Ухвала суду № 41848589, 04.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 р.Справа № 820/17434/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 820/17434/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОЕКТ-1"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14.10.2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОЕКТ-1", звернувся до суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000142203 від 05.09.2014 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 31249,50 грн., з яких за основним платежем - 20833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10416,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.14 року по справі № 820/17434/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОЕКТ-1" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000142203 від 05.09.2014 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 31249,50 грн., з яких за основним платежем - 20833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10416,50 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.14 року по справі № 820/17434/14 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Техпроект-1" у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.03 року виконавчим комітетом Харківської міської Ради зареєстровано ТОВ "ТЕХПРОЕКТ-1" (код 32565361).

На підставі наказу Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.07.2014 року № 1117 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "ТЕХПРОЕКТ-1" щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ "ТД Сієна" за період березень 2014 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТЕХПРОЕКТ-1" щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ"ТД Сієна" за період березень 2014 року був складений акт № 2743/20-38-22-03-08/32565361 від 07.08.2014 року.

Згідно з висновками акту №2743/20-38-22-03-08/32565361 від 07.08.2014 року встановлено порушення ТОВ "ТЕХПРОЕКТ-1" ст.1, п.2 ст.3, ст. 4, п.6 ст.8 п.1 та п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складанні первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п.44.1 ст.44 з п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання ТМЦ у ТОВ "ТД Сієна" (код 38470366) у сумі 20833,33 грн., у т.ч. за період березень 2014 року у сумі 20833,33 грн.

На підставі висновків акта № 2743/20-38-22-03-08/32565361 від 07.08.2014 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 року № 0000142203, згідно якого підприємству ТОВ "ТЕХПРОЕКТ-1" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31249,50 грн., з яких за основним платежем - 20833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10416,50 грн.

Не погодившись із вищезазначеним винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі та скасування податкового повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000142203 від 05.09.2014 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 31249,50 грн., з яких за основним платежем - 20833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10416,50 грн..

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищевказаного, колегія суддів зазначає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ "ТЕХПРОЕКТ-1" та ТОВ "ТД Сієна" позивачем надані наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ"ТЕХПРОЕКТ-1", довідка з ЄДРПОУ, статут , свідоцтво платника ПДВ, звіти про обсяг товарообороту за березень 2014 року - серпень 2014 року, витяг з ЄДР ТОВ "ТД Сієна", довідка з ЄДРПОУ, свідоцтво платника ПДВ, договір про надання маркетингових послуг № 2т від 03.03.2014 року, акт приймання передачі наданих послуг за договором № 2т про надання маркетингових послуг від 03.03.2014 року), податкова накладна № 92, платіжне доручення, акт звірки розрахунків, докази поставки товару новим покупцям: договори, видаткові накладні, рахунки - фактури, журнал-ордер і відомість по рахунку 6852. Розрахунки з іншими кредиторами, звіт від 31.03.2014 року до договору № 2т від 03.03.2014 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ТЕХПРОЕКТ-1" та ТОВ "ТД Сієна" укладено договір про надання маркетингових послуги № 2-т від 03 березня 2014 року, згідно з яким виконавець зобов'язується надати на вимогу замовника визначені договором маркетингові послуги, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги. Предметом договору є проведення маркетингового дослідження ринку щитового обладнання. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов договору був складений акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2014 року за договором № 2-т про надання маркетингових послуг від 03.03.2014, згідно з яким у замовника виник обов'язок сплатити виконавцю надані послуги в розмірі, у термін та на умовах, вказаних в Договорі, а саме в розмірі 125000 грн., у т. р. ПДВ 20833,33 грн.

Сторонами підписано договірну вартість, складено акт звірки розрахунків. ТОВ "ТД Сієна виписано податкову накладну № 92 на загальну суму 125000,00 грн., ПДВ 20833.33 грн. Оплата робіт здійснювалась ТОВ "ТЕХПРОЕКТ-1" згідно з платіжним дорученням № 1048 від 26 травня 2014 позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у сумі 125000,00 грн. на користь ТОВ "ТД Сієна".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту, а тому враховуючи, що реальність господарських операцій з надання послуг ТОВ "ТД Сієна" для ТОВ "ТЕХНОПРОЕК-1" повністю підтверджена належними первинними документами, придбані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що фактичне виконання своїх зобов'язань за договором підряду № 2-т від 03.03.2014 року здійснено як позивачем, так і його контрагентом, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Контролюючим органом під час проведення перевірки були дослідженні усі первинні документи позивача, однак не було зазначено жодних недоліків таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період, що перевірявся, а тому колегія суддів приходить висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту за березень 2014 року.

Як вбачається з акту перевірки від 07.08.2014 року № 2743/20-38-22-03-08/32565361 підставою для прийняття висновків про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТД Сієна" став акт ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровського ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 694/04-62-22-3/38470366 від 03.07.2014 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД Сієна" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з контрагентами, в тому числі з ТОВ "ТЕХНОПРЕКТ-1". Інших підстав для визнання нереальності здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом не було.

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232 "Про порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", а також "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 вбачається, що зустрічна звірка не є перевіркою і полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В той же час положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Колегія суддів зазначає, що за висновками акту зустрічної звірки не може встановлюватися факт реальності вчинення господарських операцій.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Приписами ч.2 ст.8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.14 року по справі № 820/17434/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 820/17434/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді П'янова Я.В. Чалий І.С.