Ухвала суду № 41845335, 04.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5239/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі: Паламарчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання поновити на посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ГУМВС України в Одеській області, ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів начальника ГУМВС України в Одеській області №1714 та №434 л/с від 27.08.2012р. про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого ВДСБЕЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зобов'язання ГУМВС України в Одеській області поновити його на посаді оперуповноваженого ВДСБЕЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в званні старшого лейтенанта міліції та виплатити, встановлений законом, середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 1995р. проходив службу в органах внутрішніх справ України, з вересня 2010р. на посаді оперуповноваженого сектора протидії хабарництву відділу ДСБЕЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

У липні 2012р. до УВБ в Одеській області ДВБ МВС України з ОМУ ГУМВС України в Одеській області надійшло звернення гр.ОСОБА_3, в якому останній скаржився на дії оперуповноваженого ОСОБА_2 За даною скаргою проведено у відношенні позивача службову перевірку, за результатами якої складено висновок від 09.08.2012р. На підставі зроблених висновків позивача наказом ГУМВС України в Одеській області №1714 від 27.08.2012р. звільнено з органів внутрішніх справ.

Позивач зазначає, що під час звільнення він перебував на амбулаторному лікуванні. Про проведення у відношенні нього перевірки йому стало відоме лише 28.08.2012р. На вимогу надати копію та витяг з наказу про звільнення позивачу було відмовлено. Крім того, позивач зазначив, що особа, яка проводила службову перевірку не мала права на її проведення, оскільки є зацікавленою особою, так як в 2011р. вже проводила у відношенні нього службове розслідування та його дії визнані протиправними постановою суду. Більш того, на момент звільнення у нього відсутні не зняті дисциплінарні стягнення, а прокуратурою м.Одеси відмовлено у порушенні кримінальної справи у відношенні нього. Таким чином, позивач вважає, що його звільнення є незаконним, таким, що порушує законні права та інтереси, а тому просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013р., позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази ГУМВС України в Одеській області №1714 та №434л/с від 27.08.2012р. про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого сектору протидії хабарництву відділу ДСБЕЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Зобов'язано ОМУ ГУМВС України в Одеській області виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до 06.12.2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2014р. касаційну скаргу ГУМВС України в Одеській області задоволено частково: постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування вищенаведених судових рішення стало те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки поясненням ОСОБА_2 щодо отримання ним грошових коштів, а також того факту, що під час отримання грошей він не працював в органах внутрішніх справ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані накази начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1714 та №434 о/с від 27.08.2012р. про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 з посади оперуповноваженого сектору протидії хабарництву відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУМВС України в Одеській області та ОМУ ГУМВС України в Одеській області просять постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади за проступок, який здійснив не будучи працівником органів внутрішніх справ. А тому, до нього не можуть бути застосовні норми діючого законодавства, які поширюються на працівників ОВС під час проходження ними служби.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що з 1995р. ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з вересня 2010р. безпосередньо на посаді оперуповноваженого сектора протидії хабарництву відділу ДСБЕЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (т.1 а.с.49-55).

За зверненням гр.ОСОБА_3, який скаржився на дії позивача, було проведено службове розслідування та складений висновок від 09.08.2012р. (т.1 а.с.37-40, т.2 а.с.9-12).

На підставі висновку службового розслідування, наказом ГУМВС України в Одеській області №1714 від 27.08.2012р. «Про звільнення оперуповноваженого ВДСБЕЗ ОМУ ГУМВС ОСОБА_2.» за грубі порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ №3460-ІV від 22.02.2006р., Кодексу честі працівника ОВС України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України та зобов'язання, наданого при прийнятті на службу до ОВС України, що виразилось у вступі у неслужбові стосунки з громадянином ОСОБА_3 заволодінні грошовими коштами останнього, проявленій нещирості під час проведення службового розслідування, оперуповноваженого ВДСБЕЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію) (т.1 а.с.44, 120).

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №434 о/с від 27.08.2012р. старшого лейтенанта міліції оперуповноваженого сектору протидії хабарництву ВДСБЕЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 звільнено у запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію) (т.1 а.с.45, 119).

ОСОБА_2 не погоджується з прийнятими наказами, вважає їх незаконними, посилаючись на те, що порушення присяги, положення про проходження служби він не допускав.

Перевіряючи правомірність прийнятих наказів про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, суд першої інстанції виходив наступного.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби в органах внутрішніх справ регулюються, зокрема, Законом України «Про міліцію» №565-XII від 20.12.1990р., Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991р. (далі - Положення про проходження служби), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України №3460-IV від 22.02.2006р. (далі - Дисциплінарний статут), а також Кодексом честі працівника органів внутрішніх справ України.

Порядок звільнення зі служби осіб середнього начальницького складу визначається розділом VII Положення про проходження служби, а саме: п.64. Крім того, вимогами п.66 цього ж Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Отже, п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено особливу підставу звільнення працівника міліції з органів внутрішніх справ, звільнення за яким може мати місце лише тоді, коли достовірно доведено, що посадова особа органу внутрішніх справ скоїла вчинок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Визначальним при звільненні за вказаним пунктом Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є здійснення такого вчинку особою саме під час перебування на службі в органах внутрішніх справи, тобто, коли на таку особу розповсюджується дія Закону України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, а також Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України.

Виходячи і вищенаведених положень діючого законодавства в частини проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, висновку службового розслідування від 09.08.2012р., позивач був звільнений за діяння, які допустив, на думку комісії, у лютому 2012р.

Перевіряючи факт проходження ОСОБА_2 служби в органах внутрішніх справ під час допущення правопорушень, на які в своїй заяві посилається ОСОБА_3, та з урахуванням висновків, викладених в ухвалі ВАСУ від 15.01.2014р., суд першої інстанції дійшов наступного.

Так, відповідно до наказу Начальника ГУ МВС України в Одеській області №338 о\с від 18.07.2011р. (т.1 а.с.171) ОСОБА_2 був звільнений в запас Збройних Сил за п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію).

В свою чергу, позивач не погодився з вищенаведеним наказом, оскаржив його законність у судовому порядку, та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2012р. ОСОБА_2 був поновлений на попередній посаді. На виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, судове рішення виконано, наказом Начальника ГУ УМВС України в Одеській області №93 о\с від 7.03.2012р. ОСОБА_2 поновлено на посаді.

З урахування вказаних судових рішень, наказу про поновлення на посаді, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що ОСОБА_3 звертався за допомогою до позивача, передавав останньому грошові кошти, коли той не працював в органах внутрішніх справ, не виконував службових обов'язків, а тому його дії не можуть бути розцінені, як порушення Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, а також Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив, що у відповідача не було підстав для звільнення ОСОБА_2 з ОВС за вказані правопорушення, оскільки позивач на час отримання грошових коштів в ОВС не працював, а тому порушень діючого законодавства не допускав.

В доводах апеляційних скарг апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Ю.М.Градовський

Судді К.В. Кравченко

О.І. Шляхтицький