Ухвала суду № 41848336, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4754/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ГУ Міндоходів у м. Києві) в якому, з урахуванням прийнятих судом уточнених позовних вимог, просила скасувати рішення від 11.03.2014 року №0000171701 та податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 року №0001411701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується висновок податкового органу про заниження Позивачем валового доходу, а також несплату єдиного соціального внеску.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2013 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі на підставі наказу від 24.10.2013 року №701 у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77 ПК України проведено документальну планову виїзну перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: ст. ст. 135, 164, 177, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, внаслідок чого занижено валові доходи за 2011-2012 рр. та, відповідно, занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 5 827,49 грн.; пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого не донараховано та несплачено до бюджету єдиний соціальний внесок за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 12 125,28 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 06.12.2013 року №2596/26-58-17-01-017-2744113321. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 24.12.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001411701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 7 655,61 грн. (у тому числі за основним платежем - 6 124,49 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 531,12 грн.) та рішення №0001421701, яким донараховано єдиний внесок на суму 12 125,28 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6 062,65 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.02.2014 року №411/Б/26-15-10-09-25-2943/7 частково задоволено скаргу ФОП ОСОБА_2 - скасовано рішення від 24.12.2013 року №0001421701, а податкове повідомлення-рішення від 24.12.2013 року №0001411701 - залишено без змін. Крім того, ГУ Міндоходів у м. Києві було зобов'язано Відповідача винести рішення про застосування штрафних санкцій за донарахуванням територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внески та виставити вимогу про сплату боргу (недоїмки).

На виконання рішення ГУ Міндоходів у м. Києві Відповідачем складено вимогу від 11.03.2014 року №Ф-1У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 12 125,28 грн. Крім того, ДПІ у Солом'янському районі прийнято повідомлення-рішення від 11.03.2014 року №0000171701, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 001,59 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення від 11.03.2014 року №0000171701 скарга ФОП ОСОБА_2 була залишена без розгляду рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2014 року №671/15/26-15-10-09-25-4493/7.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та рішення, суд першої інстанції встановив, що згідно даних додатку №7 до розділу ІІІ податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_2 за 2011 рік (т. 1 а.с. 108-109) вбачається, що сума одержаного доходу складає 634 634,00 грн., витрат - 628 964,00 грн., а чистого оподатковуваного доходу - 5 670,00 грн. Згідно відомостей додатку №5 до розділу ІІІ податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб ФОП ОСОБА_2 за 2012 року (т. 1 а.с. 106-107) випливає, що сума одержаного доходу складає 547 816,00 грн., витрат - 539 537,36 грн., а чистого оподатковуваного доходу - 8 279,25 грн.

Поряд з цим, зі змісту копії Книги обліку доходів і витрат (т. 1 а.с. 13-16) випливає, що за 2011 рік Позивачем отримано 657 058,07 грн. доходу, а загальна сума витрат становить 669 599,12 грн.; за 2012 рік Позивачем отримано 547 816,61 грн. доходу, загальна сума витрат становить 607 916,24 грн.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, у ході перевірки на підставі банківських виписок Відповідачем визначено валовий дохід Позивача за 2011 рік у розмірі 663 306,32 грн. та за 2012 рік у розмірі 559 974,21 грн., що відповідно на 28 672,32 грн. та 12 157,60 грн. більше задекларованих позивачем показників валового доходу за 2011 та 2012 роки.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 47, 162, 164, 177 ПК України, а також затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1395 Форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації по майновий стан і доходи, прийшов до висновку, що внаслідок допущених Позивачем порушень порядку заповнення декларації останнім зменшено розмір валового доходу, що спричинило заниження оподатковуваного доходу та, відповідно, розміру єдиного соціального внеску за 2011 - 2012 роки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Зі змісту ст. ст. 162, 164 Податкового кодексу України вбачається, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, базою оподаткування яких є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1395 затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи, а також Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Так, згідно п. 8.3 Інструкції у колонках 4, 5 та 6 відображається сума документально підтверджених витрат, пов'язаних з провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг).

Значення колонок 4, 5 та 6 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Кодексу.

З наведеного вбачається обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що відомості про валові доходи і витрати, зазначені Позивачем у податкових деклараціях, мають відповідати показникам, що вказані ФОП ОСОБА_2 у книзі обліку доходів та витрат.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, Позивач не заперечував, що ним було помилково зазначено у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2011-2012 роки менші показники валового доходу, водночас вважав, що за наслідками перевірки інспектор контролюючого органу повинен був вказати Позивачу про відповідні недоліки, а не донараховувати грошові зобов'язання.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що у ході перевірки податковим органом не було встановлено завищення чи заниження Позивачем валових витрат за 2011-2012 роки, про що зазначено на сторінці 14 акту перевірки (т. 1 а.с. 9), а відтак за основу податковим органом бралися витрати, зазначені ФОП ОСОБА_2 у податкових деклараціях за відповідний період.

Посилання Апелянта на те, що у ході перевірки не було враховано ДПІ у Солом'янському районі певних видів валових витрат, на що не звернув увагу суд першої інстанції, судова колегія оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України саме платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Тобто, законодавець поклав обов'язок саме на платника податків ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат. При цьому, як було встановлено раніше, у ході перевірки Відповідачем не було встановлено порушень Позивачем порядку обліку витрат, у зв'язку з чим здійснювалося донарахування виключно валових доходів, щодо обліку яких було встановлено порушення.

Згідно пп. 47.1.2 п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть фізичні особи-платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.

Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про заниження Позивачем валового доходу за 2011-2012 роки на загальну суму 40 829,93 грн., тобто - заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 5 827,49 грн., і як наслідок, не донарахування та не сплату ФОП ОСОБА_2 до бюджету єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 12 125,28 грн.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва переглядалось в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.