Постанова № 41846900, 04.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа № 917/646/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

стягувача -не з'явився

боржника - не з'явився

ВПВР УДВС ГУЮ - Чемериса В.М. за довіреністю № 06-03/51 від 10.01.14 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (вх.№3816П/3-11) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 р. винесену за результатами розгляду скарги ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області у справі № 917/646/14

за позовом ПП "Алкорм", м. Харків

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук

про стягнення 21185 грн. 34 коп.

ВСТАНОВИЛА:

04.08.2014 р. ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук звернувся до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області у справі № 917/646/14, в якій просив визнати неправомірними рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, викладені в постановах: від 10.07.2014р. про відкриття виконавчого провадження №43942846 щодо стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ПП "Алкорм" 20790,00грн. основного боргу, 75,18грн. річних, 320,16грн. пені, 1827,00грн. судового збору; від 17.07.2014р. про відкладення провадження виконавчих дій; від 17.07.2014р. про стягнення з боржника ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" виконавчого збору в сумі 2301,23грн.; від 17.07.2014р. про стягнення з боржника ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" витрат на проведення виконавчих дій в сумі 54,82грн. та скасувати дані постанови повністю.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 р. у справі № 917/646/14 (суддя Тимошенко К.В.) скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області:

- від 17.07.2014р. про стягнення з боржника - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" виконавчого збору в сумі 2301 грн. 23 коп.;

- від 17.07.2014р. про стягнення з боржника - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" витрат на проведення виконавчих дій в сумі 54 грн. 82 коп.

Залишено без розгляду скаргу в частині визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області: від 10.07.2014р. про відкриття виконавчого провадження № 43942846 та від 17.07.2014р. про відкладення провадження виконавчих дій.

ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з зазначеною ухвалою не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Полтавській області у справі № 917/646/14 у повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Так в своїй апеляційній скарзі боржник зазначає, що ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження №43942846 з виконання наказу №917/646/14 виданого 27.05.2014р. у встановленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку на адресу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" станом на день подання позову не надходила і що 14.07.2014р. вказана постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла на факс ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод"; в постанові від 10.07.2014р. зазначався добровільний строк виконання наказу до 14.07.2014р. включно. Скаржник також зазначає, що 24.07.2014р. ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" отримано в одному конверті постанови від 17.07.2014р. відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про відкладення провадження виконавчих дій строком до 16.07.2014р. включно та про стягнення з підприємства виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій. Скаржник вказує, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області фактично було змінено підвідомчість виконавчого провадження, порядок проведення якого встановлено ст.21 Закону Українки "Про виконавче провадження"; що державний виконавець, з невідомих для ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" причин, відкладає провадження виконавчих дій з 14.07.2014р. по 16.07.2014р. включно, не переконавшись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження у відповідності до порядку встановленого ст.31 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2014 р.

Представником ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області 01.12.2014 р. надав за вх. № 11440 відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржувану ухвалу в частині визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги боржника в цій частині, в іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 01.12.2014 р. представники стягувача, боржника не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників процесу про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" за відсутності представників стягувача та боржника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 року по даній справі підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.05.2014р. стягнуто з публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» на користь приватного підприємства «Алкорм» 20790 грн. 00коп. боргу, 75 грн. 18коп. річних, 320 грн. 16 коп. пені, 1827 грн. 00коп. витрат по судовому збору. На виконання рішення видано наказ від 27.05.2014р. (а.с.64).

10.07.2014р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.113).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" за результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно до статей 202, 203, 248-24 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 року №4-5/365 (з наступними змінами та доповненнями) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, господарським судам надані повноваження визнавати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, а правові підстави щодо скасування постанови ВДВС у суду відсутні.

Залишаючи без розгляду скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" в частині визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області: від 10.07.2014р. про відкриття виконавчого провадження № 43942846 та від 17.07.2014р. про відкладення провадження виконавчих дій суд першої інстанції виходив з наступного.

Як зазначає скаржник, 14.07.2014р. отримав він зазначену постанову факсимільним зв'язком, отже про винесення цієї постанови скаржнику стало відомо 14.07.2014р..

Крім того, згідно наданої органом Державної виконавчої служби копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.161,162) постанова про відкриття виконавчого провадження отримана скаржником 15.07.2014р.

Твердження органу Державної виконавчої служби та надані ним докази щодо отримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження поштовим зв'язком 15.07.2014р. скаржником не спростовані.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно тверджень органу Державної виконавчої служби стосовно того, що скарга на дії органу Державної виконавчої служби подана 31.07.2014р. після спливу визначеного статтею 121-2 ГПК України строку без заяви про його відновлення, в зв'язку з чим скарга в цій частині підлягає залишенню без розгляду. (Судом першої інстанції вірно врахована позиція Верховного суду України та Вищого господарського суду України з цього питання, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. та в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р.).

Так, 17.07.2014р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області прийнята постанова про відкладення провадження виконавчих дій, яка, як стверджує скаржник, отримана ним 24.07.2014р.

Згідно ч.2 ст.35 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХІV "Про виконавче провадження" постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки, Законом України від 21.04.1999р. №606-ХІV "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій, скарга може бути подана у визначений вказаним законом строк.

Викладене підтверджується і постановою Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003р. та постановою Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р.

Як зазначалось вище, скарга подана 31.07.2014р., тобто після спливу визначеного ч.2 ст.35 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХІV "Про виконавче провадження" строку без заяви про його відновлення, в зв'язку з чим скарга в цій частині підлягає залишенню без розгляду, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

В свою чергу, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 17.07.2014р. про стягнення з боржника - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" виконавчого збору в сумі 2301 грн. 23 коп. та від 17.07.2014р. про стягнення з боржника - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" витрат на проведення виконавчих дій в сумі 54 грн. 82 коп., виходячи з наступного.

17.07.2014р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору.

Як стверджує скаржник, дані постанови ним отримані 24.07.2014р. Орган державної виконавчої служби доводи скаржника та надані ним докази щодо дати отримання вказаних постанов не спростував.

Згідно статті 41 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХІV "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 28 вказаного закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню

Згідно ч.2 ст.25 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХІV "Про виконавче провадження" у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом).

У постанові від 10.07.2014р. про відкриття виконавчого провадження встановлено строк для самостійного виконання рішення боржником до 14.07.2014р., отже державний виконавець надав боржнику лише 4 дні для самостійного виконання. З врахуванням поштового перебігу та наведеної вище ч.2 ст. 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-ХІV "Про виконавче провадження" даний строк є недостатнім. Крім того, орган Державної виконавчої служби не надав доказів своєчасного надіслання постанови боржнику, надана копія поштового повідомлення про вручення не містить дати надіслання.

Згідно наданої органом Державної виконавчої служби копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.161,162) вказана постанова отримана боржником 15.07.2014р. після спливу визначеного у постанові строку для самостійного виконання, що унеможливило самостійне виконання боржником у строк, встановлений державним виконавцем для такого виконання.

Постановою від 17.07.2014р. про відкладення провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу суду відкладено провадження виконавчих дій до 16.07.2014р. Визначений у цій постанові строк - 16.07.2014р. - сплив ще до її прийняття (постанова винесена 17.07.2014р.). Як зазначалось вище, вказана постанова отримана боржником 24.07.2014р.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставність стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, оскільки державний виконавець фактично не надав боржнику часу (строку) для самостійного виконання.

Крім того, як зазначалось вище, згідно ч.2 ст.41 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХІV "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Правові підстави стягнення витрат на проведення виконавчих дій з боржника орган Державної виконавчої служби у відзиві на скаргу та його представники в засіданнях суду не навели.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги боржника в частині визнання неправомірними постанов від 17.07.2014р. про стягнення з боржника - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" виконавчого збору в сумі 2301 грн. 23коп.; від 17.07.2014р. про стягнення з боржника - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" витрат на проведення виконавчих дій в сумі 54грн. 82 коп.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що твердження апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не доведені належними доказами, у зв'язку з чим підстав для її задоволення та скасування ухвали господарського суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 91, 101, ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 р. у справі № 917/646/14 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 р. у справі № 917/646/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.12.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.