Постанова № 41848953, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 755/26987/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на прийняту у скороченому провадженні постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Відповідач-1, Управління), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Відповідач-2, Центр) про: визнання незаконними дій Відповідача щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку Позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2000 року до моменту розгляду справи положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими у порушення та розріз, встановлених Конституцією України і Законами України вимог і норм, визначено значно менші розміри вказаної допомоги; визнання протиправною бездіяльності Управління щодо нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_2 не отриманих та недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2000 року до моменту розгляду даної справи; зобов'язання Відповідача-1 здійснити нарахування та перерахунок Позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення на підставі, у порядку та розмірах, встановлених вищезазначеним Законом у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2000 року до моменту розгляду даної справи з урахуванням виплачених сум; зобов'язання Відповідача-2 здійснити виплату ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на підставі, у порядку та розмірах, встановлених згаданим Законом за вищезазначений період; стягнути з Відповідачів у порядку негайного виконання, передбаченого ст. 256 КАС України, на користь Позивача суму боргу за компенсаційними виплатами, що виникла за весь період порушення та невиконання ними вимог Конституції України та Законів України щодо визначення, нарахування та перерахунку соціальних гарантій ОСОБА_2, передбачених ст. 48 зазначеного Закону.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2014 року вищезазначені позовні вимоги за період з 2000 року по 25.03.2014 року залишено без розгляду.

Постановою суду першої інстанції від 28.10.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. При цьому суд виходив з того, що згідно чинного законодавства розмір соціальних виплат визначається виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету, а тому дії Управління щодо виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному постановою КМ України від 12.07.2005 року № 562, є правомірними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому звертає увагу на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач з 2000 року перебуває на обліку в Управлінні як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Крім того, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК (а.с. 12).

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) особам, які є інвалідами 2 групи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Всупереч ст. 48 вказаного Закону, Відповідач здійснював виплату у розмірі, визначеному постановою КМ України від 12.07.2005 року № 562, що є меншим за розмір, встановлений Законом.

Зі змісту приписів ст. 113 Конституції України випливає, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, законами України.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 19.06.2001 року № 9-рп/2001 зауважив, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, дії Відповідача щодо виплати Позивачу допомоги у розмірі, визначеному постановою КМ України, а не відповідним Законом є неправомірними.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 16.03.2012 року № 4, в якій, зокрема, зазначено, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами Апелянта про те, що до даних правовідносин не підлягають застосуванню норми Законів України про Державний бюджет, з огляду на наступне.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій.

Приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» у редакції, чинній з 01.01.2014 року по 03.08.2014 року, не передбачено інших умов для реалізації положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ніж ті, які визначені останнім. Зміни, зокрема, до ст. 48 Закону в частині визначення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.

Поряд з цим, необхідно зауважити, що оскільки право Позивача на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення деклароване державою, то остання, через створені нею органи несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті даної допомоги у розмірах, які знайшли своє закріплення у відповідному Законі.

Отже, враховуючи викладене, твердження Відповідача про правомірність виплати допомоги на оздоровлення у 2014 році відповідно до постанови КМ України від 12.07.2005 року № 562 є необґрунтованим.

Аналогічна позиція випливає з практики Вищого адміністративного суду України та висвітлена у рішенні від 11.06.2014 року у справі № К/800/30176/14 та від 23.07.2014 року у справі № К/800/40053/14.

Поряд з цим, необхідно зазначити, що залишення ухвалою від 28.10.2014 року позовних вимог за період з 2000 року по 25.03.2014 року без розгляду не може бути підставою для невиплати ОСОБА_2 допомоги відповідно до ст. 48 Закону за 2014 рік, оскільки дана допомога має щорічний характер та може бути виплачена у будь-який момент протягом року.

Аналізуючи позовні вимоги про зобов'язання Відповідача-2 здійснити виплати щорічної грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до п. 3.3 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року № 65 (далі - Положення), головним завданням Центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Згідно п. 4.2 Положення Центр перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат.

Відтак, до повноважень Відповідача-2 належить лише контроль за правильністю здійснення Відповідачем-1 повноважень щодо призначення, перерахунку, нарахування і виплати щорічної допомоги на оздоровлення, а тому вимоги про зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити відповідні виплати є безпідставними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність дій та рішень Відповідачів допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу Позивача задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2014 рік.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2014 рік.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.