Ухвала суду № 41848890, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 755/26987/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Відповідач-1, Управління), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Відповідач-2, Центр) про: визнання незаконними дій Відповідача щодо застосування ним під час нарахування/перерахунку Позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2000 року до моменту розгляду справи положень Бюджетних законів, а також підзаконних нормативно-правових актів, якими у порушення та розріз, встановлених Конституцією України і Законами України вимог і норм, визначено значно менші розміри вказаної допомоги; визнання протиправною бездіяльності Управління щодо нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_2 не отриманих та недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2000 року до моменту розгляду даної справи; зобов'язання Відповідача-1 здійснити нарахування та перерахунок Позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення на підставі, у порядку та розмірах, встановлених вищезазначеним Законом у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2000 року до моменту розгляду даної справи з урахуванням виплачених сум; зобов'язання Відповідача-2 здійснити виплату ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на підставі, у порядку та розмірах, встановлених згаданим Законом за вищезазначений період; стягнути з Відповідачів у порядку негайного виконання, передбаченого ст. 256 КАС України, на користь Позивача суму боргу за компенсаційними виплатами, що виникла за весь період порушення та невиконання ними вимог Конституції України та Законів України щодо визначення, нарахування та перерахунку соціальних гарантій ОСОБА_2, передбачених ст. 48 зазначеного Закону.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.10.2014 року позовні вимоги про нарахування та здійснення соціальних виплат, а також про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії в частині вимог за період з 2000 року по 25.03.2014 року - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому звертає увагу на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просив визнати протиправною бездіяльність Відповідачів щодо відмови у здійсненні виплат щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання здійснити нарахування та виплату допомоги у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 2000 року до моменту розгляду даної справи, тобто по 2014 рік включно.

Виходячи з комплексного аналізу приписів ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) випливає, що, визначені положеннями даної статті виплати, виплачуються особам протягом місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Разом з тим, термін виплати допомоги у подальшому не визначено. За таких обставин, враховуючи щорічний характер допомоги на оздоровлення, судова колегія вважає, що виплати сум останньої можуть бути проведені державним органом до останнього дня року, за який здійснюється виплата.

Враховуючи те, що допомога на оздоровлення має щорічний характер, то про її виплату у менших розмірах, ніж передбачено приписами ст. 48 Закону особа повинна дізнатися одразу після отримання відповідних виплат за поточний рік.

Отже, про виплату щорічної допомоги у менших розмірах, ніж передбачено Законом Позивач повинен був дізнатися 01.01.2001 року.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що Позивач звернувся з позовом до суду лише 26.09.2014 року, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення підлягають залишенню без розгляду за період з 2000 року по 25.03.2014 року.

Поряд з іншим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до даних правовідносин положень підпункту «і» пункту «а» ч. 1 ст. VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21.05.1963 року, приписами якої встановлено тридцятирічний строк позовної давності для відшкодування шкоди, спричиненої смертю або тілесним ушкодженням, оскільки допомога, визначена положеннями ч. 4 ст. 48 Закону, має характер соціальної виплати, що здійснюється на постійній основі особам різних категорій, які зазнали різного роду впливу наслідків Чорнобильської катастрофи та не відноситься до сфери правового регулювання відповідної норми Конвенції.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог Апелянта та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99-100, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.