Постанова № 41845043, 07.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2014 року № 826/14869/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Астарта-Київ"до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000314020 від 29.07.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Астарта-Київ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000314020 від 29.07.2014.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 в частині взаємовідносин з ТОВ «Глобинський переробний завод». Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, є висновок податкового органу про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Глобинський переробний завод» у період з 01.10.2012 по 31.12.2013 не спричиняють реального настання правових наслідків за укладеним договором купівлі - продажу № 7/0113/92 від 03.01.2013.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що фінансово - господарські відносини з ТОВ «Глобинський переробний завод» мали реальний характер, та за ними було отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач посилався на те, що за договором № 7/0113/92 від 03.01.2013 товар було поставлено в 2014 році, а перерахування грошових коштів в 2013 році було здійснено у якості передоплати, відповідно до умов договору.

У судове засідання 29.10.2014 представник позивача не прибув, через канцелярію суду 28.10.2014 подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 13.10.2014 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що в 2013 році ТОВ «Глобинський переробний завод» не мало можливості самостійно здійснювати виробництво олії соєвої нерафінованої, олії соєвої гідратованої та шроту соєвого, оскільки у нього були відсутні виробничі потужності та сертифікати відповідності, отже не могло і здійснювати реалізацію зазначеної продукції, з огляду на що попередні оплати позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Глобинський переробний завод» по договору № 7/0113/92 від 03.01.2013 були здійснені за неіснуючий товар, без наявності події, що не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2014 заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 в частині взаємовідносин з ТОВ «Глобинський переробний завод».

За результатами перевірки складено акт № 30/28-10-40-20/19371986 від 11.07.2014, яким встановлено порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1150290,0 грн., за рахунок включення до податкового кредиту по ПДВ суми податку на додану вартість із сум передоплат, перерахованих в адресу ТОВ «Глобинський переробний завод» за неіснуючий товар, тобто з передоплат, здійснених без наявності події, відповідно, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства.

29.07.2014 на підставі акту № 30/28-10-40-20/19371986 від 11.07.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення №0000314020, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 725 435,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 575 145,00 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" податкове повідомлення - рішення № 0000314020 від 29.07.2014 було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 3585/6/99-99-10-01-15 від 18.10.2014, яким податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0000314020 від 29.07.2014, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ «Глобинський переробний завод» реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Глобинський переробний завод» за договором купівлі - продажу № 7/0113/92 від 03.01.2013, предметом якого є здійснення поставки продуктів переробки сої найменування, асортимент, кількість та ціна якого буде визначена у видаткових накладних.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 10.01.2013 до договору купівлі - продажу №7/0113/92 від 03.01.2013 пункт 5.1 зазначеного договору викладено в наступній редакції: "5.1. Оплата за товар проводиться у формі передплати шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.".

Згідно з додатками № 1 від 15.02.2013 та № 2 від 10.11.2013 до договору № 7/0113/92 від 03.01.2013 термін поставки товару визначено до 31.12.2014.

Позивачем на користь ТОВ «Глобинський переробний завод» було здійснено попередню оплату товару на загальну сум 45 401 740,00 грн., а саме: 06.03.2013 на суму 555 000,00 грн., 20.03.2013 на суму 4 300 000,00 грн. та 22.11.2013 на суму 2 046 740,00 грн., та ТОВ «Глобинський переробний завод» було надано позивачу податкові накладні № 1 від 06.03.2013, № 2 від 20.2013 та № 3 від 22.11.2013, копії яких наявні в матеріалах справи. Факт перерахування грошових коштів підтверджується також банківськими виписками.

На підтвердження факту здійснення поставки за договором купівлі - продажу №7/0113/92 від 03.01.2013 позивачем надано суду копії видаткових накладних № 581 від 03.07.2014, № 582 від 05.07.2014, № 588 від 09.07.2014, № 587 від 09.07.2014, № 589 від 10.07.2014, № 591 від 10.07.2014, № 590 від 11.07.2014, № 599 від 14.07.2014, № 608 від 15.07.2014, № 609 від 16.07.2014, № 622 від 20.07.2014, № 625 від 20.07.2014, № 262 від 23.07.2014, № 627 від 24.07.2014, № 633 від 26.07.2014, № 619 від 26.07.2014, № 672 від 06.08.2014, № 673 від 07.08.2014, № 686 від 11.08.2014, № 693 від 14.08.2014, № 699 від 15.08.2014 та № 707 від 16.08.2014.

Листом вих. № 2076 від 09.10.2014 ТОВ «Глобинський переробний завод» у відповідь на судовий запит було надано письмові пояснення щодо взаємовідносин з позивачем в яких підтверджено факт існування фінансово - господарських відносин з позивачем за договором №7/0113/92 від 03.01.2013 та зазначено про те, що податкові накладні були виписані за першою подією - датою отримання коштів та відповідні суми ПДВ віднесено до складу податкових зобов'язань у відповідних періодах за першою з подій, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за березень та листопад 2013 року, додатками 5 до декларацій, а також реєстрами виданих податкових накладних, а поставку товару за зазначеним договором було здійснено в 2014 році

Також в зазначених поясненнях ТОВ «Глобинський переробний завод» вказало про те, що наявність у нього виробничих потужностей для переробки сої, підтверджується такими документами: сертифікатом серії IV № 165140210330 від 21.01.2014, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу) «Будівництво комплексу по переробці сої в м. Глобине Полтавської області по вул. Карла Маркса, 203» проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації; декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 22.11.2013; актом готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 27.11.2013.

Отриманий від ТОВ «Глобинський переробний завод» товар позивачем було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при фінансово - господарських відносинах з ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" за договором № 07/0714/04 від 02.07.2014, ТОВ "Катеринопільський елеватор" за договором №7/0714/05 від 02.07.2014 та ТОВ "Вінницька плахофабрика" за договором №7/0714/06 від 02.07.2014 в липні - серпні 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів, видаткових накладних, залізничних накладних.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Глобинський переробний завод» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Глобинський переробний завод».

Щодо посилань відповідача на факт того, що оскільки в 2013 році ТОВ «Глобинський переробний завод» не мало можливості самостійно здійснювати виробництво олії соєвої нерафінованої, олії соєвої гідратованої та шроту соєвого, оскільки у нього були відсутні виробничі потужності та сертифікати відповідності, отже воно не могло здійснювати реалізацію зазначеної продукції, з огляду на що попередні оплати позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Глобинський переробний завод» по договору № 7/0113/92 від 03.01.2013 були здійснені за неіснуючий товар, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Таким чином, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, при цьому договір купівлі-продажу може бути укладений як щодо товару, який наявний у продавця, так і щодо товару який буде створений продавцем у майбутньому.

Отже, факт відсутності у ТОВ «Глобинський переробний завод» на момент укладання договору № 7/0113/92 від 03.01.2013 товару, який мав бути поставлений за зазначеним договором, не може бути підставою для висновку про укладання відповідного договору без мети настання правових наслідків.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ «Глобинський переробний завод» за договором № 7/0113/92 від 03.01.2013 за період щодо якого проводилась перевірка суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Глобинський переробний завод» за договором № 7/0113/92 від 03.01.2013 мали реальний товарний характер.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Глобинський переробний завод» за договором № 7/0113/92 від 03.01.2013 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Глобинський переробний завод» за договором № 7/0113/92 від 03.01.2013.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000314020 від 29.07.2014.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов