Постанова № 41846890, 08.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа№ 910/3156/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Донець Т.С., дов. № 237 від 09.07.2014р.

Новоселова З.С,, дов. № 270 від 24.07.2014р.

від відповідача: Петрик Т.В., дов. б/н від 29.10.2014р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.11.2014 р.

у справі № 910/3156/14 (судді Ващенко Т.М.)

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії

"Укрспецекспорт"- Державного підприємства

"Укроборонсервіс"

до Міністерства оборони України

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання відповідача підписати та затвердити акт № 1 та акт № 2 приймання виконаних робіт.

04.04.2014р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання, в якому прохальну частину виклав в наступній редакції: «зобов'язати Міністерство оборони України прийняти роботи з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів, виконані Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" та підписати і затвердити Акт виконаних робіт № 1 та Акт № 2 в редакції, що була направлена відповідачу 02.12.13р. вих. № 29/5.1.1-10240».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.11.2014р. у справі № 910/3156/14 позов задоволено повністю. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти роботи з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів, виконані Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" та підписати і затвердити Акт виконаних робіт № 1 до Додаткової угоди № 5/Д/У29-4.2.1/961 від 26.12.12. до Генерального договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04. та Акт виконаних робіт № 2 до Додаткової угоди № 5/Д/У29-4.2.1/961 від 26.12.12. до Генерального договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04. в редакції, що була направлена Міністерству оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) листом від 02.12.13. № 29/5.1.1-10240. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 14 208 (чотирнадцять тисяч двісті вісім) грн. 00 коп. - витрат за проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2014р. у справі № 910/3156/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2014р. у справі № 910/3156/14 скасувати.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2014р. у справі № 910/3156/14 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, 20.12.04р. між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Виконавець) було укладено Генеральний договір № 220/2793-Д29-3.3/1418 (далі - Генеральний договір) п. 1.1 якого Замовник замовляє, а Виконавець, маючи відповідний дозвіл, зобов'язується з дотриманням необхідних заходів безпеки, виконати роботи, пов'язані з утилізацією боєприпасів Збройних Сил України, непридатних для подальшого використання і зберігання, (далі - Вироби), та реалізувати отримані в ході виконання робіт продукти утилізації на умовах комісії.

Згідно з п. 1.3 Генерального договору щорічна номенклатура Виробів, місця їх зберігання конкретний обсяг робіт і порядок їх виконання Виконавцем визначаються окремими додатковими угодами до Генерального договору на виконання робіт.

Відповідно до п. 1.4 Генерального договору, у додаткових угодах до Договору на кожну окрему партію боєприпасів визначається: номенклатура та обсяги боєприпасів, які підлягають утилізації, обсяги продуктів утилізації, які планується отримати у процесі утилізації.

Строк дії Генерального договору погоджено п. 7.1 з дня його підписання (20.12.04р.) і діє до повного виконання робіт з утилізації загальної ваги боєприпасів у межах обсягів, визначених у пункті 1.2 Генерального договору (300 000 тонн).

Факт проведення робіт за Договором підтверджується сторонами відповідно до вимог пункту 2.4, шляхом складання актів приймання-здачі виконаних робіт за формами визначеними у Додатку № 2, та в терміни та порядку визначеними додатковими угодами.

На Замовника покладається обов'язок щорічно укладати Додаткові угоди з Виконавцем на виконання робіт з утилізації Виробів (пункт 4.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.12р. у справі № 5011-32/908-2012 між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Додаткову угоду № 5/Д/У29-4.2.1/961 до Генерального договору (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої (п. 1.1) Виконавець зобов'язався в термін, що визначений даною Додатковою угодою, відповідно до умов Додаткової угоди, виконати утилізацію боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів (далі -Боєприпаси) за номенклатурою та обсягами, які визначені в "Специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації" (додаток № 1). Обсяги та терміни виконання робіт визначаються „Календарним планом робіт" (додаток №2).

Згідно з п. 1.2 Додаткової угоди Замовник доручив Виконавцю, а Виконавець взяв на себе зобов'язання за плату від свого імені, в інтересах Замовника та за рахунок останнього укласти договори на реалізацію отриманих продуктів утилізації.

Відповідно до п. 4.1.1, п. 4.1.3 Додаткової угоди загальна вартість робіт за цією Додатковою угодою (сума Додаткової угоди) становить 6 714 048,52 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 119 008,09 грн. Загальна вартість робіт за цією Додатковою угодою є граничною (лімітною) і не може бути перевищена Виконавцем. У разі перевищення Виконавцем суми Додаткової угоди, витрати Виконавця в частині вищезазначеного перевищення оплаті не підлягають.

Замовник зобов'язався після виконання робіт з утилізації прийняти виконані роботи та провести взаєморозрахунки, в тому числі на умовах та в порядку, визначеному цією Додатковою угодою (п. 2.2.4).

Відповідно до п. 2.4.1 Додаткової угоди Виконавець зобов'язався у визначені терміни прийняти від Замовника Боєприпаси з складанням "Акту прийому" (додаток № 4 до Додаткової угоди). Копію виконаного наряду, "Акту прийому", завізованого Військовим представництвом, надати Замовнику разом з "Актом виконаних робіт".

Військове представництво здійснює виконання покладених на нього функцій відповідно до: постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.06 року № 812 "Про затвердження Порядку утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин" (із змінами); постанови КМУ від 21.10.2009 року № 1107 "Про затвердження Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях; "Інструкції Військовим представництвам Міністерства оборони України про порядок контролю утилізації ракет і боєприпасів Збройних Сил України на підприємствах різної форми власності" (п. 2.3.5 Додаткової угоди).

Згідно з п. 3.1.9 Додаткової угоди, кількість та якісний стан продуктів утилізації боєприпасів (вторинних ресурсів) отриманих в результаті виконання робіт підтверджуються "Актом виконаних робіт" та вносяться до "Відомості фактичного виходу продуктів утилізації" (зразок - додаток № 11 до Додаткової угоди). Відомість візується Військовим представництвом.

Відповідно до п. 3.2.1 Додаткової угоди, після виконання утилізації всього обсягу боєприпасів або за згодою сторін частини обсягу Виконавець в 30-денний термін готує та надає Замовнику на підпис "Акт виконаних робіт" (зразок - додаток № 10 до Додаткової угоди) і з моменту його затвердження сторонами стає невід'ємним додатком до цієї Додаткової угоди. "Акт виконаних робіт" візується Військовим представництвом. До "Акту виконаних робіт" Виконавцем додаються: "Акт (Акти) зміни якісного стану боєприпасів (форма 13)" (зразок - додаток № 12 до Додаткової угоди); "Відомість фактичного виходу продуктів утилізації" (зразок - додаток № 11 до Додаткової угоди), завізована Військовим представництвом; Висновок Військового представництва щодо фактичної вартості робіт, зазначених в Акті; "Протокол погодження договірної (фактичної) ціни" (зразок - додаток № 17 до Додаткової угоди) з розрахунково-калькуляційними матеріалами та первинними документами (або їх копіями), що підтверджують фактичні витрати Виконавця. Калькуляції погоджуються Військовим представництвом.

Строк дії Додаткової угоди до 31.12.13р., в частині взаєморозрахунків - до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Додаткової угоди).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено вісімнадцять додатків до Додаткової угоди.

Додатковою угодою № 6 від 26.07.13р. до Генерального договору, було змінено перелік робіт, що виконують сторонні організації.

На виконання умов Додаткової угоди листом від 10.09.13. вих. № 29/5.1.1-7397 позивач направив Акт виконаних робіт № 1 (з додатками) та листом від 29.10.13. вих. № 29/5.1.1.- 9093 Акт виконаних робіт № 2 (з додатками) Військовому представництву Замовника № 4277 для візування.

Вартість робіт за вказаними Актами складає 4 573 609,88 грн., у т.ч. ПДВ 762 268,31 грн., та 2 130 104,39 грн., у т.ч. ПДВ 355 017,40 грн.

У відповідь на лист від 10.09.13р. Військове представництво Замовника № 4277 направило позивачу лист від 13.09.13р. № 467/63, в якому зазначило, що підстави для підписання Акту виконаних робіт № 1 відсутні, з огляду на п.3.2.1 Додаткової угоди № 5, оскільки відсутня згода Замовника на складання "Акту виконаних робіт".

У відповідності відповідач надіслав Військовому представництву Замовника № 4277 лист від 30.09.13р. № 274/3/2947, яким зазначив, що не заперечує щодо надання Акту виконаних робіт на частину обсягу утилізованих боєприпасів.

Військове представництво Замовника № 4277 направило позивачу лист від 08.11.13р. № 259/3360, в якому зазначило, що рішення стосовно візування Акту виконаних робіт № 1 буде прийнято після отримання від департаменту ВА та ФК МОУ результатів погодження (або непогодження) проекту Висновку.

Як зазначає позивач, 22.11.13р. листом за № 619/63 Військове представництво Замовника № 4277 повернуло без проставлення візи по одному примірнику Актів виконаних робіт № 1 та № 2.

Листом від 02.12.13р. № 29/5.1.1.-10240 Виконавець направив Замовнику для підписання спірні акти разом з розшифровками.

Разом з тим, листом від 13.12.13р. № 274/4/3822 відповідач звернувся до позивача з вимогою привести витрати відповідно до висновків від 23.10.13. № 553/63 та від 10.11.13. № 6/4/63 Військового представництва Замовника № 4277, згідно з якими фактичні витрати понесені позивачем, не підтверджуються проведеними перевірками та розрахунками.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 4.2.3 Додаткової угоди встановлено, що після одержання від Виконавця належним чином оформленого "Акту виконаних робіт", з додатками, Замовник протягом 10-ти робочих днів здійснює перевірку отриманих документів, підписує Акт або повідомляє Виконавця про відмову в їх прийнятті.

Відповідно до п. 4.2.4 Додаткової угоди Замовник має право повернути документи Виконавцю без погодження у наступних випадках:

- при включенні в розрахунки сум, що перевищують вартість утилізації окремої номенклатури Боєприпасів над вартістю, яка передбачена Калькуляцією планових витрат (Додаток № 14 до Додаткової угоди);

- при неналежному оформленні документів (відсутність погодження з Військовим представництвом, відсутність додатків, печаток, підписів, тощо);

- при будь-якому порушенні Виконавцем умов Додаткової угоди - до усунення цих порушень.

У випадку відмови в прийнятті документів Замовник письмово повідомляє Виконавця про причини такої відмови з зазначенням мотивованих підстав (п. 4.2.5 Додаткової угоди).

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на висновки представництва № 4277 Міністерства оборони України від 23.10.13р. № 553/63 та № 614/63 від 20.11.13р., та зазнчає, що фактичні затрати позивача на утилізацію боєприпасів менші, ніж зазначені у проектах спірних актів.

Висновком комісійної судово-економічної експертизи № 7016/11557/14-45 від 28.08.14р. встановлено наступне:

1. Висновки по статтях "Зведених калькуляцій" представництва Міністерства оборони України № 4277 (вих. від 23.10.13. № 553/63 та вих. від 20.11.13. № 614/63) нормативно та документально не обґрунтовані, зокрема по статях: "Витрати на транспортування та охорону"; "Додаткова заробітна плата"; "Загальновиробничі витрати"; "Адміністративні витрати"; "Витрати на збут". Зміст статей "Зведеної калькуляції" не відповідає статтям зразку калькуляцій фактичних витрат (додаток 18 до Додаткової угоди № 5 від 26.12.12.).

2. Витрати ДП "Укроборонсервіс" на утилізацію боєприпасів за Додатковою угодою № 5 від 26.12.12. до Генерального договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04., зазначені у розрахунково-калькуляційних матеріалах та актах, приймання виконаних робіт № 1 та № 2, нормативно та документально обґрунтовані.

Разом з цим, відповідачем не обґрунтовано як саме впливає на достовірність висновків проведеної судової експертизи та на належне виконання відповідачем своїх обов'язків за Додатковою угодою те, що Міністерство оборони України є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету України та те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог, так як відповідач необґрунтовано відмовився від підписання вказаних актів, оскільки в процесі розгляду даної справи встановлено, що твердження останнього про те, що фактичні витрати понесені позивачем не підтверджуються проведеними перевірками та розрахунками, не відповідають дійсним обставинам справи та наявним доказам.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2014р. у справі № 910/3156/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерство оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2014р. у справі № 910/3156/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3156/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков