Постанова № 41846153, 10.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/13681/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Міняйло Є.В., дов. від 05.08.2014,

від відповідача Бондаренко В.А., дов. від 11.08.2014,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2014

(дата підписання - 13.10.2014)

у справі №910/13681/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кабель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект"

про стягнення заборгованості по договору поставки в сумі 215262,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 провадження у справі №910/13681/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кабель" заборгованості в сумі 20000,00 грн припинено.

В іншій частині позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 150000,00 грн заборгованості, 7666,68 грн 3% річних, 37596,23 грн пені та 3905,27 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 скасувати в частині стягнення штрафних санкцій, постановити нове, яким зменшити розмір пені. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, з яким погодився суд першої інстанції, необґрунтовано включив у період, за який нараховується штрафна санкція, день здійснення оплати. Крім того, на думку відповідача, сума стягуваної пені в даній справі підлягає зменшенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.12.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 03.11.2014) позивачу та відповідачу - 05.11.2014, долучені до матеріалів справи.

02.12.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 10.12.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 скасувати в частині стягнення штрафних санкцій, постановити нове, яким зменшити суму пені.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №67.1/ТФ (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, в обумовлені цим договором строки, покупцю кабель XRUHAKXS-WTC 12/20kV 1*300RMC/95 в кількості 4609 метрів по ціні 135,18 грн/м (без ПДВ, а покупець зобов'язаний прийняти та здійснити оплату продукції за номенклатурою, кількістю та цінами, що обумовлені в цьому договорі (п.1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється протягом 60 календарних днів після підписання цього договору.

Передача продукції покупцю здійснюється у місці поставки за видатковою (транспортною) накладною (п.3.3 договору).

Відповідно до п.п. 6.2 та 6.3 загальна ціна договору становить 623044,62 грн, крім того ПДВ 20% - 124608,92 грн, всього - 747653,54 грн. Покупець здійснює оплату отриманої продукції, з урахуванням п. 2.4 договору - до 30.12.2013.

Оплата продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у його реквізитах в договорі та/або рахунку-фактурі, виставленого постачальником. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.6.4 договору).

Строк дії договору до 31.12.2014 (п.9.1 договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариств.

04.11.2013 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №4243 на суму 747653,54 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 734676,26 грн, про що свідчить видаткова накладна від 21.11.2013 №РТ-0002788.

Факт отримання продукції за видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреності від 20.11.2013 №1143, особи в графі "Отримал(а)".

Згідно банківських виписок відповідач у період з 22.01.2014 по 07.07.2014 здійснив оплату продукції частково, отриманої за видатковою накладною на суму 584676,26 грн, внаслідок чого його заборгованість становить 150000,00 грн.

Після звернення позивача з позовною заявою - 04.07.2014 (згідно штамну відділу поштового зв'язку на конверті), відповідач 07.07.2014 сплатив ще 20000,00 грн за поставлену продукцію.

Враховуючи, що 20000,00 грн сплачені відповідачем після звернення позивача з позовом, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Отже, позивачем доведено належними доказами, а відповідачем не спростовано та не заперечується існування у нього боргу в сумі 150000,00 грн, тому позовна вимога про стягнення 150000,00 грн є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У пункті 7.2 договору вказано, що за порушення строків оплати продукції, визначених у п.6.3 договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої в строк продукції, за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Позивач наводить розрахунок та просить стягнути з відповідача 37596,23 грн пені та 7666,69 грн 3% річних за період з 31.12.2013 по 25.06.2014.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що в таблиці, в якій наведено розрахунок пені (додана до позовної заяві) допущено описку. Розрахунок штрафних санкцій було здійснено за 23 календарних дні з 30.12.2013 до 22.01.2014. Дата 22.01.2014 не увійшла в перший період розрахунку пені. Отже, п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" було дотримано.

Оскільки відповідачем 20000,00 грн було сплачено після звернення позивача з позовом, пеня та 3% річних нараховуються на 170000,00 грн основного боргу, заявленого у позові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст.231 Господарського кодексу України та ч.3 ст.549 ЦК України пеня стягується за кожен день прострочення.

Оскільки оплата відбулась з порушенням строків, тобто поза межами, встановленими п.6.3 договору, то день оплати теж вважається днем прострочення, а отже за цей день також здійснюється нарахування пені та 3% річних.

Таким чином, день здійснення перерахування грошових коштів підлягає включенню у період, за який нараховуються пеня та 3% річних.

Щодо зменшення суми пені та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

У частині 3 ст. 551 ЦК України зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18).

Відповідно до ст.83 ГПК України зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

Матеріали справи свідчать, що підстави для зменшення суми пені та 3% річних відсутні. Крім того, обставини, які б можливо призвели до зменшення суми пені та 3% річних нічим не підтверджені, а скрутне фінансове становище не є винятковою підставою для можливості зменшення розміру пені та 3% річних, оскільки суд апеляційної інстанції враховує матеріальні інтереси обох сторін, тому що невиконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті порушує матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Статтями 33,34 ГПК України встановлено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоспецпроект" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 у справі №910/13681/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/13681/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій