Рішення № 41846059, 05.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25033/14 05.12.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд"доУправління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністраціїпростягнення 16766грн. 15 коп.Представники сторін:

від позивача: Положенцева Т.В. - представник за довіреністю б/н від 02.07.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" з вимогами до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 16766 грн. 15 коп., з яких 13692 грн. 79 коп. основного боргу, 786 грн. 67 коп. 3% річних та 2286 грн. 69 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору підряду № 141/12 від 11.09.2012 не здійснив оплату за виконані позивачем підрядні роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 13692 грн. 79 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 786 грн. 67 коп. за період з 01.01.2013 по 01.11.2014 та інфляційні втрати в розмірі 2286 грн. 69 коп. за період з січня 2013 року по вересень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 порушено провадження у справі № 910/25033/14 та справу призначено до розгляду на 05.12.2014.

У судовому засіданні 05.12.2014 представник позивача подав додаткові документи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання 05.12.2014 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103030722640.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.09.2012 між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" (підрядник) укладено Договір підряду № 141/12, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до замовлення, дефектного акту та умов цього Договору виконання робіт, зазначені в п. 1.2 Договору, а замовник зобов'язується оплатити ці роботи відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору підряду № 141/12, вид робіт, що доручається підряднику до виконання: поточний ремонт покрівлі в ДНЗ №619, за адресою: м. Київ, вул. Сосницька, 8.

Склад, обсяг, термін та вартість робіт, що будуть виконуватися підрядником, супроводжуються затвердженими у встановленому порядку документами згідно п. 15 «Додатки до договору» (п. 1.5 Договору підряду № 141/12).

Відповідно до п. 2.1 Договору підряду № 141/12, ціна договору є тверда, розрахована відповідно до Державних будівельних норм України ДБН Д.1.1-1-2000 (із врахуванням змін та доповнень) і становить 13693 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 2282 грн. 20 коп.

Згідно з п. 3.1 Договору підряду № 141/12, підрядник за погодженням із замовником визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для ствердження (підписання) замовнику. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обгрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 5 робочих днів з дня їх одержання. Кінцева оплата виконаних робіт здійснюється не пізніше закінчення строку дії Договору з урахуванням фінансування видатків замовника.

Розрахунки за виконанні роботи здійснюються замовником на підставі акту виконаних робіт статті 48 Бюджетного кодексу України (п. 3.5 Договору підряду № 141/12).

Відповідно до п. 5.1 Договору підряду № 141/12, роботи за даним Договором мають бути виконані до « 31» грудня 2012 р.

Згідно з п. 6.2.2 Договору підряду № 141/12, замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 9.1 Договору підряду № 141/12, приймання-передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до вимог цього Договору.

Відповідно до п. 9.2 Договору підряду № 141/12, після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт, замовник зобов'язаний розпочати їх приймання.

Передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи (п. 9.3 Договору підряду № 141/12).

Відповідно до п. 12.1 Договору підряду № 141/12, Договір набуває чинності з моменту його укладення - підписання уповноваженими особами сторін та скріплення відтиском печатки сторони та діє до 31.12.2012.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору підряду № 141/12 від 11.09.2012, на підставі складеного відповідачем дефектного акту, сторонами було погоджено договірну ціну на поточний ремонт покрівлі в ДНЗ №619 на вул. Сосницькій, буд. 8 у розмірі 13693 грн. 20 коп., зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва та локальні кошториси, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем були здійснені в повному обсязі підрядні роботи за Договором підряду № 141/12 від 11.09.2012 на суму 13692 грн. 79 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту №1 від 30.09.2012 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, який підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на положення п. 3.1 Договору підряду № 141/12, де зазначено, що кінцева оплата виконаних робіт здійснюється не пізніше закінчення строку дії Договору, та беручи до уваги строк дії договору - до 31.12.2012 (п. 12.1 Договору підряду № 141/12), суд приходить до висновку, що своє зобов'язання з оплати за здійснені позивачем підрядні роботи відповідач повинен був здійснити до 30.12.2012 (включно).

Втім, як встановлено судом, своє зобов'язання з оплати за виконані позивачем підрядні роботи відповідач не здійснив, що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2014, та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів в розмірі 13692 грн. 79 коп.

При цьому, суд зазначає, що умова Договору щодо здійснення оплати виконаних робіт з урахуванням фінансування видатків замовника, викладена у п. 3.1 Договору підряду № 141/12, не може розглядатися судом як встановлення строку (терміну) виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова Договору підряду № 141/12 щодо здійснення оплати виконаних робіт з урахуванням фінансування видатків замовника, не містить вказівки на конкретні період, дату або подію, яка має неминуче настати (тобто є такою, яка не залежить від волі сторін).

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність та обсяг заборгованості Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за Договором підряду № 141/12 від 11.09.2012 в розмірі 13692 грн. 79 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів в розмірі 13692 грн. 79 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" в частині стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації суми основного боргу в розмірі 13692 грн. 79 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 786 грн. 67 коп. 3% річних за період з 01.01.2013 по 01.11.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав його необґрунтованим в частині нарахування 3% річних за період з 01.01.2014 року по 01.11.2014 року, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення у вказаному періоді, зокрема позивач здійснював нарахування 3% річних на 334 дні прострочення, хоча правильною кількістю днів прострочення у вказаному періоді є 304 дні.

За розрахунком суду (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних13692,7901.01.2013 - 31.12.2013365410,78 грн.13692,7901.01.2014 - 01.11.2014304342,13Всього:752,91 грн.Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" в частині стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 3% річних в розмірі 786 грн. 67 коп. за період з 01.01.2013 по 01.11.2014 підлягають частковому задоволенню в розмірі 752 грн. 91 коп.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2286 грн. 69 коп. інфляційних втрат за період з січня 2013 року по вересень 2014 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він відповідає встановленим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" в чатсині стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації інфляційних втрат в розмірі 2286 грн. 69 коп. за період з січня 2013 року по вересень 2014 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, просп. Миру, буд. 6-А; ідентифікаційний код: 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосбуд" (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, к. 3; ідентифікаційний код: 33150521) основний борг в розмірі 13692 (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 79 коп., 3% річних в розмірі 752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 91 коп., інфляційні втрати в розмірі 2286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 69 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.12.2014

Суддя І.М. Отрош