Ухвала суду № 41848281, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № П/811/628/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № П/811/628/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укропткульттовари" до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.13 №0001002206, 0000992206, 0001012206, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укропткультовари" (далі за текстом - позивач, ПАТ) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №00000992206, №0001012206 та №0001002206 від 14.10.2013 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0001002206 від 14.10.2013 року, яким ПАТ "Укропткульттовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, код платежу 11021000 на загальну суму 2 332 537 грн., з них 1 997 680 грн. за основним платежем та 334857 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000992206 від 14.10.2013 року, яким ПАТ "Укропткульттовари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, код платежу 14010100 на загальну суму 2 105 204 грн., з них 1 753 187 грн. за основним платежем та 352 017 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0001012206 від 14.10.2013 року, яким ПАТ "Укропткульттовари" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 621 442 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції при винесенні вказаної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову суду першої інстанції від 01.04.2014 року та винести нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ПАТ "Укропткультовари" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 18.11.1992 року, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ серії АГ № 011115 (т.1,а.с.13-16).

Основним видом діяльності є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Укропткульттовари" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 62/11-23-22-06/01553054 від 26.09.2013 року.

На підставі висновків викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: від 14.10.2013 року № 0001012206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 621442,00 грн.; від 14.10.2013 року № 0000992206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на додану вартість) на 1753187,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 352017,00 грн. (т.1,а.с.139); від 14.10.2013 року № 0001002206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем (податок на прибуток) на 1997680,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 334857,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Дочірнім підприємством "Кондитерська корпорація "РОШЕН" та ПАТ "Укропткульттовари" були господарські правовідносини відповідно до укладених ними договорів.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що реальність господарських відносин підтверджена первинними документами, дослідженими судом першої інстанції, а саме: податкові накладні, накладні та вантажно-митні декларації, акти передачі на реалізацію товарно-матеріальних цінностей та товарно-матеріальні звіти, копії платіжних доручень.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон про ПДВ), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6. Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності із Законами України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про податок на додану вартість", первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що за перевіряємий період ПАТ "Укропткульттовари" придбавало кондитерські вироби на загальну суму 10481157,7 грн., в тому числі ПДВ - 1746859,61 грн., при цьому обсяг придбання в розмірі 8734298,09 грн. (10481157,7 -1746859,61 грн.) віднесений підприємством до складу витрат, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування у відповідних податкових періодах.

Відповідачем встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію кондитерських виробів на експорт на умовах договору комісії за цінами, нижчими за цінами придбання, в результаті чого підприємством отримано збиток в сумі 1706963,00 грн. (10481158 грн. - 8774195,00 грн.), тобто при отримані від покупця ООО "Рошен" (Росія, м.Липецьк, Опитна владєніє, 1-б") - 8774194,81 грн., необхідно провести оплату постачальнику ДП "КК "Рошен" в сумі 10481157,7 грн.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі первинної документації відображено в податковій звітності доходи від реалізації товарів у складі доходів від операційної діяльності за відповідний звітний період, в тому числі реалізація товарів на експорт на умовах договору комісії та витрати на придання товару, який реалізовувався у звітному періоді, у складі собівартості реалізованих товарів. Тому висновок відповідача є необґрунтованим.

Щодо господарських операцій позивача з ПП "Укртехгруп" (виконавець за договором) за договором №883-ФО про надання охоронних послуг, предметом якого є здійснення фізичної охорони об'єкта замовника за адресою - м. Кіровоград, вул.Роднікова,88, то суд апеляційної інстанції зазначає, що долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: протокол погодження вартості охорони господарського об'єкту, дислокація, інструкція по охороні об'єкту, протокол узгодження договірної ціни, додаток до договору, акт здачі-прийняття робіт, податкова накладна, рахунок - фактура, копії платіжних доручень, свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору та доводять факт реальності господарських операцій.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-КР №000043 позивачу надано 1,79027 га у постійне користування для розміщення виробничої бази по вул. Родніковій, 88 (т.2,а.с.1-7).

Таким чином встановлено, що всі первинні документи, які містяться в матеріалах справи відповідають ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо висновку суду першої інстанції, що наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступних норм чинного законодавства.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та контрагентами, - є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України, в редакції від 02.12.2010 року, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не довів які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку контрагентів при укладанні угод.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Д.В. Чепурнов