Рішення № 41845141, 08.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.14р. Справа № 904/8159/14За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД", м. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОСТАНДАРТ", смт. Письменне, Васильківський район, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - представник не з'явився

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОСТАНДАРТ" про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №150113 від 21.01.2013р., в частині своєчасної оплати за отримані від позивача нафтопродукти.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 06.11.2014р.

06.11.2014р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відомості отримання ухвали господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі від 21.10.2014 року відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 18.11.2014р.

18.11.2014р. представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.30-31)

Ухвалою господарського суду від 18.11.2014р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 02.12.2014р.

02.12.2014р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 04.12.2014р.

04.12.2014р. представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме платіжне доручення та оборотно-сальдову відомість.

В судовому засіданні, суд дослідивши надане позивачем, в якості доказу сплати відповідачем основної заборгованості за договором, платіжне доручення №3823 від 26.09.2014р., встановив, що в графі призначення платежу зазначено "стягнуто з ТОВ "Дніпроагростандарт" на користь ТОВ "Нафто-Трейд", в/д №904/9449/13 від 21.01.2014р.", у зв'язку з чим 04.12.2014р. господарським судом здійснено запит про витребування для огляду в судовому засіданні справи №904/9449/13, а розгляд справи відкладено на 08.12.2014р.

04.12.2014р., на запит суду про витребування для огляду в судовому засіданні справи №904/9449/13, суддею Дубініним І.Ю. супровідним листом було надано справу №904/9449/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОСТАНДАРТ" про стягнення заборгованості.

08.12.2014р. представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає, що сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

08.12.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" (позивач-продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОСТАНДАРТ" (відповідач-покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №150113 від 21.01.2013р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти, іменовані надалі - товар, в кількості та асортименті, що передбачені за умовами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. (а.с.10-12)

Одиницею виміру товару приймається сторонами літри. (п. 1.2. договору)

Асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки товару обумовлюються в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору. Сторони допускають узгодження зазначених в даному пункті договору умов без складання додатка (п.1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що у випадку, якщо поставка товару здійснюється без складання додатка до даного договору, всі істотні і погоджені сторонами умови поставки зазначаються в товаротранспортних накладних і/або видаткових документах, що складаються продавцем і підтверджуються (акцептуються) покупцем при здійсненні приймання-передачі товару. У даному випадку, складені продавцем товаротранспортні або видаткові документи, до моменту їхнього акцепту покупцем, є пропозицією продавця покупцеві прийняти поставку товару за даним договором у кількості на умовах і за ціною, зазначених у відповідних товаротранспортних і/або видаткових документах. Підпис особи, уповноваженої покупцем на здійснення приймання товару, так само як і дії покупця, спрямовані на приймання товару (оформлення довіреності, здійснення перевірки кількості та якості товару, приймання товару) підтверджують факт акцепту покупцем пропозиції продавця. Датою акцепту (прийняття) покупцем пропозиції продавця є дата оформлення відповідного товаротранспортного або видаткового документа. З моменту акцепту покупцем пропозиції продавця сторони є такими, що в належній формі дійшли згоди по всіх істотних умовах договору й умовах поставки індивідуально визначеного товару (асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки), зазначеного в товаротранспортних або видаткових документах.

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем не пізніше 7-ми банківських днів згідно виставленого рахунку з моменту відвантаження товару на склад покупця. Рахунок виписується продавцем на підставі заявленої кількості покупцем. При зміні ціни можлива виписка нового рахунку.

На виконання вимог укладено договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 216 923 грн. 00 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №РН-0000759 від 09.08.2013р. на суму 98040,00 грн. та №РН-0000860 від 29.08.2013р. на суму 118 883,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою підприємства позивача. (а.с.17-18)

Товар за вищевказаними видатковими накладними отримав уповноважений представник відповідача Демура Л.Д., на підставі виданих довіреностей №95 від 10.08.2013 року та №107 від 29.08.2013р. (а.с.19-20)

На оплату зазначеного товару, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № СФ -0001098 від 31.10.2013р., про що свідчить наявні в матеріалах справи поштовий опис вкладення, фіскальний чек пошти та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою представника відповідача про отримання поштового конверту. (а.с.21-23)

Проте в порушення своїх зобов'язань, відповідач розрахувався за отриманий товар у повному обсязі, але з порушенням строків встановлених договором, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №283 від 26.09.2014р., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свої прав та законних інтересів.

На підставі п. 6.3. договору, яким передбачено, що у випадку порушення термінів оплати вартості товару покупцем, останній зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 26802 грн. 78 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 27 766 грн. 10 коп.

На підставі статті 536 та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу відсотки за користування чужими грошовими коштами на суму 5206 грн. 15 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору поставки нафтопродуктів №150113 від 21.01.2013р., виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000759 від 09.08.2013р. на суму 98040,00 грн. та №РН-0000860 від 29.08.2013р. на суму 118 883,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою підприємства позивача. (а.с.17-18)

Зобов'язання відповідача щодо своєчасної оплати за отриманий товар, передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідач здійснив оплату з порушенням встановленого строку, тобто порушив умови договору, який підписаний між сторонами.

Оскільки в якості доказу сплати відповідачем основної заборгованості за договором, позивач надав платіжне доручення №3823 від 26.09.2014р., відповідно до якого відповідач сплатив заборгованість у повному обсязі з посиланням на виконавчий документ по справі №904/9449/13 від 21.01.2014р., судом була витребувана зазначена справа та оглянута в судовому засіданні 08.12.2014р. Так, судом досліджено матеріали справи №904/9449/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОСТАНДАРТ" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №150113 від 21.01.2013р. та встановлено, що відповідно до прохальної частини позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивач просив стягнути з відповідача тільки суму основної заборгованості у розмірі 216 923 грн. 00 коп.

За результатом розгляду справи №904/9449/13, в зв'язку з досягненням згоди на мирове врегулювання спору між сторонами було укладено мирову угоду, яку ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014р. затверджено та припинено провадження у справі.

За умовами укладеної мирової угоди, відповідач повинен був сплатити основну заборгованість у розмірі 216 923 грн. 00 коп. до 27.01.2014р., вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем у розгляді справи№904/9449/13 не заявлялись, оплата відповідно до платіжного доручення №3823 від 26.09.2014р. відповідачем була здійснена лише 26.09.2014р., таким чином, враховуючи, що укладена мирова угода по справі №904/9449/13 між товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" та товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОСТАНДАРТ" не можна ототожнювати з новацією (припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами ст.604 ЦК України), оскільки таке ототожнення недопустиме, при ототожненні цих понять не враховуються суттєві обставини - мирова угода затверджується господарським судом відповідно до ГПК України та існує особливий порядок примусового виконання її умов, а припинення зобов'язання новацією, переданням відступного та поєднанням боржника та кредитора в одній особі передбачено відповідними положеннями Цивільного кодексу України, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів №150113 від 21.01.2013р не порушують вимог господарського процесуального кодексу України та є обґрунтованими.

Слід зазначити, що з моменту затвердження судом мирової угоди, зобов'язання сторін за цивільно-правовим договором трансформувалися в обов'язок виконання судового рішення на умовах затвердженої мирової угоди. Доказів виконання мирової угоди у узгоджені сторонами строки, відповідачем не надано. У господарському судочинстві мирова угода - хоча і за своєю правовою природою є правочином, проте після її затвердження ухвалою господарського суду направлена не на зміну або припинення цивільно-правових відносин, а на обов'язок виконання судового рішення.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи той факт, що відповідачем було порушено умови укладеного договору, щодо строків оплати товару, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 27766 грн. 10 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 26 802 грн. 78 коп., судом встановлено наступне:

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 26802,78 грн. за період прострочення з 27.11.2013р. по 17.09.2014р. (262 дні).

Проте розмір пені має бути обрахований з дотриманням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, судом перевірено додержання позивачем вимог чинного законодавства при здійсненні розрахунку пені, на підставі чого суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 802,78 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 15 707 грн. 60 коп.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаного товару відповідачем проведена з порушенням встановленого строку, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 5206 грн. 15 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за отриманий товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49,75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАГРОСТАНДАРТ" (52630, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Письменне, код ЄДРПОУ 36208998) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТО-ТРЕЙД" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 32812383) пеню у розмірі 15 707 грн. 60 коп., інфляційне збільшення суми у розмірі 27766 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 5206 грн. 15 коп. та суму судового збору у розмірі 1487 грн. 88 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 08.12.2014р.