Ухвала суду № 41847853, 12.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2924/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

12 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Конусь О.М.

відповідача: Ковальчука П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Житомирської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень ,

В С Т А Н О В И В :

ДП "Старокостянтинівський молочний завод" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, та карток відмови у митному оформленні. Позовні вимоги мотивовано тим, що Житомирською митницею при митному оформленні партій товару визначено митну вартість за шостим резервним методом та видано картки відмови в митному оформленні. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати їх протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.09.2013 року між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та Компанією Ronald A.Chisholm Limited (продавець) укладено контракт, відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність молочні продукти (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар (п.1.2 контракту); асортимент, кількість і ціна конкретної партії товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які є його невід'ємною частиною (п.1.3 контракту); ціна кожної окремої партії узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які підписуються сторонами на кожну партію товару (п.3.1 контракту); сума даного контракту складає 6000000,00 доларів США (п.3.3 контракту); порядок оплати узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які підписуються сторонами на кожну партію товару (п.4.1 контракту); оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця (п.4.2 контракту); даний контракт вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 17.07.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за контрактом (п.10.1 контракту); протягом дії контракту сторони діють у відповідності з Офіційними правилами Інкотермс 2010р. (п.10.3 контракту).

15.11.2013 р. між сторонами договору укладено додаткову угоду №2 до контракту №11/09, відповідно до якої продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність молочні продукти (далі - товар) - несолоне солодко вершкове масло 82% вагою 168,75т, ціна за 1 тонну - 4040,00 доларів США на суму 681750,00 доларів США (п.1 угоди); товаровідправник: Ronald A.Chisholm Limited (п.4 угоди); виробники товару: High Desert Milk.Plant 6-45 (п.5 угоди); умови оплати по даній додатковій угоді: 10% попередньої оплати при підтвердженні замовлення 90% за 7 днів до моменту надходження товару в порт Одеса (п.6 угоди).

Також 15.11.2013 р. було укладено додаткову угоду №3 до контракту №11/09, відповідно до якої в порядку і на умовах, передбачених даним контрактом, продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність несолоне солодко вершкове масло 82% вагою 190,50т, ціна за 1 тонну - 4085,00 доларів США на суму 778192,50 доларів США (п.1 угоди) на тих же умовах.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №9 від 15.01.2014 р., №10 від 15.01.2014р., №11 від 22.01.2014р., №12 від 22.01.2014р., №4 від 25.11.2013 р.

З метою митного оформлення товару, передбаченого контрактом від 11.09.2013р. та додатковими угодами №2 та №3 до контракту №11/09 (масло солодко вершкове натуральне), в період часу з 06.02.2014 по 21.02.2014 декларантом заповнені та подані до підрозділу відповідача - митного посту "Житомир-центральний" ВМД разом з документами, перелік яких зазначено в оскаржуваних картках відмови. Усі ВМД стосуються одного зовнішньоекономічного контракту, одного виду продукції. Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів поданих разом з митними деклараціями Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості та видано відповідні картки відмови у митному оформленні.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, на думку митного органу митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки декларантом не подано основний документ, який підтверджує відомості про заявлену митну вартість, а саме банківський платіжний документ про оплату за товар (авансова оплата передбачена додатковими угодами від 15.11.2013р. №2 та №3 до зовнішньоекономічного договору та інвойсом від 11.12.2013р. №90079757). Крім того, документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, подані для митного оформлення містять розбіжності. Також, у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, митним органом було прийнято оскаржувані картки відмови у митному оформленні та проведено коригування митної вартості товару за шостим методом визначення такої вартості. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях: на основі МД №205070000/2014/001712 від 21.01.2014р. та №101060000/2014/001461 від 07.02.2014р. з урахуванням коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо. При цьому митний орган керувався тим, що за його інформацією вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС щодо тарифів, митне оформлення яких вже здійснено, МК України від 13.03.2012р. №4495-VІ.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначено у статтях 52 та 53 МК України від 13.03.2012 №4495-VI.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.20 МК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів встановлений статтею 53 МК України. При цьому відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 8 ст.55 МК України встановлено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

В ході судового розгляду позивачем було надано інформацію із загальнодоступного інтернет-ресурсу Міністерства доходів і зборів України. При цьому судом першої інстанції встановлено, що середньо розрахункова імпортна вартість товару - масло солодковершкове у грудні місяці 2013 року 4,29 доларів США, (посилання на митну декларацію від 23.12.2013 р., яка взята за основу для проведеного коригування митної вартості), що є набагато нижчим від суми коригування. Зазначені обставини, в свою чергу, підтверджують наявність інформації у базі митного органу про ідентичні, подібні товари, а відтак - неправомірність застосування митним органом резервного методу. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду не зміг також пояснити, чому визначена митним органом вартість товару є очевидно вищою, ніж середньо розрахункова за вказаний період.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем не вказано, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару. Судом першої інстанції встановлено, що спірні рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої нею митної вартості товару та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам ч.2 ст.55 МК України.

За змістом ч.6 ст.54 МК України, підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

В ході судового розгляду представник митного органу не зміг пояснити, з яких підстав митним органом було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару, та водночас відхилено всі інші методи, які йому передують. Посилання представника апелянта на нібито неналежність оформлення платіжних доручень за придбаний товар, що унеможливлює його ідентифікацію, спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та матеріалами справи, оскільки надані копії платіжних доручень містять усі необхідні реквізити.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 листопада 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.