Постанова № 41846845, 08.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа№ 910/17673/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Сидоришина Т.Г., довіреність № 15 від 31.07.2014;

від відповідача - Данілова Т.О., довіреність № б/н від 17.10.2013,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/17673/14 (суддя Цюкало Ю.В.) за позовом комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" про стягнення 8 750 грн. 00 коп. заборгованості за Договором про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування, пені в сумі 370 грн. 17 коп. та 3% річних в сумі 185 грн. 70 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/17673/14 позовні вимоги задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 8 750 грн. 00 коп. - основної заборгованості, 370 грн. 17 коп. - пені та 185 грн. 70 коп. - 3% річних.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за Договором про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 27.06.2012 № 1.1-51.12.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/17673/14 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач починаючи з 03.09.2013 не мав права надавати послуги передбачені договором № 1.1-51.12, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 583 заборонено передавати суб'єктам місця для паркування на тротуарах та проїзній частині автомобільних доріг.

В судовому засіданні 08.12.2014 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (Сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" (Сторона-2) 27.06.2012 укладено договір № 1.1-51.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування.

Згідно предмету даного договору Сторона-1 надає Стороні-2 в експлуатацію 5 (п'ять) фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: Оболонський р-н, вул. Сирецька, 5 (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість використання фіксованих місць для щоденного паркування транспортних засобів складає 1 750 грн. на місяць.

Розрахунок між Сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати у розмірі 100% місячної вартості послуг не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.4 договору Сторона-2 зобов'язана протягом 2 календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути Стороні-1 один примірник акту.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що у випадку, якщо на думку Сторони-2 надані Стороною-1 послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом 3-х робочих днів, місяця наступного за звітним, Сторона-2 повинна надати мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо в установлений строк Сторона-1 не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими, виконанням усіх умов договору. Акт без підпису Сторони-2 вважається прийнятим за умови наявності запису "Зауваження від відповідача Сторони-2 не надійшли".

За несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1 цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати (п. 4.1 договору).

Відповідно умов договору відповідач отримав фіксовані місця для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: Оболонський р-н, вул. Сирецька, 5.

Відповідач, в порушення умов договору, надані позивачем за період з серпня по грудень 2013 року послуги на загальну суму 8 750 грн. 00 коп. не оплатив, Акти приймання-передачі наданих послуг відповідно з серпня по грудень 2013 року не підписав, мотивованої відмови від підписання також не надав.

Так, позивачем направлялись зазначені акти на адресу відповідача, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення у цінний лист (а.с. 23-28).

Відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань акти не підписано, а послуги не оплачено.

Враховуючи не оплату наданих позивачем послуг позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" заборгованості в сумі 8 750 грн. 00 коп.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 3.2 договору розрахунок між Сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати у розмірі 100% місячної вартості послуг не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Позивач надав відповідачу фіксовані місця для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: Оболонський р-н, вул. Сирецька, 5, останній в свою чергу зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за період з серпня по грудень 2013 року на загальну суму 8 750 грн. 00 коп. у строк передбачений п. 3.2 договору не виконав.

Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості послуг настав.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Факт наявності заборгованості за надані позивачем послуги за договором № 1.1-51.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування підтверджується матеріалами, про що наведено вище.

Доводи апелянта про те, що позивач починаючи з 03.09.2013 не мав права надавати послуги передбачені договором № 1.1-51.12, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 583 заборонено передавати суб'єктам місця для паркування на тротуарах та проїзній частині автомобільних доріг, відхиляються колегією суддів, з наступних підстав.

Згідно п. 8-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів" (Правила доповнено зазначеним пунктом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 583) оператором забороняється передавати майданчики для паркування на тротуарах та проїзній частині автомобільних доріг у користування іншим суб'єктам господарювання.

У постанові Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 583, якою Правила доповнено зазначеним вище пунктом 8-1, не вказано, що вона має зворотну дію в часі.

Як вже зазначалось, договір № 1.1-51.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування було укладено 27.06.2012, тобто до набрання чинності зазначеною постановою (03.09.2013).

Враховуючи зазначене, постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 583, розповсюджує свою дію на майбутнє та відповідно забороняє в подальшому передачу, тобто укладення договорів про надання в експлуатацію місць для паркування на тротуарах та проїзній частині автомобільних доріг, а не припиняє дію договорів, укладених раніше до набрання нею чинності.

Отже, зазначена постанова не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань за договором № 1.1-51.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування.

За наведених обставин, враховуючи доведеність позивачем надання послуг відповідачу за договором № 1.1-51.12, останній неправомірно ухиляється від свого обов'язку в частині оплати цих послуг.

Отже, місцевий господарський суд відповідно до повно та достовірно встановлених обставин справи та наведених положень законодавства дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані за період з серпня по грудень 2013 року послуги на загальну суму 8 750 грн. 00 коп.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 370 грн. 17 коп. та 3% річних в сумі 185 грн. 70 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 4.1 договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1 цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, як і трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 370 грн. 17 коп. та 3% річних в сумі 185 грн. 70 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі № 910/17673/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/17673/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко