Постанова № 41846970, 24.02.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 лютого 2014 року Справа № 814/5171/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Едем", вул. Леніна, 38, с. Богданівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56419

доПервомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013р. № 0001362201, від 29.11.2013р. № 0011111703,

За участю представників сторін:

від позивача: Трифонова Д.В,

від відповідача: Жигадла Г.Г.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № 0001362201 від 27.11.2013 року та № 0011111703 від 29.11.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі дійшли невірних висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість в грудні 2012 та листопаді 2011 року, а також не включення до податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (отриманих) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку сум доходів, виплачених підприємством фізичним особам-підприємцям за договорами купівлі-продажу товарів та отриманих послуг за 1, 2, 3, 4 квартали 2011 року, 2, 3,4 квартали 2012 року, 1, 2, 3 квартали 2013 року. Так, ПСП «Едем» є суб'єктом зі спеціальним режимом оподаткування, а відтак, згідно вимог ПК України, суми податку на додану вартість (ПДВ), нараховані ним на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні того сільськогосподарського підприємства. Посилання відповідача на той факт, що позивачем неправомірно включено ПДВ з господарських операцій у періодах грудень 2012 та листопад 2011 до декларації для сільськогосподарських виробників, позивач вважає хибним, оскільки такий висновок, на думку позивача, ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючих ДПІ та не підтверджується належними документами. Стосовно не включення ПСП «Едем» до податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (отриманих) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку сум доходів, виплачених підприємством фізичним особам-підприємцям за договорами купівлі-продажу товарів та отриманих послуг, позивач зазначає, що підприємство не є податковим агентом фізичних осіб-підприємців, з яким були укладені господарські договори, а відтак не має обов'язку, визначеного п. 51.1. ст. 51 ПК України.

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані податкові подвіомлення рішення винесені правомірно, оскільки позивачем не дотримано вимог ПК України, при яких застосовується режим спеціального оподаткування до сільськогосподарського підприємства. Так, перевіряючими встановлено факт реалізації ПСП «Едем» сільськогосподарської продукції не власного виробництва, оскільки така продукція була вирощена на земельних ділянках, які не перебувають ані у власності, ані у користування позивача, а знаходяться в оренді у інших сільськогосподарських підприємств - ФГ «Олена» і ФГ «Ятрань». Таким чином, на реалізовані сільськогосподарську продукцію, вирощену на таких земельних ділянках, а також послуги по обробці таких земельних ділянок, оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 24.02.2014 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

ДПІ з 21.10.2013 по 01.11.2013 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПСП «Едем» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2013 року.

Перевіркою встановлено заниження підприємством податку на додану варість в сумі 86389,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року на суму 45121,00 грн., за листопад 2011 року - на суму 41268,00 грн.; не включення до податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (отриманих) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку сум доходів, виплачених підприємством фізичним особам-підприємцям за договорами купівлі-продажу товарів та отриманих послуг за 1, 2, 3, 4 квартали 2011 року, 2, 3,4 квартали 2012 року, 1, 2, 3 квартали 2013 року, про що було складено Акт від 08.11.2013 року № 72-2201/31081509.

На підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення від 27.11.2013 року № 0001362201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107986,25 грн., з яких 86389,00 грн. - основний платіж, 21597,25 грн. - штрафні санкції, податкове повідомлення рішення від 29ю11ю2013 року № 0011111703 про застосування штрафної санкції в сумі 510,00 грн.

Перевіряючі дійши таких висновків у зв'язку з тим, що ДПІ були отримані пояснення керівників ФГ «Олена» та ФГ «Ятрань», що ПСП «Едем» здійснює обробку та збирає врожай із земельних ділянок, що знаходяться у їх використанні, без оформлення договору оренди чи інших договорів, в якості розрахунку за фактичне користування земельною ділянкою є 20% від зібраного врожаю.

На підставі отриманих пояснень, перевіряючими був зроблений висновок, що ПСП «Едем» отримало ПДВ від реалізації продукції не власного виробництва,а отриману за надані послуги іншим підприємствам у грудні 2012 року та листопаді 2011 року.

Таким чином, ПСП «Едем» повинно було задекларувати ПДВ у вказаних періодах в загальній декларації, та відповідні суми податку сплатити до бюджету.

Суд критично оцінює таку правову позицію відповідача з оглядом на наступне:

ПСП «Едем» відповідно до свідоцтва про реєстрацію, зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартістю. Свідоцтво чинне, станом на періоди, що перевірялися, станом на час проведення перевірки, не анульовано.

Особливості спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств визначено статтею 209 ПК України.

Відповідно до п. 209.2 ст 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому сільськогосподарськими відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

Таки чином, відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Таку правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 28.12.2012 № 2614/12/13-12.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 510,00 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 року № 0011111703, суд зазначає наступне:

Статтею 168 Податкового кодексу України визначено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пункт 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, передбачає, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлює, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язаній) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Податковим агентом відповідно до підпункту 14.1.180 . Податкового кодексу на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177,5 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що 177.5. фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Виходячи з наведеного, фізична особа-підприємець самостійно розраховує та сплачує суми податку та подає відповідну декларацію, тому по господарським договорам купівлі-продажу, надання послуг з фізичними особами-підприємцями(наведене встановлено в висновках Акту перевірки) ПСП «Едем» не є податковим агентом, тому що, податковий агент на доходи фізичних осіб зобов'язаний: «нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та належать задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.11.2013 року № 0001362201.

Скасувати податкове повідомлення рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 29.11.2013 року № 0011111703.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Едем» судовий збір у сумі 217,88 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 28.02.2014 року.