Постанова № 41848576, 02.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р. Справа № 820/16095/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представників позивача Зубкова В.В., Скулкіна В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Аутсорсинг" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 820/16095/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Аутсорсинг"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Мобіліс Аутсорсинг" (далі позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.06.2014 р.№ 0001052204.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій простить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 р. та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України, неврахування доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, що привело до її невірного вирішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, та перебуває на податковому обліку у відповідача.ТОВ "Мобіліс Аутсорсинг" авансовий внесок в сумі 3746 грн. було нараховано, сплачено до бюджету в момент виплати дивідендів в серпні та жовтні 2013р.

27.02.2014 р. ТОВ "Мобіліс Аутсорсинг" подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік з додатками.

В податковій декларації позивачем відображено авансовий внесок у сумі 3 746,00 грн. у зв'язку із виплатою дивідендів за податковий період, зазначену суму віднесено на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному періоді (рядок 13.5.1 Додатку ЗП), що також відображено по рядку 1З ЗП Декларації (а.с. 103, 8).

Рядок 20 АВ Декларації (сума нарахованого авансового внеску в зв'язку з виплатою девідентів у звітному періоді юридичною особою - платником консолідованого податку) поизвачем не заповнена, Додаток АВ до Декларації відповідачу не подавався (а.с. 8, 10).

Відповідачем проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток за 2013 рік ТОВ "Мобіліс Аутсорсинг", за результатами якої складено акт перевірки від 23.05.2014 р. № 254/20-34-22-04-05/38000405.

За висновками акту перевірки, позивачем порушено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, оскільки занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 3 746,0 грн. шляхом зменшення його розміру на суму авансового внеску з податку на прибуток, яка нарахована на суму виплачених дивідендів).

11.06.2014 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001052204, яким позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 3 746,0 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 936,5 грн.

Підставою донарахування позивачу податкового зобов'язання та штрафів слугували висновки податкового органу про невідображення позивачем суми в розмірі 3 746,0 грн. по Рядку 20 АВ Декларації (сума нарахованого авансового внеску в зв'язку з виплатою девідентів у звітному періоді юридичною особою - платником консолідованого податку), та як наслідок зменшення податку на прибуток.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності податкового повідомлення-рішення та наявності факту заниження позивачем податку на прибуток.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно п. 134.1.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно п. 153.3.1. ст. 153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно п. 153.3.2. ст. 153 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Відповідно до п. 153.3.3. ст. 153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Наказом Міндоходів України № 872 від 30.12.2013 р. затверджено форму податкової декларації по податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів зазначає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовується, що ТОВ "Мобіліс Аутсорсинг" авансовий внесок в сумі 3746 грн. сплатив до бюджету в момент виплати дивідендів, податок на прибуток в сумі 50530 ,00 грн. був сплачений до бюджету 06.03.2014р., податок на прибуток за 2013р. був нарахований, задекларований та сплачений до бюджету в задекларованому розмірі 54276 грн., а отже позивачем не занижено податок на прибуток, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток, копіями платіжних доручень від 01.08.2013 р., 24.10.2013 р.

Так, за 2013 рік позивачем задекларовано по рядку 11 Декларації (податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню) суму в розмірі 54 276,00 грн.

Авансові внески в сумі 3 746,00 грн. позивачем задекларовано по рядку 13.5.1 Додатку ЗП, а також враховано по рядку 13 ЗП Декларації у зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, тобто, за правилами п. 153.3.2., п. 153.3.3. ст. 153 ПК України (54 276,00 грн.- 3 746,00 грн = 50 530, 00 грн.).

По рядку 14 Декларації (податок на прибуток звітного періоду) за 2013 рік позивачем зазначено суму 50 530, 00 грн., тобто, з урахуванням правил п. 134.1.1. ст. 134 ПК України, і також сплачено цю суму на користь державного бюджету, що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2014 р. (а.с. 15).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не допущено заниження податкових зобов'язань, порушення п. 134.1.1. ст. 134 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача, яким позивачу збільшено податок на прибуток та призначено штрафні санкції, є безпідставним і підлягає скасуванню.

Висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем порядку заповнення податкової декларації, а саме, відсутності показників по авансовим внескам по Рядку 20 АВ Декларації (сума нарахованого авансового внеску в зв'язку з виплатою дивідендів у звітному періоді юридичною особою - платником консолідованого податку), колегія суддів вважає помилковими.

Колегія суддів зазначає, що в межах податкової перевірки відповідачем не зазначено застережень з приводу невідповідності податкової звітності позивача формі, затвердженій Наказом Міндоходів України № 872 від 30.12.2013 р.

Судовим розглядом також не встановлено невідповідності форми податкової звітності вимогам Наказу Міндоходів України № 872 від 30.12.2013 р.

Крім того, позивач правильно відобразив показники по декларації з податку на прибуток, зважаючи на роз'яснення щодо відображення у звітності з податку на прибуток авансових внесків при виплаті дивідендів, наданого Листом Державної фіскальної служби від 09.09.2014 р. № 3119/6/99-99-19-02-02-15.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, прийшов до помилкових висновків, невірно застосувавши норми матеріального права та встановивши обставини справи, у зв'язку із цим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню разом із винесенням нової постанови про задоволення позову.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 11.06.2014 р. №0001052204, про донарахування податку на прибуток в розмірі 3 746,0 грн. та штрафної ( фінансової) санкції в розмірі 936,5 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Аутсорсинг" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014р. по справі № 820/16095/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Аутсорсинг" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.06.2014 р. № 0001052204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіліс Аутсорсинг" судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст постанови виготовлений 08.12.2014 р.