.;

- пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2012 року в сумі 30316,00 грн.

23 грудня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки №52/08-26-22-01/14298776 від 05.12.2013 р. прийнято:

- податкове - повідомлення рішення №00029008262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 176320,50 грн., в т.ч. за основним платежем 147101,00 грн. та 29219,50 грн. за штрафними санкціями;

- податкове - повідомлення рішення №00029108262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 251794,50 грн., в т.ч. за основним платежем 222535,00 грн. та 29259,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, разом з тим, рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області №427/10/08-01-10-04-20 від 05.02.2014 р. та рішенням Міністерства доходів і зборів України №5744/6/99-99-10-01-15 від 01.04.2014 р. скарги ТОВ «Газета «МИГ» було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями та рішеннями прийнятими за результатами розгляду скарг, звернувся з позовом до суду.

При розгляді справи судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення №00029008262201 від 23.12.2013 р. став висновок податкового органу про те, що на послуги з друкування періодичних видань (газет) поширюється пільга по податку на додану вартість, разом з тим, в ході проведення перевірки позивачем не було надано податкові накладні з визначенням пільгових операцій по податку на додану вартість.

Суд зазначає, що згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Згідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При розгляді справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст», укладалися договори на виробництво поліграфічної продукції №1001001 від 04.01.2010 р., №1101001 від 04.01.2011 р. та №1201001 від 03.01.2012 р. Відповідно до умов вказаних договорів замовник - ТОВ «Газета «МИГ» доручає, а типографія - ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» приймає на себе зобов'язання по виконанню друку газет «МИГ» і «Авоська» офсетним способом. В комплекс послуг за вказаними договорами входить: приймання файлів оригінал-макета видання на носії замовника, за допомогою мережі Інтернет, по електронній пошті, кольоровідділення, виготовлення типографських форм, виготовлення тиражу видання, пакування в пачки стандартизованої маси (близько 7 кг.).

Відповідно до умов договорів факт виконання робіт та передачі друкованої продукції підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» до матеріалів справи надано податкові накладні виписані ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» та акти здачі-приймання виконаних робіт.

Крім того, суд зазначає, що вказані документи подавалися податковому органу під час проведення перевірки позивача, що знайшло своє відображення в акті перевірки №52/08-26-22-01/14298776 від 05.12.2013 р., а саме аркуші акта перевірки 10-12, 41-43, 46-52.

Таким чином, суд зазначає, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» для документального оформлення виконання умов договорів на виробництво поліграфічної продукції, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що на господарські операції, які здійснювались між позивачем та ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст», відповідно до п.11.38 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, поширюється пільга від оподаткування податком на додану вартість, з огляду на наступне.

Відповідно до п.11.38 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово до 1 січня 2015 року звільняються від оподаткування операції з виконання робіт та поставки послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або поставки паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, а також операції з поставки книжкової продукції, виробленої в Україні, крім послуг реклами, розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

Згідно п.6 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

Отже, тимчасово до 1 січня 2015 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та поставки послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про видавничу справу» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Складовими частинами видавничої справи є: видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції; виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами; розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

Статтею 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачено, що в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Відповідно до ст.29 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ, є продукцією друкованого засобу масової інформації.

Крім того, суд зазначає, що листом Державної податкової адміністрації України від 12.05.2011 р. №13280/7/16-1517-26 «Про обкладення ПДВ послуг з друкування періодичних видань» визначено, що послуги з друкування періодичних видань (журналів) за своєю суттю є виготовленням видавничої продукції та не відносяться до видавничої діяльності, а тому на операції з постачання послуг з друкування періодичних видань (журналів) не поширюється пільга, передбачена пунктом 6 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що на господарські операції по друкуванню періодичних видань, які здійснювались між позивачем та ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» не поширюється пільга передбачена п.11.38 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано копії актів перевірок ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст», проведених ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, за період аналогічний періоду перевірки ТОВ «Газета «МИГ», за результатами яких податковим органом не встановлено завищення чи зниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період 01.01.2010 р. - 31.12.2011 р. та 01.01.2012 р. - 31.12.2012 р. Також суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідачем під час проведення перевірки за попередній період, а саме 01.01.2006 - 31.12.2008 р. (акт перевірки №62/23-2/14298776 від 20.05.2009 р.), в якому позивач мав аналогічні господарські взаємовідносини, не встановлено завищення чи зниження податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Таким чином, суд вважає висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.11.38 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України необґрунтованим та таким, що не базується на вимогах чинного законодавства, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Оскільки судом встановлено, що на господарські операції по друкуванню періодичних видань, які здійснювались між позивачем та ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» не поширюється пільга передбачена п.11.38 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, то і висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 на загальну суму 238246 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 534616 грн., у зв'язку із тим, що на операції позивача із ТОВ «Видавничий будинок «Кераміст» поширюється зазначена пільга, тобто про порушення позивачем вимог пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, є необґрунтованим, а тому і у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо встановленого порушення позивачем пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено валові доходи за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 на загальну суму 115542 грн. та доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 210970 грн., суд зазначає наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що позивачем зменшено суму валового доходу на вартість повернутих від покупців нереалізованих та неоплачених газет власного виробництва, які не придатні для подальшого первісного продажу.

Суд зазначає, що відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, серед іншого, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 137.1 ст.137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем здійснюється виробництво та реалізація газет власного виробництва. Відповідно до умов договорів із реалізаторами друкованих видань позивача продавець - ТОВ «Газета «МИГ» зобов'язується передати покупцю тираж періодичних друкованих видань, згідно з додатком №1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти його і оплатити на умовах і в порядку передбачених в даному договорі. Відповідно до п.2.8 договорів покупець зобов'язується залишки нереалізованої продукції повертати продавцю з наданням накладної на повернення нереалізованої частини продукції. Згідно п.3.1 договору оплата здійснюється за фактично реалізовану продукцію шляхом перерахування коштів покупцем на поточний рахунок продавця у термін до 15 числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем контрагентам здійснювалась реалізація періодичних друкованих видань, які відповідно до умов договорів у разі не реалізації поверталась позивачу. На підтвердження реалізації періодичних друкованих видань та повернення їх відповідно до умов договорів, позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні та накладні про повернення не реалізованого товару.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, фактично після отримання позивачем повернутої продукції, разом з накладною про повернення не реалізованого товару вказаний товар знову є власністю ТОВ «Газета «МИГ».

Суд зазначає, що відповідно до п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Таким чином, враховуючи приписи п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, позивачем правомірно здійснено перерахунок валових доходів/валових витрат (балансової вартості основних фондів), за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р., на суму коштів за повернення передоплати та товару (газети та журнали), що знайшло своє відображення у рядках 02.1 «зміна суми компенсацій вартості товарів (робіт, послуг)» декларацій з податку на прибуток приватних підприємств.

З наведених підстав суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем валових доходів у період з 01.07.2010 по 31.03.2011 та доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «МИГ».

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «МИГ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 23 грудня 2013 №00029008262201 та від 23 грудня 2013 №00029108262201.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газета «МИГ» судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко