Постанова № 41848316, 09.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14003/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» (далі - Позивач, ТОВ «Квінта ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ в Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.214 року №0007152203 та №0007162203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності та безтоварності укладеного Позивачем з ТОВ «Ярмак Трейд» договору, на підставі якого ТОВ «Квінта ЛТД» було зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит з ПДВ.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інтонації - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у травні 2014 року працівниками ДПІ в Оболонському районі на підставі наказу від 06.05.2014 року №845, направлення від 06.05.2014 року №919/26-54-22-03 та згідно ст. 20, пп. пп. 78.1.1, 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Квінта ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ярмак Трейд» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, що спричинило заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 79 239,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 83 409,00 грн., у тому числі за травень 2013 року - 3 000,00 грн., червень 2013 року - 16 059,34 грн., липень 2013 року - 18 006,40 грн., серпень 2013 року - 18 952,20 грн., вересень 2013 року - 27 390,96 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 20.05.2014 року №516/26-54-22-03-07/31902512. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року форми «Р»: №0007162203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 99 048,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 79 239,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 19 809,75 грн.); №0007152103, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104 261,25 грн. (у тому числі за основним платежем - 83 409,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 20 852,25 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладеного між Позивачем та ТОВ «Ярмак Трейд» договору та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Ярмак Трейд» (Постачальник) та ТОВ «Квінта ЛТД» (Покупець) укладено договір поставки від 07.05.2013 року №19042 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити: канат сталевий в асортименті; стропи канатні в асортименті та комплектуючі до них; строки ланцюгові в асортименті та комплектуючі до них; строки текстильні в асортименті та комплектуючі до них; канат поліамідний та силові шнури в асортименті; ланки тип Рт1, Рт3, гаки чалочні, круши ГОСТ 2224-93 в асортименті; карабіни, зажими для канатів, круши оцинковані, стяжки (талрепи) в асортименті; сантехнічний трос та сантехнічний вал в асортименті; продаж втулок за індивідуальним замовленням; інші товари непродовольчого призначення на замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається у рахунках-фактурах, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до розділу 3 Договору асортимент продукції, що є предметом поставки за цим Договором, зазначений у рахунках-фактурах, які додаються до Договору. Якість продукції, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам ДСТУ, ТУ та сертифікатам якості виробника. Постачальник зобов'язаний на кожну партію продукції, що є предметом поставки за цим Договором, видати сертифікати (та/або паспорт якщо ця продукція сертифікована на території України), який посвідчує відповідність названої продукції вимогам відповідних стандартів або технічних умов.

Згідно п. 5.3 Договору Постачальник поставляє Покупцеві продукцію на умовах та в терміни, зазначені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Факт виконання договірних зобов'язань, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 59-68), податкових накладних (т. 1 а.с. 69-78), банківських виписок (т. 1 а.с. 116-119), карток рахунку: 631 (т. 1 а.с. 140-161), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 165-174), реєстру довіреностей (т. 2 а.с. 2-4).

При цьому судом першої інстанції встановлено, що у подальшому Позивачем було реалізовано придбані у ТОВ «Ярмак Трейд» товари іншим суб'єктам господарювання, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних документів (т. 2 а.с. 5 - 221; т. 3, т. 4, т. 5 а.с. 1-88).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварним укладеного Позивачем з ТОВ «Ярмак Трейд» Договору немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Разом з тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що всупереч зазначеним вище вимогам закону та Положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Ярмак Трейд», які б давали право на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу, що зі змісту наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних (т. 1 а.с. 59-68) та реєстру документів (журналу довіреностей) (т. 2 а.с. 2-4) вбачається, що довіреності на отримання товару від ТОВ «Ярмак Трейд» з номерами 128, 146, 160, 183, 201, 219, 238, 252, 270а, 275а не видавалися, що, у свою чергу, ставить під обґрунтований сумнів, по-перше, відповідність вказаних первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», по-друге, факт отримання Позивачем товару від ТОВ «Ярмак Трейд».

Крім того, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно умов Договору невід'ємними частинами останнього є рахунки-фактури та специфікації, в яких визначаються асортимент продукції, умови та терміни поставки (п.п. 1.2, 2.1, 5.3 Договору). Також, пунктом 3.3 Договору було передбачено обов'язок Постачальника видати Покупцю сертифікат або паспорт, яким посвідчується якість продукції.

Водночас, у матеріалах справи відсутні рахунки-фактури, специфікації, а також сертифікати якості чи паспорти відповідності, або докази їх складання чи отримання Позивачем. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції не може вважати належним підтвердженням реальності господарських операції за Договором наявні у матеріалах справи інші первинні документи - банківські виписки, картки рахунку, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

При цьому, на думку суду, наявність у Позивача належного на праві оренди складського приміщення у м. Києві, по пров. Балтійський, 23, адреса якого зазначена у товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 165-174), не може свідчити про реальність господарської операції з ТОВ «Ярмак Трейд», адже, як було встановлено раніше, матеріалами справи не підтверджено факт руху товару від контрагента ТОВ «Квінта ЛТД».

Крім іншого, судом апеляційної інстанції не заперечується факт поставки товару Позивачем власним контрагентам, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази (т. 2 а.с. 5 - 221; т. 3, т. 4, т. 5 а.с. 1-88). Разом з тим, зі змісту останніх неможливо встановити, чи реалізований Позивачем товар був поставлений останньому саме на виконання умов Договору.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження суду першої інстанції про реальний та товарний характер спірного Договору.

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з тим, судова колегія погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача або Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Квінта ЛТД», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначеного суб'єкта і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, посилання податкового органу на використання у ході перевірки Позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ярмак Трейд» колегія суддів оцінює критично, оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Однак, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагента товарів, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про наявність у ТОВ «Квінта ЛТД» правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за наслідкам відносин з ТОВ «Ярмак Трейд».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ в Оболонському районі задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Квінта ЛТД» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.