Постанова № 41847872, 02.12.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 грудня 2014 р. Справа № 802/4018/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жернакова М. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Бершадського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріального забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Бершадський районний центр зайнятості (далі - Бершадський РЦЗ, позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення суми матеріального забезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату відповідної допомоги. Однак, як зазначає позивач, внаслідок проведеної перевірки встановлено, що відповідач в період отримання такої допомоги отримував дохід. Оскільки приписи наказу про відшкодування виплаченої суми відповідачем у добровільному порядку не виконані, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх примусове стягнення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Повістка про виклик до суду була направлена відповідачу на адресу його реєстрації, проте до суду повернувся невручений конверт. Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.

06.11.2013 ОСОБА_1 звернувся до Бершадського РЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного. З 06.11.2013 року відповідачу на підставі заяви та поданих документів, було надано статус безробітного та з 13.11.2013 призначено виплату допомоги по безробіттю.

За результатами обміну даних Бершадського районного центру зайнятості з органами Державної податкової адміністрації було виявлено факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Ясен-Поділля" м. Старокостянтинів Хмельницької області.

З метою перевірки даних отриманих від Державної податкової адміністрації позивач на адресу ТОВ "Ясен-Поділля" м. Старокостянтинів Хмельницької області зробив запит від 09.09.2014 року за № 02-11/1137.

22.09.2014 на адресу Бершадського РЦЗ надійшла відповідь від ТОВ "Ясен-Поділля", про підтвердження факту укладеннядоговорів про надання послуг між ОСОБА_1 та ТОВ "Ясен-Поділля" м. Старокостянтинів Хмельницької області від 02.03.2014, 01.05.2014 та актів здавання-приймання наданих послуг (згідно з договорами про надання послуг) від 31.03.2014, 30.04.2014, 31.05.2014, 30.06.2014, ОСОБА_1 надав послуги ТОВ "Ясен-Поділля" у період з 02.03.2014 по 30.06.2014 та отримував дохід у ТОВ "Ясен-Поділля".

За результатами проведеної перевірки Бершадський РЦЗ склав акт № 96 від 07.10.2014.

Наказом № 42 від 07.10.2014 директор Бершадського РЦЗ прийняв рішення про стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з вини особи в сумі 7245,88 грн. Відповідачу направлено повідомлення про повернення коштів, яке він отримав 10.10.2014, що підтверджується відміткою про отримання на повідомленні про повернення допомоги по безробіттю. Проте станом на день розгляду справи отримані кошти на рахунок центру зайнятості відповідач не повернув.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" та від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі статтею 2 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі статтею 7 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Однак, в порушення цих норм відповідач не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому відповідного виду забезпечення. В такому випадку отримана ним сума виплаченого забезпечення підлягає поверненню. Згідно зі службовою запискою ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю за період з 02.03.2014 по 30.06.2014 в сумі 7245,88 грн. Станом на день розгляду справи докази добровільного повернення вказаної суми відсутні.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" спори, які виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 у період з 02.03.2014 по 30.06.2014 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Ясен-Поділля", тобто належав до категорії зайнятого населення та отримував допомогу по безробіттю в центрі зайнятості, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до положень ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) допомогу по безробіттю в сумі 7245,88 грн. (сім тисяч двісті сорок п'ять грн. 88 коп.) на користь Бершадського районного центру зайнятості (одержувач Бершадський районний центр зайнятості, р/р № 37171400000022 ГУДК у Вінницькій області, ККД 37908394, МФО 802015).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович