Постанова № 41848889, 09.12.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 грудня 2014 р. № 820/19126/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.05.2014 року № 0001891702, № 0001871702, № 0001881702, № 0001901702 та вимогу від 06.05.2014 року № Ф-14, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати додатків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 14.04.2014 р. був складений акт за № 1330/1702/НОМЕР_5, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 16.1.12 п. 16.1 та п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 р. за № 1269. а саме: не належне ведення обліку доходів та витрат № 126/174 у періоді з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.;

- ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за період з 2011-2013 роки, внаслідок чого було донараховано єдиного соціального внеску на суму - 14312,58 грн.;

- п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 5889,74 грн.

22.04.2014 р. позивачем відповідачу були надані заперечення до акту перевірки, в яких були надані пояснення, що він фізично не міг надати документи, які підтверджують витрати за 2011 р. в строки перевірки, та просив врахувати документи по валовим витратам за 2011 р., надані до заперечень.

Рішенням за № 6456/10/20-30-17-02-11 від 29.04.2014 р. відповідач повідомив ФОП ОСОБА_1, що залишає висновки акту перевірки без змін.

За наслідками вказаного акту перевірки 06.05.2014 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме:

- № 0001891702 про накладення адміністративного штрафу у сумі 510 грн.,

- № 0001871702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 5889,74 грн. та нараховано штрафну санкцію у сумі 1472,43 грн.,

- № 0001881702, яким нараховані штрафні санкції у сумі 510 грн., за платежем на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника,

- рішення № 0001901702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 2146,89 грн. (всього на загальну суму 24841,64 грн.),

- вимогу від 06.05.2014 року № Ф-14 на суму 14312,58 грн.

Вказані рішення суб'єкта владних повноважень позивачем були отримані 19.11.2014 р.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Із доказів справи вбачається, що 2011 році позивачем від провадження господарської діяльності отримано дохід у сумі 87338,00 грн., що підтверджується декларацією про майно і доходи, та не заперечується відповідачем.

Так, документально підтвердженні витрати відповідно до декларації складають 86819,00 грн., із них вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції 74317 грн. та витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату у сумі 12502 грн., що підтверджується належним чином оформленими документами.

Тобто, чистий оподатковуваний дохід за 2011 р. склав 519 грн., з яких позивачем сплачено 77,85 грн. податку на доходи фізичних осіб та 180,09 грн. єдиного соціального внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% (сплата цих сум відповідачем в акті перевірки не заперечується).

При вирішенні даного спору суд враховує наступні нормативні положення.

У відповідності до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими-відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плата, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить

17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом "є" пункту 176.1 статті 176, статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Тобто, позивачем у відповідності до зазначеної статті нарахований та сплачений податок з доходів фізичних осіб виходячи із ставки 15%.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну-особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

До членів сімей фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15-річного віку, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою -підприємцем, але спільно з ним провадять підприємницьку діяльність і отримують від цього частину доходу.

Як вже зазначалось, сума доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб в 2011 р. склала 519 грн., з яких позивачем було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Окрім того, суд зазначає, що при складанні акту перевірки відповідач повинен був дотримуватись Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфінансів № 395 від 14.03.2013 р. У відповідності до 2.3.2.2. якого, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків, або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової: служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Суд звертає увагу, що в акті вказаної перевірки не зазначено, що у позивача вимагались первинні документи за 2011 рік та не зазначено, що складався акт про відмову в наданні таких документів.

Окрім того, суд звертає увагу, що до прийняття спірних рішень позивач надав до відповідного податкового органу разом із запереченнями на акт перевірки первинні документи, які тим безпідставно не враховані.

Також, відповідачем не надано належних доказів, у розумінні с. 70 КАСУ, щодо правомірності складеної вимоги від 06.05.2014 року № Ф-14 на суму 14312,58 грн.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.05.2014 року №0001891702, №0001871702, №0001881702, №0001901702 та вимогу від 06.05.2014 року № Ф-14, прийняті щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2014 року.

Суддя Самойлова В.В.