Ухвала суду № 41848277, 02.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 року

справа №804/13036/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії головуючого судді: Суховарова А.В.

суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» 03.10.2013 року звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003452201 від 20.09.2013 року, форма «Р», що прийняте Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ», яким збільшено суму грошового зобов’язання за податком на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1 500 805грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 364 187грн. на загальну суму 1 864 992грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003462201 від 20.09.2013 року, форма «Р», що прийняте Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ», яким збільшено суму грошового зобов’язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 1 836 143грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 919 091,50грн. на загальну суму 2 755 234,50грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нарахування агентської винагороди та завищення валових витрат, оскільки такі висновки ДПІ не підкріплені належними доказами. З цих підстав, позивач вважає й безпідставними висновки перевіряючих осіб щодо завищення податкового кредиту. На думку позивача, підприємство виконало всі вимоги Податкового кодексу України щодо визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток, а так само і об’єкта оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, доводами адміністративного позову. На думку позивача, суд не надав належної правової оцінки вказаним доводам, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 12.08.2013р. по 22.08.2013р. повноважними особами Лівобережної ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2011р. по 30.06.2013р., за результатами якої складено Акт №428/22-1/37806383 від 30.08.2013 року (т.1 а.с.19-86) (далі по тексту – Акт перевірки)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

1. пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.267 п.14.1 ст.14, пп.138.2, 138.10.3, 138.10.5 п.138.10 ст.138, пп. 186.2.1, 186.2.2. п. 186.2, 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок па прибуток на загальну суму 1500805 грн., у тому числі по періодам: за 4 квартал 2011 року на суму 44057 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 189848 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 419455 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 465271 грн., 4 квартал 2012 року на суму 382174 грн.;

2. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п. 189.4 ст.189, п. 198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1836143 грн., в тому числі по періодам: за березень 2012 року – 165426 грн., за травень 2012 року – 22440 грн., за червень 2012 року – 146186 грн., за липень 2012 року – 69018 грн., за серпень 2012 року – 104542 грн., за вересень 2012 року – 259793 грн., за жовтень 2012 року – 96504 грн., за листопад 2012 року – 37939 грн., за грудень 2012 року – 159470 грн., за січень 2013 року – 91832 грн., за лютий 2013 року – 156846 грн., за березень 2013 року – 108918 грн., за квітень 2013 року – 180282 грн., за травень 2013 року – 142810 грн., за червень 2013 року на суму 94137 грн.;

3. пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно подано до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

На підставі висновків Акту перевірки №428/22-1/37806383 від 30.08.2013 року, Лівобережною ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 року:

№0003452201, яким ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1864992грн., в тому числі за основним платежем 1500805грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 364187грн. (т.1 а.с.17)

№0003462201, яким ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2755234,50грн., в тому числі за основним платежем 1836143грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 919091,50грн. (т.1 а.с.18)

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Акта перевірки знайшли своє правове підтвердження, а відтак, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003452201 від 20.09.2013р.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 28.07.2011 року по 31.12.2012 року задекларовано дохід в сумі 29439007 грн.

Перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об’єкту оподаткування за вищевказаний період встановлено його заниження на загальну суму 3310760 грн., в тому числі по періодах: у 1 кварталі 2012 року на суму 5238760 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 938733 грн., у 3 кварталі 2012 року на суму 1170133 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 673134 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані, згідно Акту перевірки, наступними обставинами.

ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» були здійснені посередницькі операції на виконання умов договорів №АГ-52-52/11-10 від 01.08.2011р. та №АГ0052 від 26.12.2012р. Договорами встановлено розмір винагороди за кожну марку автомобіля окремо, згідно додатку №1 до Договорів. Всього агентська винагорода, згідно перевірки, складає за 2012 рік у сумі 3310760грн. без ПДВ, але вказана агентська винагорода до податкового обліку не віднесена.

З цих підстав, на стор.17 Акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.135.1 п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України, а саме – невключення ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» до складу доходів агентської винагороди чим занижено дохід на суму 3310760грн. без ПДВ (т.1 а.с.35)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 28.07.2011 року по 31.12.2012 року задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування у сумі 29216263грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 28.07.2011 року по 31.12.2012 року встановлено їх завищення на загальну суму 3817686 грн., у т.ч. по періодам: у 4 кварталі 2011 року на суму 191551 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 375277 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 1058672 грн., у 3 кварталі 2012 року на суму 1045442 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 1146744 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані, згідно Акту перевірки, наступними обставинами.

1. Отримані у перевіряємому періоді запчастини від ТОВ «ХЮМЕР УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ ХОЛДИНГ» не пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» (стор.20 Акту перевірки).

2. Отримані у перевіряємому періоді бухгалтерські послуги від ТОВ «КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКА ФІРМА «БОГДАН» протирічить законодавству та не пов’язані з веденням господарської діяльності підприємства ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ». Крім того, підприємство ТОВ «КОНСУЛЬТАЦІЙНО-АУДИТОРСЬКА ФІРМА «БОГДАН» знаходиться за податковою адресою 08600 Київська область, м.Васильків, вул.Декабристів, 45, але у актах виконаних робіт, які ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ», щодо послуг з ведення бухгалтерії та податкового обліку, місце складання актів здачі-прийняття робіт вказано м.Київ (стор.21,22 Акту перевірки)

З цих підстав, на стор.24 Акту перевірки, податковий орган зробив висновок, що до складу валових витрат включено отримання товарів по накладним, які не відповідають вимогам первинних документів.

3. Отримані у перевіряємому періоді послуги оренди, комунальні витрати – не пов’язані з веденням господарської діяльності ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ», оскільки всі витрати у т.ч. орендна салонів, складського майданчика, обладнання та комунальні послуги повинні бути відшкодовані Підприємствами-Довірителями, оскільки вони використовувались для зберігання не власних автомобілів, а автомобілів отриманих згідно договорів №АГ-52/11-10 від 01.08.2011р. укладеного з ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс» та №АГ0052 від 26.12.2012р. укладеного з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та договорів відповідального зберігання (стор.26 Акту перевірки). Крім цього, у актах виконаних робіт, які отримав ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» щодо послуг оренди приміщень, оренди обладнання та комунальних витрат отриманих від ТОВ «Автомобільна група «БОГДАН», місце складання актів здачі-прийняття робіт вказано м.Київ (стор.27 Акту перевірки)

З цих підстав, на стор.28 Акту перевірки, податковий орган зробив висновок, що до складу валових витрат включено отримання товарів по накладним, які не відповідають вимогам первинних документів.

4. Отримані у перевіряємому періоді послуги охорони не пов’язані з веденням господарської діяльності ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ», оскільки всі витрати у т.ч. послуги охорони повинні бути відшкодовані Підприємствами-Довірителями, оскільки вони використовувались для охорони не власних автомобілів, а автомобілів отриманих згідно договорів №АГ-52/11-10 від 01.08.2011р. укладеного з ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс» та №АГ0052 від 26.12.2012р. укладеного з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та договорів відповідального зберігання. Крім цього, у актах виконаних робіт, які отримав ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» щодо послуг охорони отриманих від ТОВ «Охоронна агенція Сердолік», місце складання актів здачі-прийняття робіт вказано м.Київ (стор.30 Акту перевірки)

З цих підстав, на стор.31 Акту перевірки, податковий орган зробив висновок, що до складу валових витрат включено отримання товарів по накладним, які не відповідають вимогам первинних документів.

5. Згідно наданих до перевірки документів не встановлено укладення ліцензійного договору між власником товарного знака «HYUNDAI», як Ліцензіатом та контрагентом Ліцензіаром ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» на право власності торгової марки «HYUNDAI» (стор.34 Акту перевірки)

З цих підстав, на стор.34 Акту перевірки, податковий орган зробив висновок, про неправомірність включення позивачем до складу витрат – витрати на рекламу торгівельної марки платника податку.

6. Отримані у перевіряємому періоді послуги з ремонтування, передпродажної підготовки, тонування, мийки, рихтувально-малярних послуг, не пов’язані з веденням господарської діяльності ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ», оскільки всі витрати повинні бути відшкодовані Підприємствами-Довірителями, оскільки вони використовувались не власних автомобілів, а автомобілів отриманих згідно договорів №АГ-52/11-10 від 01.08.2011р. укладеного з ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс» та №АГ0052 від 26.12.2012р. укладеного з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та договорів відповідального зберігання (стор.35 Акту перевірки).

7. Отримані у перевіряємому періоді зарплата персоналу зі збуту не пов’язані з веденням господарської діяльності ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ», оскільки всі витрати, в т.ч. зарплата повинні бути відшкодовані Підприємствами-Довірителями, оскільки вони використовувались для реалізації не власних автомобілів, а автомобілів отриманих згідно договорів №АГ-52/11-10 від 01.08.2011р. укладеного з ДП «АСЗ №2» АТ «АК «Богдан Моторс» та №АГ0052 від 26.12.2012р. укладеного з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та договорів відповідального зберігання (стор.37 Акту перевірки).

З цих підстав, на стор.38 Акту перевірки, податковий орган зробив висновок, що до складу валових витрат неправомірно включено витрати на зарплату персоналу зі збуту.

8. У ході перевірки встановлено, що ПАТ «Закритий не диверсифікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд «Богдан-Капітал» не отримував ліцензії на види професійної діяльності на ринку цінних паперів не включено до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

З цих підстав, на стор.40 Акту перевірки, податковий орган зробив висновок, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат проценти за позикою отриманою не від підприємства, що не є фінансовою установою.

Встановивши такі обставини, у розділі 3.1.4 Акту перевірки, ДПІ зазначило, що ТОВ «Богдан-Авто Дніпропетровськ» занизило податок на прибуток на загальну суму 1500805грн. (т.1 а.с.58)

Надаючи правову оцінку обставинам, викладеним в Акті перевірки та доводам адміністративного позову, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0003452201 від 20.09.2013р., з наступних підстав.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст.135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4 ст.135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:

135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

135.4.2. дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об’єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Судом встановлено, що 01.08.2011 року між позивачем та Дочірнім підприємством “Автоскладальний завод №2” Публічного акціонерного товариства “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” було укладено агентський договір №АГ-52/11-10, згідно з яким позивач за агентську винагороду зобов'язується надавати ДП “Автоскладальний завод №2” ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” послуги по сприянню у вчиненні від імені та за рахунок ДП “Автоскладальний завод №2” ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” дій по пошуку потенційних покупців на його продукцію, проведенню з ними переговорів та укладанню договорів постачання чи купівлі-продажу.

Також 01.08.2011 року між позивачем та ДП “Автоскладальний завод №2” ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” було укладено дилерський договір №ДК-51/11, згідно з яким ДП “Автоскладальний завод №2” ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” надає для реалізації позивачу автомобілі “Хюндай”, а позивач зобов'язується реалізувати отриману продукцію. 31.12.2011 року між сторонами було укладено дилерський договір на тих же умовах зі строком дії до 31.12.2012 року.

21.12.2011 року між позивачем та ТОВ “Хюндай Мотор Україна” було укладено дилерський договір №ДД0052, згідно з яким ТОВ “Хюндай Мотор Україна” надає для реалізації позивачу автомобілі “Хюндай”, а позивач зобов'язується реалізувати отриману продукцію.

26.12.2012 року між позивачем та ТОВ “Хюндай Мотор Україна” було укладено агентський договір № АГ0052, згідно з яким позивач за агентську винагороду зобов'язується надавати ДП “Автоскладальний завод №2” ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” послуги по сприянню у вчиненні від імені та за рахунок ДП “Автоскладальний завод №2” ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” дій по пошуку потенційних покупців на його продукцію, проведенню з ними переговорів та укладанню договорів постачання чи купівлі-продажу.

На виконання вказаних договорів платник податків у періоді, що перевіряється, отримував автомобілі Хюндай від ДП “Автоскладальний завод №2” ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” та ТОВ “Хюндай Мотор Україна” на відповідальне зберігання. Отримані автомобілі були оприбутковані на збалансований рахунок позивача та зберігалися на складській площі за адресою вул. Каштанова у м. Дніпропетровську.

У періоді, що перевірявся, автомобілі, отримані від ДП “Автоскладальний завод №2” ПАТ “Автомобільна компанія “Богдан Моторс” та Хюндай ТОВ “Хюндай Мотор Україна” були передані третім особам, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, довіреностями на представників третіх осіб та реєстром документів по збалансованому рахунку позивача.

При цьому, наявність факту передачі автомобілів на підставі актів приймання-передачі конкретним особам третіх осіб, реєстри документів, що свідчать про рух по збалансованому рахунку, відсутність факту повернення конкретних автомобілів у володіння позивача вбачається постачання ним невласного товару, а отже фактично виконання ним агентських договорів, що передбачає агентську винагороду у розмірі, встановленому додатками до агентських договорів.

Таким чином, вірним є висновок податкового органу, що позивачем були здійснені посередницькі операції на виконання договорів №АГ-52-52/11-10 від 01.08.2011 року та № АГ0052 від 26.12.2012 року. Всього агентська винагорода склала за 2012 рік 3 310 760грн., проте, в порушення вимог пп. 135.4.1. п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, позивачем було занижено дохід від операційної діяльності на суму 3310760 грн.

Крім того, згідно наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ТОВ “Богдан-Авто Дніпропетровськ” було отримано та віднесено до рахунку № 90 “Собівартість реалізованої продукції” та податкової декларації з податку на прибуток вартість отриманих запчастин. При цьому, основним постачальником запчастин до автомобілів є ТОВ “Хюмер Україна” та ТОВ “Український автомобільний холдинг”.

Проте, позивачем було укладено дилерський договір №ДД0052 від 31.12.2012 року з ТОВ “Хюндай Мотор Україна”, згідно з яким ТОВ “Хюндай Мотор Україна” є дистрибьютером, а ТОВ “Богдан-Авто Дніпропетровськ” - дилером. Згідно договору №ДД0052 від 31.12.2012 року, дилер обов'язаний ні реалізовувати, ні рекламувати автомобілі, надані не дистрибьютером. Не використовувати, не продавати та не рекламувати запасні частини до автомобілів, надані не дистрибьютером.

Отже, отримані у перевіряємому періоді запчастини від ТОВ “Хюмер Україна” та ТОВ “Український автомобільний холдинг” не пов'язані з веденням господарської діяльністю підприємства ТОВ “Богдан-Авто Дніпропетровськ”, що свідчить про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат – витрати на придбання запчастин.

10.01.2012 року між ТОВ “Богдан-Авто Дніпропетровськ” (Замовник) та ТОВ “Консультаційно–аудиторська фірма “Богдан” (Виконавець) укладено Договір №27 на бухгалтерське обслуговування, за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов’язання з надання послуг із ведення бухгалтерського та податкового обліку, в обсягах і на умовах, визначених Договором (т.1 а.с.176)

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку відповідно до вказаного підприємство самостійно обирає форми його організації:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особі;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

При цьому, організація бухгалтерського обліку, по якому його ведення та складання фінансової звітності здійснюється безпосередньо власником чи керівником підприємства при введені у штат підприємства посади бухгалтера, Законом не передбачено.

Згідно наданих до перевірки штатного розкладу та відомостей щодо нарахування заробітної плати встановлено, що на підприємстві з листопада 2011 року по теперішній час є посада бухгалтера.

Крім того, згідно п.186.3.ст.186 Податкового Кодексу України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать і аудиторські.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні” визначено перелік обов’язкових реквізитів первинних документів, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ТОВ “Консультаційно–аудиторська фірма “Богдан” знаходиться за податковою адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 45, проте, у актах виконаних робіт щодо послуг ведення бухгалтерії та податкового обліку, які підписані ТОВ “Богдан-Авто Дніпропетровськ”, місце складання актів прийняття робіт вказано м. Київ

Таким чином, податковий орган дійшов вірного висновку, що включення до складу валових витрат на бухгалтерські послуги від ТОВ “Консультаційно–аудиторська фірма “Богдан” суперечить вимогам діючого законодавства.

Постачальником послуг з оренди приміщень було ТОВ “Автомобільна група “Богдан” на підставі договорів № 96 від 18.07.2011 року, №97 від 18.07.2011 року, № 76 від 25.08.2012 року.

З актів приймання-передачі послуг від ТОВ “Автомобільної групи “Богдан” встановлено, що послуги отримані в м. Києві. Проте, згідно пп. 186.2.2 п. 186.2 ст.186 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг, що пов'язані з нерухомим майном є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, отже, отримання у м. Київ послуг з оренди приміщень, які знаходяться у м. Дніпропетровську, суперечить вимогам законодавства.

З огляду на вищевикладене, вартість отриманих послуг з оренди приміщень, комунальні послуги цих приміщень та послуги оренди обладнання були неправомірно включені позивачем до витрат за відсутності належно складених первинних документів.

Судом встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ “Охоронна агенція “Сердолік” договір №1202 від 30.12.2011 року щодо охорони приміщень, складського майданчика.

Зі змісту первинних документів, зокрема, з актів приймання-передачі послуг від ТОВ “Охоронна агенція “Сердолік” встановлено, що послуги отримані в м. Києві. Проте, відповідно пп.186.2.2 п.186.2 ст.186 ПКУ, що місцем постачання послуг, що пов'язані з нерухомим майном є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, отже, отримання у м. Київ послуг з оренди охорони приміщень та складського майданчику. які знаходяться у м. Дніпропетровську, суперечить вимогам податкового законодавства, у зв’язку з наведеним, вартість отриманих послуг з охорони приміщень та складського майданчику на суму були неправомірно включені позивачем до витрат.

Перевіркою встановлено розміщення на бігбордах реклами товарного знаку Хюндай. Постачальником послуг з реклами було ПП “Мілайн”.

Згідно пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати на збут включають витрати пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вартість послуг з реклами товарного знаку Хюндай не мають зв'язку з власною господарською діяльністю позивача, оскільки передбачають рекламу чужого товарного знаку, а доказів укладання ліцензійного договору на право власності торгової марки Хюндай або інших належно оформлених прав на використання даного товарного знаку не надано.

Отже, до витрат неправомірно включено вартість послуг реклами за відсутності зв'язку її з господарською діяльністю позивача, оскільки послуги придбавалися для забезпечення не власної господарської діяльності, для реклами не власної торгової марки.

Постачальником послуг з ремонтування, передпродажної підготовки, тонування, мийки, рихтувально-малярних робіт було ТОВ “Український автомобільний холдинг”.

Проте, вказані послуги придбавалися для забезпечення не власної господарської діяльності, для підготовки до продажу не власних автомобілів. Крім того, дилерським договором з ТОВ “Хюндай Мотор Україна” передбачено компенсацію за здійснення ремонтування автомобілів, малярно-рихтувальних робіт Позивачем або субпідрядною організацією. Основним постачальником даних послуг є ТОВ “Український автомобільний холдинг”.

Таким чином, вказані витрати неправомірно включені до витрат, оскільки, зокрема, вони надані для автомобілів, які не перебувають у власності позивача.

Також, перевіркою встановлено, що до складу валових витрат позивачем було включено зарплату персоналу зі збуту.

У відповідності до пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати на збут включають витрати пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, оплату праці працівникам підрозділів, що забезпечують збут.

Проте, оплата праці персоналу зі збуту не має зв'язку з власною господарською діяльністю позивача, оскільки працівники забезпечували збут не власних автомобілів, тобто забезпечували виконання не власної господарської діяльності, а відтак і витрати на оплату праці неправомірно включені до складу валових витрат.

Перевіркою фінансових витрат було встановлено, що до їх складу позивачем було включено проценти за позикою, отриманою від підприємства, що не є фінансовою установою та не отримувало ліцензії на види професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону падає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

У відповідності до пп. 14.1.267 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Уповноважений орган на підставі Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг” у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами їхньої профільної діяльності.

Таким чином, щоб мати статус фінансової установи, потрібно відповідати вимогам ст.1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”.

ТОВ “Богдан-Авто Дніпропетровськ” уклало ряд договорів позики з ТОВ “Компанія з управління активами “Ф'южн Капітал Партнере”, яке діяло від імені та за рахунок Публічного акціонерного товариства “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан-Капітал” з метою поповнення обігових коштів. Договори були укладені на умовах сплати відсотків та кошти надавалися за рахунок активів ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан-Капітал”.

У періоді, що перевіряється позивач нараховував та сплачував ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан-Капітал” проценти за користування позикою у розмірі 348441 грн.

Проте, з урахуванням умов позики, наданої договорами, вбачається, що ПАТ “Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “Богдан-Капітал” було надано позивачеві кошти на умовах фінансового кредиту, що згідно з вимогами ст.34 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг” підлягають обов'язковому ліцензуванню.

Таким чином, позивачем в порушення пп. 14.1.267 п.14.1 ст.14, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України включено до складу витрат проценти за позикою, отриманою від підприємства, яке не мало ліцензії на види професійної діяльності на ринку цінних паперів.

З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу та висновками суду першої інстанції про заниження позивачем податку на прибуток позивачем у сумі 1500805 грн.

Вказані висновки доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003462201 від 20.09.2013р.

Згідно з п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до н. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання послуг визначається виходячи з їх договірної вартості. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Перевіркою позивача було встановлено фактичне здійснення ним доручень за агентськими договорами. Проте, позивачем не були подані звіти про виконання агентських договорів та суму агентської винагороди, не включено до складу доходів платника податків, в тому числі до податкового обліку не віднесено суму ПДВ по вказаній агентській винагороді.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1082733 грн. є обґрунтованими.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Судом встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, мав агентські договори, з метою виконання доручення за якими він здійснював витрати на придбання послуг з оренди приміщень, комунальних послуг, послуг з оренди обладнання, послуг з охорони приміщень та складського майданчику, послуг з придбання та розміщення реклами, послуг з ремонтування, передпродажної підготовки, тонування, мийки, рихтувально-малярних робіт, тощо.

Проте, як вірно було встановлено судом першої інстанції, вказані послуги та товари, були придбані для забезпечення не власної господарської діяльності, що свідчить про відсутність підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. Крім того, в поясненнях до апеляційної скарги, позивачем зазначаються нові обставини та надано ряд нових документів, які не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки. Згідно запиту податкового органу від 20.08.2013р. за №4264/22-1, ДПІ витребовувало пояснення та їх документальні підтвердження по спірним господарським операціям (т.3 а.с.2-5), проте, окремі документи були надані лише до апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Таким чином, враховуючи, що додані до апеляційної скарги документи не надавалися контролюючому органу під час проведення виїзної перевірки, суд апеляційної інстанції не може їх визнати належними та допустимими доказами в межах розгляду даної справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 02.12.2014.

В повному обсязі ухвала складена 08.12.2014.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова