Ухвала суду № 41848287, 18.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2014 рокусправа № 804/9059/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю представника позивача: Осадчого І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропласт" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 804/9059/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропласт" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 року № 0001821520, від 28.05.2013 року № 0001831520, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електропласт" (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить: визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 28.05.2013 року № 0001821520 про сплату грошового зобов'язання: податку на додану вартість у розмірі 1 13 686 грн. та штрафу у розмірі 28 421, 50 грн.; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 28.05.2013 року № 0001831520 про сплату грошового зобов'язання: податку на прибуток у розмірі 317 722 грн. та штрафу у розмірі 79 430, 50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з вищевказаною постановою позивач подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не було взято до уваги обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тим самим порушено норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та постановити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, заслухавши представника позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОПЛАСТ» є юридичною особою, зареєстроване розпорядженням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 13.11.2003 року №001310 та перебуває на податковому обліку з 13.11.2003 року у відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.04.2013 року № 363, виданого Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, з яким було ознайомлено 12.04.2013 року ОСОБА_2, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОПАРИТЕТ-Д" за період з 01.06.2010 року по теперішній час.

Перевіркою встановлені порушення:

- п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2.1 п.5.2, абз. "г" п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 317722 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 року 317722 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 113686 грн., у т.ч. за липень 2010 року на суму 113686 грн.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 24.04.2013 року № 1168/22-5/32737343 та 28 травня 2013 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська винесено та направлено за адресою TOB "ЕЛЕКТРОПЛАСТ": податкове повідомлення-рішення № 0001821520 про сплату грошового зобов'язання: податку на додану вартість у розмірі 113686 грн. та штрафу у розмірі 28421,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001831520 про сплату грошового зобов'язання: податку на прибуток у розмірі 317722 грн. та штрафу у розмірі 79430,50 грн.

Як встановлено перевіркою між TOB "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" (Покупець) та TOB "АВТОПАРИТЕТ-Д" (Постачальник) укладено договір поставки товару від 01.07.2010р. №010701.

Згідно договору Постачальник зобов'язаний систематично постачати та передавати у власність Покупцю будівельні матеріали та електроматеріали, а Покупець зобов'язаний приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно умов вищезазначеного договору виписані видаткові накладні, які були досліджені у судовому засіданні апеляційної інстанції разом з іншими первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: договори, податкові декларації, накладні, податкові накладні та ін.

Згідно листа від 17.04.2013р. №50 TOB "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" отримувало товар від постачальника TOB "АВТОПАРИТЕТ-Д" в м. Дніпропетровськ і по території міста доставка товару здійснювалась особистим транспортом директора. Транспорт не є власністю підприємства TOB "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" і не знаходиться в оренді. Витрати по транспортуванню не формувалися, товарно-транспортні накладні не виписувалися, тобто неможливо встановити факт перевезення товару.

У зв'язку з відсутністю складських приміщень не можливо встановити, де зберігався товар.

Розрахунки за придбані товари здійснювались шляхом заліку зустрічних вимог на суму 604854,83 грн. згідно вищевказаного договору від 31.07.2010р. №07/01, а також шляхом перерахування грошових коштів на рахунок TOB "АВТОПАРИТЕТ-Д": згідно платіжного доручення від 27.07.2010р. №1728 суму 4435,41 грн. та шляхом відступлення права вимоги на 88355,94 грн.

Зокрема, TOB "АВТОПАРИТЕТ-Д" (надалі іменується "Первісний кредитор"), з одного боку, та ПП "СПЕЦСТАНКОСТРОЙ" (надалі іменується "Новий кредитор"), з другого боку, TOB "ЕЛЕКТРОПЛАСТ" (надалі іменується "Боржник"), уклали договір про відступлення права вимоги від 31.07.2010р. №310701, про таке: первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності із Договором від 31.07.2010р. №07/01, укладеного між Первісним кредитором та Боржником.

За цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми.

До Нового кредитора переходить право стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням.

Розрахунки з новим кредитором ПП "СПЕЦСТАНКОСТРОЙ" проведені у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок на суму 88355,94 грн. згідно платіжного доручення №1813 від 28.10.2010р.

Станом на теперішній час заборгованість між підприємствами відсутня.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано достатньо доказів, які б підтверджували реальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопаритет-Д".

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначено, що до складу валових витрат включаються - суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз. "г" п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, які підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Судова колегія суду апеляційної інстанції приходить до висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій саме з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопаритет-Д", що сама формальна наявність податкової накладної не може бути вищою за зміст господарської операції. А відтак, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, не підтверджують реальність господарських операцій.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не зазначено обґрунтованих підстав для його скасування, не доведено реальності господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 08 серпня 2013 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропласт" - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов