Ухвала суду № 41847757, 13.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12037/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Гром Л.М., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК-ГРУП" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення з порушенням норм податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 жовтня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 17.03.2014 року №0004112203, №0004092203 та №0004102203.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції,

на підставі наказу відповідача №259 від 12.02.2014, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ст. 792 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві капітана податкової міліції Луценка І.М. від 04.11.2013 була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "НК-ГРУП" (код ЄДРПОУ 34348119) з питань дотримання вимог податкового законодавства при реалізації автомобілів фізичним та юридичним особам за період з 01.10.2011 по 04.11.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 05.03.2014 №212/26-54-22-03/34348119.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства: - пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153, п. 39.4, 39.6 ст. 39, п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в загальній сумі 163437,00 грн.; - п. 188.1 ст. 188, п. 39.4, 39.6 ст. 39, п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми сплати ПДВ в загальній сумі 1811871,00 грн. та завищення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2013 року на суму 23549,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 05.03.2014 №212/26-54-22-03/34348119 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 27.03.2014: - №0004112203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 653844,00 грн.; - №0004092203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 1 042 967,50 грн., з якої: за основним платежем - 1 634 374,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 408 593,50 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000; - №0004102203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 2 264 838,00 грн., з якої: за основним платежем - 1 811 871,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 452 967,75 грн. за платежем: ПДВ, код платежу: 14010100.

Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та оскаржив вищевказані податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м.Києві від 06.06.2014 скаргу ТОВ "НК-ГРУП" залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 27.03.2014 №0004112203, №0004092203, №0004102203 - без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.08.2014 скаргу ТОВ "НК-ГРУП" залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 27.03.2014 №0004112203, №0004092203, №0004102203 - без змін.

Як вбачається з рішення Державної фіскальної служби України від 05.08.2014, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало встановлення суттєвої різниці за товар під час продажу легкових автомобілів іноземного виробництва від тих, що ніби-то склалися на митній території України.

Крім цього, ввідповідач посилався на протоколи допиту покупців гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 та висновок №142001101-0271 від 31.01.2014 складений працівниками управління товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи Міндоходів України та матеріали кримінального провадження (які так і не були надані суду) на підставі яких податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "НК-ГРУП" занижено податок на прибуток і ПДВ та завищено від'ємне значення з ПДВ, оскільки, встановлені розбіжності між ціною на реалізовані товари ТОВ "НК-ГРУП" в загальній кількості 239 одиниць та ціною, яка склалася на внутрішньому ринку України.

Проте, позивач на спростування такої позиції контролюючого органу надав суду копію листа Ягодинської митниці від 05.06.2014 №03-70-66/2393, копію додаткового договору №2 від 12.04.2013 до договору №38/13 купівлі-продажу від 10.03.2013, копію ВМД №205070000/2013/017857 від 01.04.2013, копію додаткового договору №2 від 17.04.2013 до договору №18/13 купівлі-продажу від 11.02.2013, копію ВМД №205070000/2013/020903 від 15.04.2013, копію додаткового договору №2 від 10.07.2012 до договору №41/12 купівлі-продажу від 28.05.2012, копію ВМД №205070000/2012/035163 від 07.07.2012, якими підтверджується факт придбання автомобілів гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 за ринковою ціною.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відтак, законодавством визначено, що ціна визначена домовленістю сторін вважається ринковою. Виключення становлять лише випадки прямо передбачені ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Так, ПК України визначає поняття контрольованих операцій, де ціна визначається іншим методом.

Так, згідно п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є: - господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; - господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: - задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; - застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; - сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; - не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

Пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються: а) юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; б) фізична та юридична особа - у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; в) юридичні особи - у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків; г) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; ґ) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); е) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи; є) юридична особа та фізична особа - у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи; ж) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа; з) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, взаємовідносини між ТОВ "НК-ГРУП" (продавець) та гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 (так і інші покупці автомобілів - кінцеві споживачі) жодним чином не підпадають під ознаки пов'язаних осіб для цілей трансфертного ціноутворення, як і не мають жодного відношення до контрольованих операцій, визначених ПК України.

В даному випадку відповідач в акті перевірки помилково вказав, що операції позивача з продажу автомобілів особам-резидентам були операціями з пов'язаними особами. Жодних доказів та доводів з цього приводу у відповідача не було на момент перевірки та не було в судових засіданнях. Відповідача підтвердив, що позивач та його покупці не були пов'язаними особами, і така інформація в акті була зазначена помилково.

Така помилка відповідача призвела до протиправного донарахування податкових зобов'язань позивачеві, які не здійснював операцій із пов'язаними особами.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки продавець та покупці не були пов'язаними особами відповідач не був наділений повноваженнями та не міг застосовувати вданому випадку поняття контрольованих операцій та застосовувати методи визначення ціни для них, оскільки операції позивача не підпадають під визначення в даному випадку контрольованих операцій.

Згідно п. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 ПК України, визначення ціни під час здійснення контрольованих операцій проводиться за методами, встановленими пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відповідно до п. 39.1.4 п. 39.1 ст. 39 ПК України, у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій цін, що не відповідають рівню звичайних цін на відповідні товари (роботи, послуги), та якщо внаслідок такої невідповідності виникає заниження податкового зобов'язання, платник податків має право самостійно провести коригування податкових зобов'язань і сплачених сум податку відповідно до підпункту 39.5.4 цієї статті.

Таким чином, за відсутності контрольованих операцій не могли застосовуватись звичайні ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції відповідач зазначав, що посилання на пов'язаних осіб в акті перевірки є помилковим.

В акті перевірки є посилання на п. 39.4 ПК України, яким встановлено методи визначення ціни у контрольованих операціях, та п. 39.6 ПК України, який визначає узгодження цін у контрольованих операціях.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та доказів позивача, у відносинах між ТОВ "НК-ГРУП" (продавець) та гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 (покупці автомобілів - кінцеві споживачі), які не є пов'язаними та не підпадають під ознаки контрольованих, звичайна (ринкова) ціна на реалізовані автомобілі встановлюється на підставі договору та не підлягає визначенню, згідно методів, які застосовуються у контрольованих операціях.

Крім цього, має місце звернути увагу відповідача, що відповідно до п. 9.1 висновку №142001101-0271 від 31.01.2014 щодо опису проб (зразків) товару зазначено «відповідно до наданих документів, на дослідження представлено 239 найменувань КТЗ різних марок та моделей» (КТЗ- колісні транспортні засоби), отже, висновок про невідповідність ринкової вартості реалізованих товарів ТОВ "НК-ГРУП" (легкових автомобілів іноземного виробництва) в загальній кількості 239 одиниць здійснено без врахування даних про комплектність, укомплектованість та фактичного стану.

Крім іншого, в даному висновку зазначено, що у разі надання даних технічної документації ціна може бути змінена.

Таким чином, висновок щодо ціни ґрунтувався виключно на найменуваннях транспортних засобів, в той час як на ціну впливає також технічна характеристика та комплектація кожного конкретного реалізованого транспортного засобу.

На вимогу суду надати копії документів на 239 КТЗ, які надавались для аналізу експерту відповідач вказані документи не надав та вказав, що йому невідомо їх місце знаходження.

Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції не вірно застосував статтю 39 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ, оскільки на момент укладення договорів позивачем вона не діяла.

Стаття 39 ПК України набрала чинності 01.01.2013 року. Як вбачається з матеріалів справи, частково договори було виконано після вступу у законну силу податкового кодексу України, тому суд першої інстанції застосував правильно вказану статтю до цих правовідносин.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновок №142001101-0271 від 31.01.2014 суб'єктивним та необґрунтованим, який сформований без урахування необхідної інформації, а тому не може вважатися належним доказом щодо невідповідності ринкової ціни реалізованого ТОВ "НК-ГРУП" товару.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 ПК України, положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Надані відповідачем документи не дають можливості встановити розбіжності між ціною на реалізовані товари ТОВ "НК-ГРУП" в загальній кількості 239 одиниць та ціною, яка склалася на внутрішньому ринку України, що стало підставою для висновків про заниження податку на прибуток і ПДВ та завищення від'ємного значення з ПДВ, оскільки, позиція відповідача ґрунтується, по-перше, на суб'єктивному висновку № 142001101-0271 від 31.01.2014 складеному працівниками управління товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи Міндоходів України без дослідження товару, його технічного стану та документації, по-друге, на поясненнях гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, які не є пов'язаними особами в розумінні ПК України, а, по-третє, відносини між ТОВ "НК-ГРУП" (продавець) та гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 (покупці автомобілів - кінцеві споживачі) не підпадають під ознаки контрольованих, а тому звичайна (ринкова) ціна на реалізовані автомобілі встановлюється на підставі договору та не підлягала визначенню, згідно методів, які застосовуються у контрольованих операціях, по-четверте, щодо решти 236 КТЗ взагалі відсутні посилання на причини застосування звичайних цін, як відсутні і докази пов'язаності осіб-покупців із позивачем.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов хибного та необґрунтованого висновку про те, що відносини між ТОВ "НК-ГРУП" (продавець) та гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 (покупці автомобілів - кінцеві споживачі) та іншими покупцями є пов'язаними та такими, що підпадають під ознаки контрольованих, а тому звичайна (ринкова) ціна на реалізовані автомобілі повинна встановлюватися та узгоджуватися, згідно методів, які застосовуються у контрольованих операціях.

Відтак, враховуючи, що позиція відповідача щодо порушення позивачем норм ПК України, які регулюють податок на прибуток, податок на додану вартість та від'ємне значення, ґрунтується лише на порушені повноважень при визначені ціни та ніби-то заниженні ринкової ціни реалізованих товарів, що в свою чергу було спростовано наданими суду доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.03.2014 №0004112203, №0004092203 та №0004102203.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 18 листопада 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 17 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Гром Л.М.

Троян Н.М.