Постанова № 41847560, 10.09.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 року справа № П/811/2832/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградської ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 07.08.2014 року №0004261701;

- податкове повідомлення - рішення від 07.08.2014 року №0004271701;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2014 року №Ф, якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8110,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.08.2014 року №0004281701.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням та рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкового повідомлення-рішення та рішення на його підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ухвали від 10.09.2014 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 25.01.2002 року. Види діяльності за КВЕД: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля деревиною, будівельними та санітарним обладнанням.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №1369 від 25.07.2014р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП "Артсіті" за період березень та травень 2013 року, за результатами якої складено акт № 556/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 30.07.2014 року (а.с.14-29).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік в сумі 3187,21грн.;

- п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - донараховано податок на додану вартість в сумі 4249,91 грн., в тому числі за березень 2012 року - 1980,00 грн. та за травень 2012 року - 2269,91 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", донараховано ЄСВ в сумі 7373,06 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0004261701 від 07.08.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3984,01 грн., в тому числі за основним платежем - 3187,21 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 796,80 грн. ( а.с.35);

- податкове повідомлення - рішення № 0004271701 від 07.08.2014., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5312,39 грн., в тому числі за основним платежем - 4249,91 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1062,48 грн. (а.с.36);

- рішення №0004281701 від 07.08.2014 р., яким позивачу застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску в сумі 8110,37 грн. (а.с.33);

- вимогу про сплату боргу (недоїмку) №Ф від 07.08.2014 року на суму 07.08.2014 грн. (а.с.34).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом ПП "Артсіті", на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Покупець за договором) та ПП "Артсіті" (Продавець за договором) укладено усний договір на поставку товару.

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме видаткові накладні №110 від 30.03.2012року та №116 від 28.05.2012року (а.с.108-109), податкові накладні №116 від 28.05.2012 року та №110 від 30.03.2012 року (а.с.42-43), свідчать про фактичне виконання сторонами умов даного договору.

Оплата за отриманий товар підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень (а.с.110-111).

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

На дату складання податкових накладних ПП "Артсіті" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (а.с.106-107).

Крім того, судом встановлено, що придбаний товар обліковано позивачем, що підтверджується актом приймання - передачі основних засобів (а.с.145).

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту .

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд також зауважує, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст.201 ПК України.

Згідно п.п.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

Тобто, норма п.177.4. ст.177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Склад витрат та порядок їх визначення зазначено у статті 138 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 187.8. ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ст. 200 ПК України). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.201.12. ст.200 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст.200 ПК України визначено, що у разі якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5. ст. 200 ПК України встановлено вичерпний перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, а саме особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п. 200.6. ст. 200 ПК України).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7. ст. 200 ПК України).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних повідомлень - рішень згідно з актом перевірки не покладено, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем ст. ст. 177, 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення №0004261701 та №0004271701 від 07.08.2014 року прийняті з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо рішення №0004281701 від 07.08.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2014 року №Ф, суд зазначає наступне.

Вищезазначені рішення прийняті з огляду на висновки відповідача щодо завищення витрат при визначення оподатковуваного доходу.

У зв'язку з тим, що неправомірного завищення витрат позивачем вчинено не було, хибним є висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 2.1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки втрати, понесені позивачем є операційними, а тому і не повинен сплачуватись єдиний внесок

Отже, доводи відповідача стосовно завищення ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та заниження суми єдиного внеску є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, а тому, суд не може вважати, що рішення відповідача є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 731,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004261701 від 07.08.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3984,01 грн., в тому числі за основним платежем - 3187,21 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 796,80 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004271701 від 07.08.2014., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5312,39 грн., в тому числі за основним платежем - 4249,91 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1062,48 грн.

4.Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2014 року №Ф.

5.Визнати протиправним та скасувати рішення №0004281701 від 07.08.2014 р., яким позивачу застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску в сумі 8110,37 грн

6.Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ін.код - НОМЕР_1) з Державного бюджету України судові витрати в сумі 731,00 грн., зобов'язавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 731,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (код 38758683).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук