Ухвала суду № 41845321, 02.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

02 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/930/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Вербицької Н.В.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Закрите акціонерне товариство «Одеський автоскладальний завод» (надалі - позивач, ЗАТ «Одеський автоскладальний завод») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій щодо призначення та проведення 21.01.2014 року позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та скасування податкового повідомлення-рішення №0000252203 від 30.01.2014 року, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на землю на загальну суму 2412096,24 грн., з яких 1607384,16 грн. - за основним платежем та 804712,08 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000252203 від 30.01.2014 року було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту №54/15-54-22-03/00231604 від 21.01.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» з питання своєчасності та повноти нарахування й сплати земельного податку за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року», а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, позивач вважає, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси зазначену перевірку було проведено неправомірно, за відсутності підстав та обставин, передбачених ст.ст.77, 78 Податкового кодексу України та без повідомлення підприємства про її проведення та без вручення копії наказу про проведення перевірки до початку проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000252203 від 30.01.2014 року, а в решті позову відмовив.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати спірну постанову та винести нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» зареєстровано 26.04.1996 року виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси, код ЄДРПОУ 00231604 (а.с.16, 17). Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси (а.с.18).

В період з 16.01.2014 року по 21.01.2014 року згідно наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 14.01.2014 року №22 та направлення на перевірку від 14.01.2014 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Герасимюк В.О. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» з питання своєчасності та повноти нарахування й сплати земельного податку за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт №54/15-54-22-03/00231604 від 21.01.2014 року, у висновках якого відображено порушення позивачем: пп.269.1.1, пп.269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, пп.271.1.1 п.271.1 ст.271, п.274.1 ст.274, п.285.1, п.285.2 ст.285, п.286.2 ст.286, ст.287, п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на землю за 2013 рік у сумі 1607384,16 грн. (а.с.53-55).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252203 від 30.01.2014 року про збільшення ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» суми грошового зобов'язання зі сплати земельного податку у сумі: 1607384,16 грн. - основний платіж та 804712,08 грн. - штрафні санкції (а.с.8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо призначення та проведення 21.01.2014 року позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вищевказана перевірка проведена відповідачем правомірно, за наявності передбачених законом підстав для її проведення та з дотриманням порядку проведення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки з'ясовані судом обставини справи щодо організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання своєчасності та повноти нарахування й сплати земельного податку за 2013 рік повністю узгоджуються з приписами п.78.1.2 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України, якими врегульовані підстави та порядок проведення такого виду перевірки.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо призначення та проведення 21.01.2014 року позапланової документальної невиїзної перевірки позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Оцінюючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ №0000252203 від 30.01.2014 року про нарахування позивачу земельного податку на суму 1607384,16 грн. та штрафної санкції на суму 804712,08 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.72 земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В акті перевірки ДПІ стверджує про несплату позивачем за 2013 рік саме земельного податку.

Свій висновок про наявність у позивача обов'язку сплачувати такий податок ДПІ обґрунтовує з посиланням на рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.03.1998 року №471 про видачу ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» державних актів на право постійного користування земельними ділянками по вул. Отамана Чепіги, 29 площею: 187099 м2 - для експлуатації та обслуговування автоскладального заводу та 24413 м2 - для експлуатації та обслуговування спортивного комплексу, а також на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 року по справі №34/61-10-1737 про визнання ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» власником цілісного майнового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.09.2010 року по справі №12/134-10-3806 про передачу спортивного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 у власність ГО «Одеська обласна фізкультурно-спортивна організація «Переможець» площею 19057 м2.

На підставі вказаного рішення виконкому Одеської міської ради та вказаних судових рішень Одеського апеляційного господарського суду та Господарського суду Одеської області, ДПІ в акті перевірки наводить математичний розрахунок розміру земельної ділянки по вул. Отамана Чепіги, 29, яка за висновком ДПІ знаходиться у користуванні позивача на даний час.

З урахуванням довідки Управління земельних ресурсів Одеської міської ради №1083 від 04.02.2011 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VI, згідно якої нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 складає 835,20 грн., відповідачем розраховано земельний податок, що підлягає сплаті позивачем за 2013 рік (192455 кв.м * 835,20 грн.* 1 % = 1607384,16 грн.).

Позивач заперечує проти того, що розрахована відповідачем в акті перевірки площа земельна ділянка в розмірі 192455 м2 знаходиться у його користуванні.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ №0000252203 від 30.01.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може вважатися платником земельного податку за користування земельною ділянкою загальною площею 192 455 м2 по вул. Отамана Чепіги, 29 в м. Одеса, оскільки права власності та/або користування на цю земельну ділянку та на будь-які будівлі та споруди, які розташовані на цій ділянці, у встановленому законом порядку не зареєстровані.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

За приписами частини 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 до Державного земельного кадастру окрім інформації про місцезнаходження (адреси) земельної ділянки, опису її меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності, її площі, даних про якісний стан земель та бонітування ґрунтів, також вноситься і інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до ст.125 цього Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З аналізу наведених норми права слідує висновок, що земельний податок сплачується власниками або землекористувачами земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідними державними актами, та при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, які є підставою для обчислення плати за землю.

Факту видачі позивачу державного акту на користування по вул. Отамана Чепіги, 29 в м. Одеса під час судового розгляду не встановлено, і ДПІ на наявність такого факту не посилається.

З інформації, яка отримана судом першої інстанції від управління Держземагенства у м. Одесі та управління Держземагенства в Одеській області, вбачається, що згідно наявних Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі, на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 державні акти та договори оренди ні за ЗАТ «Одеський автоскладальний завод», ні за іншими фізичними чи юридичними особами не зареєстровано. Також, згідно Звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 01.01.2014 року (форма 6-зем) за ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» земельних ділянок не обліковується (а.с.74-77, 113, 115-116).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» не зареєстровано права власності та/або користування на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 та на будь-які будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці за зазначеною адресою (а.с.117-122).

Оскільки судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано, що у позивача на час проведення перевірки не було документа який посвідчував би право користування земельною ділянкою по вул. Отамана Чепіги, 29 в м. Одеса та відсутні відомості стосовно реєстрації за позивачем цього права в державному земельному кадастрі, тому висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням податкового зобов'язання з податку на землю колегія суддів вважає вірним.

Неправомірність нарахування податковим органом суми податку на землю за основним платежем також свідчить і про неправомірність нарахування спірним повідомленням-рішенням штрафної санкції як за несплату цього податку, так і за неподання декларації (розрахунку) з цього податку за 2013 рік.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції суперечать судовій практиці, колегія судді вважає необґрунтованими, оскільки існуюча судова практика Вищого адміністративного суду в аналогічних справах (ухвала від 24.01.2012р. по справі №2-а-607/09/2770, від 15.05.2014р. по справі №2а-18232/10/2670, від 04.06.2014р. по справі №2а-5028/10/2170, від 18.06.2014р. по справі №2а-1632/10/2570, від 14.07.2014р. по справі №К/800/22166/13) свідчить про протилежне.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 грудня 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька Ю.М. Градовський