Ухвала суду № 41847050, 03.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2014 рокусправа № 0870/7226/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Тех - 99" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Тех - 99" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000292210 від 01 червня 2012 року.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу №194 від 13 березня 2012 року, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, та згідно зі ст. 79 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех - 99» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №2/22-10/30240973 від 21 березня 2012 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ «Інтер Тех - 99»: ст.1, п.2 ст. 3., п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.1 п. 1, пп.1.2 п.1, п. 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим у Мінюсті України 05 червня 1995 року за №168/704, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3, п.198.4, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 10 січня 2011 року №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», п.23 ст.2 Бюджетного кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 31 жовтня 2011 року на загальну суму 219 208 грн. в т.ч. по періодах: вересень 2011 - 125 078 грн., жовтень 2011 - 94 130 грн.

На підставі акту перевірки №2/22-10/30240973 від 21 березня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292210 від 01 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 219 208 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 54 802 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необгрунтованість висновків податкового органу викладених в акті перевірки та неправомірність прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до положень п.п.198.1., 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех - 99» (покупець) та ТОВ ВКФ «Володимир» (постачальник) укладено договір №ИТ-013011 купівлі-продажу від 03.10.2011 згідно умов якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим Договором, поставляти і передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався приймати і оплачувати алюміній, алюмінієві сплави, кремній, мідь, нікель та автозапчастини.

Згідно п.2.1 Договору №ИТ-013011 ціна товару узгоджується сторонами по кожному окремому постачанню. Найменування, ціна і точна кількість відвантаженого товару вказується в накладних.

За умовами п.3.1 транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або за домовленістю сторін.

На виконання умов договору ТОВ ВКФ «Володимир» видало позивачу видаткові накладні №ВЛ-0000024 від 11.10.2011, №ВЛ-0000025 від 11.10.2011, №ВЛ-0000027 від 19.10.2011, №ВЛ-0000028 від 19.10.2011, №ВЛ-000003 від 19.10.2011, №ВЛ-0000031 від 24.10.2011, №ВЛ-0000032 від 27.10.2011, №ВЛ-0000033 від 27.10.2011, №ВЛ-0000034 від 27.10.2011, копії яких наявні в матеріалах справи (т.3 а.с. 102-116), та виписало на адресу позивача податкові накладні №60 від 27.10.2011, №61 від 27.10.2011, №62 від 27.10.2011, №52 від 24.10.2011, №42 від 19.10.2011, №41 від 19.10.2011, №40 від 19.10.2011, №32 від 11.10.2011, №29 від 11.10.2011, №28 від 11.10.2011, №22 від 05.10.2011, №21 від 05.10.2011, №9 від 03.10.2011, №8 від 03.10.2011 (т.3 а.с. 117 - 130).

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Декос Альянс» (постачальник) укладено договір №0107/11-1 купівлі-продажу від 01.07.2011.

Згідно умов Договору №0107/11-1 постачальник зобов'язався на умовах, передбачених цим Договором, поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався приймати і оплачувати алюміній, алюмінієві сплави, кремній, мідь, нікель та автозапчастини.

Згідно п.2.1 Договору №0107/11-1 ціна товару узгоджується сторонами по кожному окремому постачанню. Найменування, ціна і точна кількість відвантаженого товару вказується в накладних.

За умовами п.3.1 транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або за домовленістю сторін.

На виконання умов договору ТОВ «Декос Альянс» видало позивачу видаткові накладні №РН-0001983 від 01.009.2011, №РН-0001980 від 01.09.2011, №РН-0001987 від 06.09.2011, №РН-0001986 від 06.09.2011, №РН-0001985 від 06.09.2011, №РН-0001984 від 06.09.2011, №РН-0001989 від 16.09.2011, №РН-0001988 від 16.09.2011, №РН-0001992 від 22.09.2011, №РН-0001990 від 22.09.2011 (т.3 а.с. 133-142) та виписало на адресу позивача податкові накладні №674 від 01.09.2011, №673 від 01.09.2011, №679 від 06.09.2011, №677 від 06.09.2011, №676 від 06.09.2011, №675 від 06.09.2011, №680 від 16.09.2011, №681 від 16.09.2011, №683 від 22.09.2011, №684 від 22.09.2011 (т. 3 а.с. 143-152).

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Окрім того, розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку:631 (т.3 а.с. 101).

Також, матеріалами справи підтверджується реалізація товару в межах господарської діяльності позивача на адресу третіх осіб - ОО «АТП-0813», ТОВ «Саноіл-Транс», ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», ТОВ «ІнтерЛюксТорг», ТОВ «Вторма-Запоріжжя», ЧП ОСОБА_2, МИГ ремонт, ТОВ «Лідер», ТОВ «Маяк», ФОП ОСОБА_3, ФЛП ОСОБА_4, Державне підприємство «Придніпровська Залізниця», ТОВ «Каолин Азов», ТОВ «В.В.С», ТОВ «ОТК Супутник», Інженерно-виробничий кооператив «Контакт», ТОВ «Союзпромресурси-98».

На підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії господарських договорів на поставку товару третім особам, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару та копії платіжних доручень та банківських виписок, що підтверджують оплату товару в порядку безготівкового розрахунку.

Відповідно до Довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя №20/22-12/30240973 від 09.04.2012 ТОВ «Інтер Тех-99» використовує у своїй діяльності наступні основні виробничі фонди: для виробництва алюмінієвих сплавів є виробнича дільниця, розташована на території 0,4763га за адресою: м.Вільнянськ, вул. Леніна,13. На балансі підприємства є: газоочисна установка - 1 шт., Електропечі САТ-025 112 - 3 шт., шкаф управління ЩОТ-9731-4174 - 3 шт., вентилятор ВЦПБ-45 с ел - 1шт. Вказане також підтверджується копією Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта згідно якого закінчений реконструкцією цех алюмінієвого лиття за адресою: м. Вільнянськ, вул. Леніна, 13 та витягом з рішення №11 Виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 11.01.2007. Також позивачу на праві власності належить будівля в м.Вільнянськ Запорізької області по вул. Леніна, буд. 13 (літ.А (інв.№0001), літ.В (інв. №0401), літ.Д (інв. №0407), літ. Л (інв.№0257) (копія Договору купівлі-продажу від 08.06.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно містяться в матеріалах справи). Також слід зазначити, що згідно Довідки №20/22-12/30240973 від 09.04.2012 чисельність працюючих на підприємстві позивача згідно штатного розпису 7 чоловік, в тому числі 5 плавальників.

Виходячи аналізу вищенаведених норм законодавства та зі змісту наявних у справі первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані у відповідному акті перевірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції. В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але й прямо заборонено.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів відсутності реєстрації контрагентів позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Що стосується довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків №2341 від 26.12.2011р. про не встановлення місцезнаходження ТОВ ВКФ «Володимир», колегія суддів вважає, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Окрім того, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що вказана довідка оформлена після вчинення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Отже, виходячи з аналізу даних обставин справи та правовідносин, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів робить висновок про те, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000292210 від 01 червня 2012 року прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби не відповідає п.п.1,3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко