Рішення № 41846697, 01.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21016/14 01.12.14За позовом Приватного акціонерного товариств "Страхова компанія "АХА

Страхування"

До Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова

компанія"

3-тя особа, яка не

заявляє самостійних

вимог, на стороні

відповідача Ялова Юлія Михайлівна

Про стягнення 3 833,33 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Карась В.В. - представник (дов. № 3400/18 від 24.12.2013 р.)

від відповідача Цілик А.В. - представник (дов. № 67 16.10.2014 р.)

від 3-ої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 05а/13зп від 10.01.2013 р. в розмірі 4 833,33 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту № 05а/13зп від 10.01.2013 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля «Mazda», державний номер АР 8474 ВВ - Жовніренко А.А., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль «Hyundai» державний номер АЕ 5859 НС, за участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода, водій якого Ялова Ю.М. разом із водієм застрахованого у позивача автомобіля склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду в порядку ст. 33.2. Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/476754, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 4 833,33 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/21016/14, та призначено справу до розгляду на 27.10.2014 р.

20.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідь на запит суду на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.10.2014 р., з якої вбачається, що згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, за полісом № АС/476754 застраховано цивільно-правову відповідальність Ковтуна С.М. в страховій компанії ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" за типом договору « 1» в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Hyndai» державний номер АЕ 5859 НС, ліміт по майну 50000 грн.

У судовому засіданні 27.10.2014 р. представники сторін усно заявили клопотання про оголошення перерви. Дане клопотання судом задоволено, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 10.11.2014 р.

У судовому засіданні 10.11.2014 р. представник відповідача подав суду відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав, зазначених у відзиві, а також клопотання про залучення до участі у справі страхувальника відповідача Ялової Юлії Михайлівни в якості 3-ої особи.

Представник позивача у даному засіданні подав суду заперечення щодо доводів, зазначених у відзиві відповідача, відповідно до яких наполягає на задоволенні позову.

Розглянувши у судовому засіданні 10.11.2014 р. клопотання відповідача про залучення 3-ої особи, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

З метою з'ясування в повному обсязі всіх обставин справи,оскільки рішення у справі №910/21016/14 може у майбутньому вплинути на права та обов'язки Ялової Юлії Михайлівни як особи-учасника дорожньо-транспортної пригоди (водія застрахованого у відповідача автомобіля), що підписала повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду в порядку ст. 33.2. Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, суд вважає за необхідне залучити дану особу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Також у судовому засіданні 10.11.2014 р. представник позивача подав суду клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з залученням до участі у справі 3-ї особи, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 01.12.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 01.12.2014 р. представник 3-ої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

13.11.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача додаткові пояснення по справі та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути 3 833, 33 грн.

Розглянувши у судовому засіданні 01.12.2014 р. вказану заяву, суд зазначає таке.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається до розгляду.

Представник відповідача у даному судовому засіданні подав суду додаткові пояснення до відзиву, відповідно до яких останній заперечує проти позову з підстав, зазначених у поясненнях.

Після виходу суду з нарадчої кімнати в судовому засіданні 01.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2013 р. між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та Жовніренко А.А. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 05а/13зп від 10.01.2013 р. (далі - Договір), згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль «Mazda», державний номер АР 8474 ВВ.

28.04.2014 р. о 14 год. 10 хв. у м. Гуляйполе Запорізької обл. трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Mazda», державний номер АР 8474 ВВ що знаходився під керуванням Жовніренко А.А. та транспортного засобу «Hyundai» державний номер АЕ 5859 НС, під керуванням Ялової Ю.М. (3-тя особа).

Внаслідок ДТП учасники склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, із якого вбачається, що водій транспортного засобу «Hyundai» державний номер АЕ 5859 НС, рухаючись назад, зіткнувся з автомобілем «Mazda», державний номер АР 8474 ВВ під час стоянки останнього.

До ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору є страховим випадком.

Відповідно до Калькуляції/Висновку № 1.001.13.0 від 29.05.2013 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda», державний номер АР 8474 ВВ становить 5 769, 26 грн.

10.06.2013 р. ПрАТ «СК «АХА Страхування» на підставі Страхового акту № 1.001.13.05337/VESKO20596 від 07.06.2013 р. та № 1.001.13.05337/VESKO20600 від 07.06.2014 р. здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 4 833, 33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 37515 від 10.06.2013 р. на суму 1 962, 97 грн. та платіжним дорученням № 37514 від 10.06.2013 р. на суму 2 870, 36 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між особою, відповідальною за завдання шкоди, та потерпілою особою виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача як особи, що виплатила страхувальнику розмір страхового відшкодування за Договором, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач вважає, що застрахована у відповідача особа є відповідальною за завданий внаслідок ДТП збиток застрахованій у позивача особі, що зокрема підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, складеним учасниками ДТП.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував на те, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду жодним чином не вказує на вину Ялової Ю.М. як особи-учасника ДТП, водія застрахованого у відповідача транспортного засобу, а отже підстави для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування відсутні. Крім того, відповідачеві не зрозуміло, яка дійсна дата спірної дорожньо-транспортної пригоди.

3-тя особа у судове засідання не з'явилась, пояснень по суті спору не надала.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Hyundai» державний номер АЕ 5859 НС під час ДТП знаходився під керуванням Ялової Ю.М.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну будь-якою особою внаслідок експлуатації автомобіля «Hyundai» державний номер АЕ 5859 НС була застрахована у ПрАТ «УТСК» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/476754).

Зі складеного учасниками ДТП Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що водій транспортного засобу «Hyundai» державний номер АЕ 5859 НС, рухаючись назад, зіткнувся з автомобілем «Mazda», державний номер АР 8474 ВВ під час стоянки останнього.

За змістом п. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Як вбачається із Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, останнє підписане обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди та заповнено у відповідності з Інструкцією щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка затверджена Протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 р. №274/2011 та погоджена Начальником управління державної автомобільної інспекції МВС України.

Отже, суд приходить до висновку, що учасники ДТП скористались своїм правом не звертатись до відповідного підрозділу МВС України та самостійно погодили складення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому фактично визначили, що Ялова Ю.М. як водій застрахованого у відповідача транспортного засобу «Hyundai» державний номер АЕ 5859 НС є особою, внаслідок дій якої трапилось зіткнення автомобілів, а отже суд приходить до висновку, що остання є особою, відповідальною за завдану шкоду.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, суд приходить до висновку, відповідач є відповідальною особою за завдані 3-ою особою збитки власнику автомобіля «Mazda», державний номер АР 8474 ВВ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АС/476754), а до ПрАТ «СК «АХА Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Ялової Ю.М. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/476754) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1000,00грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом АС/476754 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 50 000, 00 грн., франшизу у розмірі 1000, 00 грн., розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 4 833, 33 грн., то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 3 833,33 грн. (згідно з заявою про зменшення розміру позовних вимог) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню (4 833, 33 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 1000,00 грн. (сума франшизи) = 3 833,33 грн.).

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з таких підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Суд зазначає, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011р. № 3045-VI яким було внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених п. 33.2 ст. 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("європротокол") без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

На виконання Закону України від 17.02.2011 р. № 3045-VI Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Оформлене у відповідності до такої інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

При цьому, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.

Тобто, фактично вказаним законом унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, наведені обставини не можуть бути підставою для відмови в задоволенні відповідного позову, оскільки матеріалами справи підтверджується відповідальність відповідача як страховика 3-ої особи за завдану останньою шкоду.

Окрім того, твердження відповідача про незрозумілість дати ДТП спростовуються наявними у матеріалах справи документами - власне Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, складеним Жовніренко А.А. та Яловою Ю.М. із зазначенням дати ДТП - 28.04.2013 р.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищенаведене, станом на день вирішення спору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3 833, 33 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) шкоду в розмірі 3 833 (три тисячі вісімсот тридцять три) грн. 33 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 08.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева